Постанова 4808 № 344/14636/19

Справа № 344/14636/19 Провадження № 22-ц/4808/147/20 Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Петріва Д.Б. з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 представника ТзОВ «ВЕЛЛФІН» - Яременка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» Яременка Олега Вікторовича на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Бабій О.М. в м. Івано-Франківську, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (далі ТзОВ«ВЕЛЛФІН») вернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 липня 2016 рокусторони уклали в електронній формі договір позики № 53470, згідно умов якого ТзОВ«ВЕЛЛФІН» надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 400,00 грн строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. 08 липня 2016 року позичальник у встановленому законом порядку оформив заявку для отримання позики, таким чином заявка для отримання позики містить всі ідентифікуючі дані щодо ОСОБА_1 , а також фото останнього. На виконання вимог п. 1.4. договору позикодавець перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 суму позики в розмірі 2 400,00 грн., що підтверджується повідомленням від 22 липня 2019 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТзОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року. У зв`язку із невиконанням умов договору станом на 05 серпня 2019 року виникла заборгованість за договором позики у розміру 13 395,80 грн, яка складається: 2 400 грн основний борг, 48 556,80 грн заборгованість по відсоткам, 52 439 грн заборгованість за прострочення відсотками Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 жовтня 2019 року ТзОВ «ВЕЛЛФІН» відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись рішенням суду представник ТзОВ «ВЕЛЛФІН» Яременко О. В. подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що позикодавець виконав умови договору позики в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 2 400 грн, що підтверджується повідомленням від 22 липня 2019 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року. Доказів неотримання коштів позичальником не доведено. Договір позики укладений в електронній формі, що не суперечить вимогам ЦК України. 08 липня 2016 року згідно вимог п.п.4.1-4.2 Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТзОВ «ВЕЛЛФІН», затвердженні наказом директора №2-1 від 27 жовтня 2015 року, якими на час виникнення правовідносин встановлювався порядок отримання та надання позики товариством, позикодавець оформив заявку для отримання позики. Дана заявка містить всі ідентифікуючі дані, на підставі якої оформлено договір позики. 17 січня 2020 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що договір позики з товариством не укладав, кошти на його рахунок не поступали. Доказами перерахунку коштів згідно вимог ЦК України є: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. Проте жодних з вказаних документів позивачем не надано на підтвердження перерахування коштів. В судовому засіданні представник ТзОВ «ВЕЛЛФІН» Яременко О. В. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу. ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечив. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ТзОВ «ВЕЛЛФІН», суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 підписано договір позики № 53470 від 08 липня 2016 року. На підтвердження укладення договору саме відповідачем, до позовної заяви долучено роздруківки з інтернет-сторінок. Однак даний доказ не може свідчити про те, що реєстрацію в «Особистому кабінеті» на сайті позивача та заповнення обов`язкових полів Заявки на отримання позики здійснював саме ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів направлення цифрового ідентифікатора (цифрових чи алфавітних комбінацій на мобільний номер відповідача чи електронну пошту) їх отримання останнім та використання для авторизації на сайті відповідача. Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ТОВ "ВЕЛЛФІН" є юридичною особою, яка діє на підставі Статуту та зареєстровано як фінансова установа відповідно до розпорядження № 2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності ТОВ "ВЕЛЛФІН" є кредитування, що підтверджується випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наказом директора ТОВ "ВЕЛЛФІН" № 2-1 від 27 жовтня 2015 року затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики, які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua (а.с.15- 29). Згідно із пунктами 4.1., 4.2. Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформляє заявку на сайті шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення. Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Правил у разі прийняття товариством позитивного рішення про надання позики, товариство направляє заявнику на підписання договір про отримання позики. Договір направляється шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену заявником у заяві. Договір позики із заявником укладається на умовах та в порядку визначеному цими правилами. У разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС- повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, з розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу, зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електронну копію договору позики (пункт 6.3. Правил). У разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті (пункт 6.4. Правил). Для підписання електронної форми договору позики заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету (пункт 6.7. Правил). Пунктами 6.10., 6.11., 6.12. Правил визначено, що товариство надає позику у порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики, на рахунок банківської платіжної картки, зазначеної в заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строки не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами; датою укладення договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок. Встановлено, що позивач ТзОВ "ВЕЛЛФІН" свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 приєднався до Правил надання грошових коштів у вигляді позики, розміщених на сайті ТОВ "ВЕЛЛФІН", оформив заявку та отримав грошові кошти у вигляді позики на платіжну картку від ТзОВ "ВЕЛЛФІН", які не повернув у строк та в порядку, що встановлені договором. На підтвердження укладення договору позики ТОВ "ВЕЛЛФІН" надано копію договору № 53470 від 08 липня 2016 року, який оформлений сторонами в електронній формі (а.