Постанова 4805 № 274/1864/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/1864/18 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М. Категорія 48 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №274/1864/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Бердичівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про виключення відомостей про батька з актового запису про народження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у м. Бердичеві, в с т а н о в и в: У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 . Просив виключити відомості про нього, як батька дитини з актового запису №1, складеного 07 лютого 2011 року виконавчим комітетом Садківської сільської ради Бердичівського району про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 із 11 січня 2011 року. Рішенням суду від 02 лютого 2015 року шлюб між сторонами розірвано. ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто у шлюбі. Він був впевнений, що дівчинка є його донькою та дав згоду на внесення відомостей про себе, як батька, до актового запису про її народження. Однак згодом дізнався, що ОСОБА_4 не є його рідною донькою. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вважає, що відмова відповідача від проходження судово-генетичної експертизи свідчить про її ухилення від проведення даної експертизи, а це є підставою, відповідно до положень ст.109 ЦПК України, для визнання факту відсутності кровного споріднення між ним та ОСОБА_5 . Так, ухвалою суду першої інстанції для з`ясування факту його батьківства щодо дитини була призначена судово-генетична експертиза, проведення якої доручено фахівцям Київського міського клінічного бюро судового-медичної експертизи. Роз`яснено сторонам, що дана експертиза може бути проведена за наявності всіх учасників експертизи. Зобов`язано сторони не чинити перешкоди для проведення призначеної експертизи. Доручено Житомирському обласному бюро СМЕ провести відбір біологічних зразків у нього та ОСОБА_3 . На виконання даної ухвали суду він здійснив усі необхідні дії для проведення судово-генетичної експертизи, а відповідач знехтувала відбором біологічних зразків у дитини. Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повернуло ухвалу суду про призначення експертизи, оскільки зразки крові осіб у справі, відбір яких відповідно до ухвали суду доручений Житомирському обласному бюро СМЕ, експертною установою так і не отримані. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних мотивів. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що сторони з 11 січня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням суду від 02 лютого 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірваний (а.с.10). Також із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 слідує, що батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані ОСОБА_1 (у графі «батько») та ОСОБА_2 (у графі «мати») (а.с.9). Актовий запис про народження ОСОБА_3 , місце народження якої село Великі Гадомці Бердичівського району Житомирської області Україна, вчинений виконкомом Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області у Книзі реєстрації народжень 07 лютого 2011 року за №1. Отже, дівчинка народжена у шлюбі. Норми частини першої ст.122 СК України наступним чином визначають походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі. Дитина народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. За правилами ст.133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини. Відповідно до частини першої ст.136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частина друга ст.122 СК України). Позивач стверджує, що на час вчинення актового запису він був переконаний, що є батьком дитини, а сумніви у нього з`явилися згодом, які породжені плітками у селі. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Отже, предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною чоловік може будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть висновки судово-генетичної експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації №3451/05 від 07 травня 2009 року). За клопотанням позивача та його представника ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 червня 2018 року в даній справі призначалася судово-генетична експертиза, проведення якої було доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, а відбір біологічних зразків, необхідних для проведення судово-генетичної експертизи, Житомирському обласному бюро СМЕ. Одночасно сторонам роз`яснено, що судово-генетична експертиза батьківства може бути проведена за наявності всіх учасників та зобов`язано сторони не чинити перешкоди у її проведенні (а.с.26-27) Зміст листа Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27 листопада 2018 року №11/2252 свідчить про те, що ухвала суду першої інстанції про призначення відповідної експертизи була повернута експертною установою суду без виконання у зв`язку із тим, що зразки крові осіб у справі, відбір яких доручений Житомирському обласному бюро СМЕ, експертною установою не отримані (а.с.38). Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, проаналізувавши надані позивачем докази, дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази про відсутність кровного споріднення між позивачем та дитиною, а тому предмет позову є недоведеним. Посилання позивача на те, що він не може бути батьком дитини, оскільки володіє інформацією, що дівчинка не від нього, саме по собі не може бути підставою для виключення запису про нього, як батька, з актового запису про народження дитини. Із метою з`ясування наявності чи відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною за клопотанням скаржника і його представника ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року призначено судову генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (а.с.95). Листом від 24 грудня 2019 року №100-1135/3204 дана ухвала експертною установою повернута апеляційному суду без виконання із посиланням на те, що проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації неможливо, тому що, незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явилася (а.с.110). У судовому засіданні відповідач пояснила, що вона не хоче, щоб відбирали зразки у дитини та проводили експертизу, бо впевнена, що донька від позивача та вона його не примушувала із нею одружуватися, а плітки не варті уваги. Вони прожили із позивачем чотири роки та за цей період у нього не виникало жодних сумнівів щодо походження доньки він нього і лише тоді, коли після розірвання шлюбу вона звернулася до нього із позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , позивач став порушувати питання про виключення відомостей про нього, як батька, з актового запису про народження дитини. Цивільним процесуальним законодавством України не передбачені процесуальні засоби примусу, за допомогою яких можливо було б примусити відповідача разом із неповнолітньою дитиною здати зразки крові для проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації. Наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст.109 ЦПК України, в даному випадку не можуть бути застосовані, враховуючи зміст позовних вимог та відсутність інших альтернативних засобів встановлення наявності чи відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною. Аналіз змісту п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» свідчить про те, що можливість застосування наслідків ухилення сторони від участі у експертизі, а також право суду постановити ухвалу про примусовий привід відповідача для участі у проведенні судово-генетичної експертизи, передбачені лише у справах щодо визнання батьківства. Можливість застосування судом зазначених процесуальних правил у справах про визнання батьківства зумовлена тим, що суд повинен керуватися насамперед пріоритетним принципом забезпечення інтересів дитини й примусовий привід відповідача у таких справах сприятиме дотриманню цього принципу. Разом із тим, у даному випадку позивач оспорює батьківство щодо неповнолітньої ОСОБА_3 . Відсутність у ЦПК України правових засобів примусу ОСОБА_2 пройти разом із неповнолітньою дитиною забір крові позбавляє можливості забезпечити проведення судової генетичної експертизи, а встановлення факту відсутності кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (генетичної) експертизи. За таких обставин, коли суду не надані беззаперечні докази відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, батьком якої останній записаний, підстави для задоволення позову відсутні. Оскільки суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відповідно до приписів ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишається без змін. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 06 березня 2020 року.