Постанова 4851 № 520/7511/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 р.Справа № 520/7511/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. представника позивача: Філатова П.А. представника відповідача: Білокіня С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 24.10.19 року по справі № 520/7511/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМКОН ТРАФІК" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМКОН ТРАФІК" (далі - позивач, ТОВ "КОМКОН ТРАФІК") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001201412 від 11.09.2018 року, №00001161412, 00001171412 від 16.07.2019 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 адміністративний позов "КОМКОН ТРАФІК" - задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001201412 від 11.09.2018 року, №00001161412, 00001171412 від 16.07.2019 року. Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМКОН ТРАФІК" сплачений судовий збір у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував приписи п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі за текстом також - ПК України). На думку відповідача, судом першої інстанції повністю проігноровано той факт, що контагенти позивача мають чіткі ознаки підприємств, які створені для штучного формування податкової звітності. По-перше, стосовно кожного контрагента складена узагальнена податкова інформація, внаслідок неможливості проведення перевірки зазначених підприємств, у зв`язку із їх відсутністю за податковю адресою. Також, відповідач звертає увагу, що звітність зазначеними підприємствами також не подається, відсутні трудові та технічні ресурси для надання будь - яких послуг чи товарів. Крім того, про нереальність операції свідчить і те, що відсутні товарно-транспортні накладні чи будь - які інші документи, які підтверджують транспортування товару. Основний договір на перевезення також не надано по жодному із контрагентів, більш того по рахунку 631 розрахунки не здійснювалися. При дослідженні баз данних ЄРПН встановлено, що реалізований товар не було придбано, тобто, не зрозуміло, яким чином реалізовувався товар, який до цього ніяким чином не був придбаний. Судом першої інстанції також не враховано, що будь-які відомості про виробників придбаного ТМЦ з підтвердженням сертифікатами походження, якості, відповідності та іншими сертифікатами на придбання товару до перевірки не надано. Жодний з контрагентів по ланцюгу постачання ТМЦ не є виробником. З огляду на викладене, судом першої інстанції не враховано: негативну податкову інформацію стосовно контрагентів; надання документів у неповному обсязі; дані ЄРПН; відсутність контрагентів за податковою адресою; відсутність сертифікатів якості. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги. Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Ухвалою колегії суддів від 03.02.2020 задоволено клопотання відповідача та здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що працівниками ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Комкон Трафік" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.02.2017 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 08.02.2017 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 08.02.2017 по 31.03.2019, іншого законодавства за період з 08.02.2017 по 31.03.2019. За наслідками перевірки складено акт № 2105/20-40-14-12-09/41138650 від 18.06.2019, яким було встановлено порушення позивачем: - п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України внаслідок неправомірного визначення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємства, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього в сумі 3338874 грн., в тому числі за 2017 рік - на суму 1335960 грн., за 2018 рік - на суму 1947528 грн., за 1 кв. 2019 року - на суму 55386 грн.; - п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 1877744 грн., в тому числі за травень 2017 року - на суму 47523 грн., за серпень 2017 року - на суму 197 036 грн., за вересень 2017 року - на суму 86675 грн., за грудень 2017 року - на суму 69455 грн., за січень 2018 року - на суму 12251 грн., за лютий 2018 року - на суму 80823 грн., за березень 2018 року - на суму163 621 грн., за квітень 2018 року - на суму 34347 грн., за травень 2018 року - на суму 200919 грн., за червень 2018 року - на суму 129593 грн., за липень 2018 року - на суму 124034 грн., за серпень 2018 року - на суму 26936 грн., за вересень 2018 року - на суму 45763 грн., за жовтень 2018 року - на суму 157411 грн., за листопад 2018 року - на суму 365664 грн., за грудень 2018 року - на суму 18919 грн., за лютий 2019 року - на суму 8612 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 1877744 грн. На підставі вищезазначеного акту відповідачем щодо ТОВ "Комкон Трафік" 16 липня 2019 року винесені податкові повідомлення-рішення № 00001161412 (збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4173592,50 грн., з яких податок - 3338874.00 грн., штрафна санкція - 834718.50 грн.) та № 00001171412 (збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 2816660.00 грн., з яких податок - 1877744.00 грн., штрафна санкція - 938872,00 грн.). Також, відповідачем проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Сталь