с.35-42), лист від 22 липня 2019 року про перерахування коштів на платіжну картку ОСОБА_1 через платіжну систему "WAYFORPAY" 08 липня 2016 року на суму 2400 грн(а.с.45). Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України). Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У ст. 3 цього Закону "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 2 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію". Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Таким чином, Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ "ВЕЛЛФІН" перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Установлено, що 08 липня 2016 року ОСОБА_1 у порядку, встановленому пунктами 4.1, 4.2. Правил надання коштів у вигляді позики, оформив на сайті ТОВ "ВЕЛЛФІН" заявку для отримання позики у розмірі 2400 грн. шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просить перерахувати кошти. ТзОВ «ВЕЛЛФІН» в порядку встановленому п. 1.4 договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 2400 грн., що підтверджується повідомленням від 22 липня 2019 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТзОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року. Між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до укладеного між сторонами договору позики № 53470 від 08 липня 2016 року позичальник ОСОБА_1 отримав кошти у розмірі 2400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 днів. Доказом підтвердження отримання коштів є лист від ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 22 липня 2019 року, у якому зазначається сума коштів, власник картки, марка картки, код авторизації, номер транзакції в системі. Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків - пункт 3.1. договору. Згідно визначеного сторонами графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, повернення позики здійснюється позичальником одним платежем 07 серпня 2016 року в сумі 3696 грн., з яких 1296 грн. - сплата процентів за користування позикою та 2400 грн- сума наданої позики. З наданої ТзОВ «ВЕЛЛФІН» довідки щодо заборгованості вбачається, що станом на 05 серпня 2019 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість на суму 103 395,80 грн, яка складається: 2 400 грн основний борг, 48 556,80 грн заборгованість по відсоткам, 52 439 грн заборгованість за прострочення відсотками (а.с. 44). Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою не повернув, внаслідок чого , за розрахунком ТзОВ «ВЕЛЛФІН» станом на 05 серпня 2019 року має заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 2400 грн. та 48 556,80 грн заборгованість по відсоткам, 52 439 грн заборгованість за прострочення відсотками. Перевіряючи вимогу позивача, в частині стягнення додаткових процентів у розмірі 99699, 80 грн за користування позикою за період 07 серпня 2016 2016 року по 05 серпня 2019 року колегія суддів виходить з такого. За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18. Пунктами 1.2,1.3,1.5 договору позики № 53470 від 08 липня 2016 року, який оформлений сторонами в електронній формі передбачено, що строк дії договору 30 (тридцять) днів , але у будь якому разі цей договір діє до повного нарахування процентів за користування позикою проводиться наступним чином: розмір основних процентів складає: 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 20 грн. за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики, щоденно, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2. цього договору; 3,8 проценти від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2. цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань. Сума процентів за користування позикою нараховується в день погашення позики. Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків - пункт 3.1. договору. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики № 53470 від 08 липня 2016 року ТОВ "ВЕЛЛФІН", як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі до 07 серпня 2016 року. Таким чином, позикодавець ТзОВ "ВЕЛЛФІН" відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування 30 (тридцять) днів, тобто до 07 серпня 2016 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлена позикодавцем ТзОВ "ВЕЛЛФІН" вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах у розмірі 99699, 80 грн за користування позикою за період 07 серпня 2016 2016 року по 05 серпня 2019 року задоволенню не підлягає. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції як таке, що постановлено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ТзОВ "ВЕЛЛФІН" та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 3 696 грн, з яких: 2400 грн сума позики, 1296 грн- проценти за користування позикою. В іншій частині вимог ТзОВ "ВЕЛЛФІН" слід відмовити. Згідно ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК УКраїїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки позовні вимоги ТзОВ "ВЕЛЛФІН" підлягають задоволенню частково у розмірі 3 696 грн з заявленої суми позову у розмірі 103 395,80 грн - що становить 4 % ((3 696 грн* 100%) : 103 395,80 грн), то стягненню на користь позивача підлягають документально підтверджені судові витрати сплачені банком при поданні позову та апеляційної скарги у розмірі задоволеної частини, що складає 4 % та становить 192 грн від загальної суми сплаченого судового збору у розмірі 4 802,50 ( (4 802,50 грн грн :100 %)*4 %) та 288 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову в даній справі становить 103 395,80 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн*100=210 200 грн) Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» Яременка Олега Вікторовича задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 жовтня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) заборгованість за договором позики №53470 від 08 липня 2016 року в розмірі 3 696 грн (три тисячі шістсот дев`яносто шість гривень) та судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 192 (сто дев`янсто дві ) грн сплачених при поданні позовної заяви та 288 (двіті вісімдесят вісім) грн понесених за подання апеляційної скарги. У задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 , в частині стягнення заборгованості у розмірі 99699, 80 грн по процентах за договором позики №53470 від 08 липня 2016 року за період 07 серпня 2016 2016 року по 05 серпня 2019 року - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 06 березня 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський