LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803201/12292/19

від 06.03.2020 ·

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1892/20 Справа № 201/12292/19 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Городничої В.С. суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В. розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара заборгованості із виплати заробітної плати, - В С Т А Н О В И Л А: 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара заборгованості із виплати заробітної плати (а.с. 1) Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року відмовлено у видачі судового наказу у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара заборгованості із виплати заробітної плати (а.с. 14). ОСОБА_1 не погодившись з вказаною ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування оскарженої ухвали та постановляння нової про задоволення заяви про видачу судового наказу (а.с. 17). Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати з Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара після припинення з нею трудових відносин (з 04.09.2008 року) неодноразово були предметом судового розгляду, у тому числі і ті які вона зазначає у своїй заяві про видачу судового наказу, неодноразово по ним виносились рішення суд про відмову у задоволені цих вимог, а тому зазначають, що районний суд правильно відмовив заявнику ОСОБА_1 у видачі судового наказу. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з цією заявою заявник просить стягнути з боржника нараховану, але не виплачену суму 76 грн. 88 коп. заробітної плати за березень 2001 року, проте належних доказів на підтвердження права вимоги заявника зазначених грошових коштів до заяви не надано, а саме не додано довідки про нараховану, але не виплачену працівникові суму заробітної плати. Тоді як з наданих заявником розрахунку нарахованої заробітної плати та виписки із розрахункових відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату вбачається, що згідно з графою 18 «отримано через касу ДНУ» виписки із розрахункових відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату заявник отримала за березень 2001 року 266,88 грн., а відповідно до розрахунку від 05 травня 2010 року і зазначеного заявником в заяві заявнику було нараховано до виплати 190 грн., тобто з зазначеного вбачається, що заявником (працівником) згідно з випискою із розрахункових відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату отримано заробітну плату у більшому розмірі, ніж нараховано до виплати відповідно розрахунку від 05 травня 2010 року, чим спростовуються посилання заявника на недоотримання нарахованої, але не виплаченої за березень 2001 року заробітної плати. Крім того з урахуванням вище наведеного заявником у заяві не вказано обставини, на яких гуртуються вимоги заяви, та до заяви не було надано інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Колегія суддів з таким висновком погоджується з наступних підстав. Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, зокрема, про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати (п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України). Стаття 163 ЦПК України містить вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу, недодержання яких, як передбачено ч. 1 ст. 165 ЦПК України, є безумовною підставою для відмови у видачі судового наказу. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються також інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснене, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. Проте, надані заявником копії розрахункового листа від 05 травня 2010 року, та виписки із розрахункових відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату за період 26.12.1994 року по 2008 рік, в яких зазначені відомості про отриману заробітну плату не є документами, які видані роботодавцем працівникові з приводу нарахованої ними, та невиплаченої заробітної плати. Не надання заявнику такої довідки свідчить про можливе існування спору щодо розміру заборгованості з заробітної плати або права її отримувати у спірний період. За таких обставин відсутні підстави вважати, що заявником до заяви про видачу судового наказу додані саме ті документи, що безспірно підтверджують вимоги заявника. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки вони є однобічним твердженням заявника та не узгоджуються з вимогами ст. 161 ЦПК України, відповідно до якої, в наказному провадженні розглядаються вимоги про стягнення заробітної плати нарахованої працівникові, але не виплаченої. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржену ухвалу залишити без змін. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.П. Варенко О.В. Лаченкова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»