Енегопром" за червень 2017 року, ТОВ "Технео-Резерв" за квітень 2017 року, ТОВ "Логістік Сервіс Восток" за липень 2017 року, ТОВ "Компанія Сонячна Земля" за вересень 2017 року, ТОВ "Бардо Груп" за листопад 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг). За наслідками перевірки складено акт від 28.08.2018 за № 3610/20-40-14-12-11/41138650, яким було встановлено порушення позивачем положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 841143 грн., у зв`язку з документально оформленими операціями з ТОВ "Сталь Енегопром" за червень 2017 року, ТОВ "Технео-Резерв" за квітень 2017 року, ТОВ "Логістік Сервіс Восток" за липень 2017 року, ТОВ "Компанія Сонячна Земля" за вересень 2017 року, ТОВ "Бардо Груп" за листопад 2017 року. Вказані порушення призвели до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету в розмірі 841413 грн., в т.ч. за квітень 2017 року - на суму 17979 грн., за червень 2017 року - на суму 94080 грн., за липень 2017 року - на суму 78440 грн., за вересень 2017 року - на суму 184111 грн., за листопад 2017 року - на суму 466803 грн. На підставі вищезазначено акту перевірки відповідачем відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2018 № 0000120412, яким було збільшено суму податку на додану вартість на суму 1051766 грн. 25 коп., з яких 841413 - сума збільшеного податкового зобов`язання та 210353,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Не погодившись з висновками актів перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області з порушенням норм чинного законодавств України, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, а тому підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг. Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити. Приписами пункту 201.4. ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит. Щодо визначення позивачеві зобов`язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке. Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об`єкт оподаткування. Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Підпунктом 138.1.1. ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Разом з тим, відповідно до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами та які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Протек Агро Груп", TOB "Технопром Торг", ТОВ "Компанія Сонячна Земля", ТОВ "Сталь Енергопром", ТОВ "Слім Груп", ТОВ "СТКом", ТОВ "Метпромтех Плюс", TOB "РТ Електронні Компоненти". Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на умовах без договірної поставки, на підставі рахунків, протягом жовтня 2017 року - січня 2019 року придбавались у TOB "РТ Електронні Компоненти" електронні комплектуючі для світлофорів, зокрема, мікросхеми, плати, транзистори, світлодіоди, що підтверджується видатковими накладними. За наслідком операції від постачальника отримано податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН. Доставка товарів відбувалась шляхом пересилання службою доставкою "Нова Пошта", про що свідчать експрес-накладні. Оплату здійснено в повному обсязі, про що свідчать виписки по банківському рахунку позивача за відповідні дати. Також, позивачем на умовах без договірної поставки, на підставі рахунків, було здійснено придбання у ТОВ "Метпромтех Плюс" технічних комплектуючих до світлофорів та контролерів дорожніх, зокрема, гвинтів, панелей, планок, фланців, кронштейнів, що підтверджується видатковими накладними. За наслідком операції від постачальника отримано податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН. Оплату здійснено в повному обсязі, про що свідчать виписки по банківському рахунку позивача за відповідні дати. Крім того, позивачем на умовах без договірної поставки, на підставі рахунків, було здійснено придбання у ТОВ "Протек Агро Груп" РоЕ комутатора Utero, модулів контролера дорожнього джерела живлення (КДІП), контролера дорожнього процесора (КДП) та контролера дорожнього управління (КДУ), матриць світлофорних, що підтверджується видатковими накладними: № 0129/16 від 29.01.2018 року, № ПА-1226/11 від 26.12.2017 року, № ПА-1221/09 від 21.12.2017 року. За наслідком операції від постачальника отримано податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН. Транспортування товару відбулось транспортом перевізника ФО-П ОСОБА_1 , що оформлено товарно-транспортними накладними № Р219-03 від 29.01.2018 року, № Р1226/11, № Р1221/09 від 21.12.2017 року. Оплату здійснено в повному обсязі, про що свідчать виписки по банківському рахунку позивача за відповідні дати. Також, позивачем на умовах без договірної поставки, на підставі рахунку № ТТ-1027 від 2017 року, було здійснено придбання у ТОВ "Технопром Торг" модулів контролера дорожнього джерела живлення (КДІП), контролера дорожнього процесора (КДП) та контролера дорожнього управління (КДУ), матриць світлофорних, що підтверджується видатковою накладною № ТТ-1027 від 27.10.2017 року. За наслідком операції від постачальника отримано податкову накладну № 155 від 27.10.2017 року. Транспортування товару відбулось транспортом перевізника ФО-П ОСОБА_1 , що оформлено товарно-транспортною накладною № Р1027 від 27.10.2017 року. Оплату здійснено в повному обсязі, про що свідчать виписки по банківському рахунку позивача за відповідні дати. Окрім того, позивачем на умовах без договірної поставки, на підставі рахунків, було здійснено придбання у ТОВ "Компанія Сонячна Земля" модулів контролера дорожнього джерела живлення (КДІП), контролера дорожнього процесора (КДП) та контролера дорожнього управління (КДУ), матриць світлофорних, що підтверджується видатковими накладними № СЗ- 0830/06 від 30.08.2017 року, № СЗ-0929 від 29.09.2017 року. За наслідком операції від постачальника отримано податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН. Транспортування товару відбулось транспортом перевізника ФО-П ОСОБА_1 , що оформлено товарно - транспортними накладними № 830-06 від 30.08.2017 року, № 0929 від 29.09.2017 року. Оплату здійснено в повному обсязі, про що свідчать виписки по банківському рахунку позивача за відповідні дати. Також встановлено, що позивачем на умовах без договірної поставки, на підставі рахунку № СТ-0606 від 2017 року, було здійснено придбання у ТОВ "Сталь Енергопром" відеодетектора Citilog XCam-P, що підтверджується видатковою накладною № СТ-0606/08 від 06.06.2017 року, а за рахунками № СТ-517 від 15.05.2017 року і № СТ-0530 від 30.05.2017 року було придбано модулі контролера дорожнього джерела живлення (КДІП), контролера дорожнього процесора (КДП) та контролера дорожнього управління (КДУ) та інші комплектуючі, що підтверджується видатковими накладними № СТ-0517/03 від 17.05.2017 року та № СТ-0530/01 від 30.05.2017 року. За наслідком операції від постачальника отримано податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН. Транспортування товару відбулось транспортом перевізника ФО-П ОСОБА_1 , що оформлено товарно-транспортними накладними № Р517 від 17.05.2017 року, № Р525-03 від 2017 року, № 0606 від 06.06.2017 року. Оплату здійснено в повному обсязі, про що свідчать виписки по банківському рахунку позивача за відповідні дати. В подальшому, відеодетектор Citilog XCam-P, придбаний у ТОВ "Сталь Енергопром", поставлено на адресу КП "Міськелектротранссервіс" згідно видаткової накладної № 1205- 04 від 05.12.2017 року. Модулі контролера дорожнього джерела живлення (КДІП), контролера дорожнього процесора (КДП) та контролера дорожнього управління (КДУ), матриці світлофорні, електронні та технічні комплектуючі, придбані у інших контрагентів, увійшли до складу контролерів дорожніх "КОМКОН-КДК" та світлофорів "КОМКОН", що виготовляються позивачем в межах провадження основного виду діяльності (виробництво електричного устаткування. КВЕД 27.90). Окрім того, позивачем на умовах договорів поставки було здійснено придбання у ТОВ "Слім Груп" модулів контролера дорожнього джерела живлення (КДІП), контролера дорожнього процесора (КДП) та контролера дорожнього управління (КДУ), матриць світлофорних, що підтверджується видатковими накладними: № 1113/04 від 13.11.2018 року, № 1126/13 від 26.11.2018 року, № 1128/15 від 28.11.2018 року, №1128/16 від 28.11.2018 року, № 1126/11 від 26.12.2018 року, № 1226/12 від 26.12.2018 року, № 226/13 від 26.12.2018 року, №1226/14 від 26.12.2018 року, № 1226/15 від 26.12.2018 року, № 1226/09 від 26.12.2018 року, № 1226/10 від 26.12.2018 року. За наслідком операції від постачальника отримано податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН. Транспортування товару відбулось транспортом перевізника ФО-П ОСОБА_2 , що оформлено товарно-транспортними накладними. Оплату здійснено в повному обсязі, про що свідчать виписки по банківському рахунку позивача за відповідні дати. Також, позивачем на умовах без договірної поставки, на підставі рахунку № 0922 від 22.09.2017 року, здійснено придбання у ТОВ "СТКом" РоЕ комутаторів Utero, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 25.09.2017 року. За наслідком операції від постачальника отримано податкову накладну № 20 від 25.09.2017 року. Транспортування товару відбулось транспортом перевізника ФО-П ОСОБА_1 що оформлено товарно-транспортною накладною № Р1 від 25.09.2017 року. Оплату здійснено в повному обсязі, про що свідчать виписки по банківському рахунку позивача за відповідні дати. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів. Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи. Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що відповідачем ані під час розгляду в суді першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "КОМКОН ТРАФІК". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "КОМКОН ТРАФІК" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від вищезазначених контрагентів, взаємопов`язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової). З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов`язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Доводи апеляційної скарги про те, що по рахунку 631 розрахунки не здійснювалися, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та даними бухгалтерського обліку, які свідчать що господарські операції по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками мали вплив на наступні показники рахунків бухгалтерського обліку: Д-т 903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг" - К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Д-т 641 "Рахунок по податкам" - К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Д-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - К-т 311 "Поточні рахунки в національній валюті" Д-т 792 "Результат фінансових операцій" - К-т 903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг". Зазначені зміни показників бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність господарських операцій, були підтверджені податковим ревізором-інспектором в Акті перевірки. Доводи апеляційної скарги про відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових та технічних ресурсів для ведення господарської діяльності колегія суддів визнає недостатніми підставами для висновку про порушення ТОВ "КОМКОН ТРАФІК" податкового законодавства. Так, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій. Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.01.2020 по справі №808/846/16. Окрім того, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам. Зазначена правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 по справі № 1740/2174/18. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (такий правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 по справі № 826/3729/15). З огляду на викладене, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність товарно-транспортних документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів. Зазначена правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 28.02.2020 по справі № П/811/2390/15. Окрім того, в матеріалах справи відповідні товарно-транспортні накладні наявні. Щодо посилання контролюючого органу на те, що дати експрес-накладних та дати наданих до перевірки видаткових накладних не співпадають ні по датах, ні по кількості, представником позивача надано пояснення, що видаткові накладні і податкові накладні, які складалися безпосередньо між підприємствами позивача та його контрагентами повністю співпадають, а експрес-накладні формувалися службою доставки "Нова Пошта". Паспорти та сертифікати якості також не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару. Зазначена правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 по справі № 440/3783/18. Щодо доводів відповідача про те, що контрагенти позивача ТОВ "Протек Агро Груп", TOB "Технопром Торг", ТОВ "Компанія Сонячна Земля", ТОВ "Сталь Енергопром", ТОВ "Слім Груп", ТОВ "СТКом", ТОВ"Метпромтех Плюс", TOB "РТ Електронні Компоненти" є учасниками кримінальних проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, колегія суддів зауважує на таке. Відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. В ході судового розгляду відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій вироків суду за результатами вказаних кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача по даній справі. Водночас, колегія суддів наголошує, що посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 205, 209, 212 КК України відносно контрагентів позивача не підтверджуються документально та не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №808/2360/17, від 05.06.2018 по справі №809/1139/17. Окрім того, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Відтак, необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій. Вказаний правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 по справі №826/9569/18. Як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов`язань за спірними правочинами, а отже, господарські операції мали реальний характер. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що жоден з контрагентів по ланцюгу постачання ТМЦ не є виробником, колегія суддів зауважує, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, саме тому визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Колегія суддів зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ "КОМКОН ТРАФІК" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами та постачальниками по ланцюгу постачання. Щодо твердження суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через отримання податкової інформації по вищезазначеним контрагентам позивача, колегія суддів зазначає таке. Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності. Також, колегія суддів зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ "КОМКОН ТРАФІК" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.12.2019 по справі № 826/16597/18, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Отже, вищезазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб`єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України. В силу положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу. Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються. Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в актах перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки, викладені в актах перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення №00001201412 від 11.09.2018 року, №00001161412, 00001171412 від 16.07.2019 року підлягають скасуванню. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року по справі № 520/7511/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.В. Зеленський І.С. Чалий Повний текст постанови складено 10.03.2020 року