Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 1440/1786/18

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 1440/1786/18 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., при секретарі судового засідання Биховець А.В., за участю представника відповідача - адвоката Чуб Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А : 27 липня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучаються до бюджету (код платежу 21010100), в сумі 3 074 181,14 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ГУ ДФС у Миколаївській області зазначило, що ДП "МБТЗ" має заборгованість зі сплати частини чистого прибутку за 2016-2018 рр. в загальному розмірі 3 074 181,14 грн, яка виникла на підставі самостійно поданих до контролюючого органу розрахунків. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що так як чистий прибуток не є податком, то позивачу безпідставно нараховано на вказану заборгованість пеню, адже пеня нараховується тільки на податкове зобов`язання. Крім того, позивачем не враховано, що в січні і квітні 2018 року відповідач сплатив частину чистого прибутку в сумі 500 326,30 грн і 326 377,70 грн відповідно, а тому ці суми повинні бути виключені із загального розміру заборгованості за цим позовом. Відповідач також зазначив, що ГУ ДФС України у Миколаївській області не наділена правом на звернення з позовом про стягнення частини чистого прибутку, так як постановою № 106 на неї покладено тільки контролю за його сплатою, але не стягнення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області відмовлено в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Не погодившись із прийнятим рішенням, ГУ ДФС України у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірність застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги положення ст.95 ПК України, відповідно до приписів якої контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, а тому позивач наділений правом звернення до суду з цим позовом. Крім того, апелянт зазначив, що нарахування пені на узгоджену суму грошового зобов`язання відбулось в автоматичному режимі в інтегрованій картці платника податків. Крім того, апелянт зазначив, що із розрахунку заборгованості та витягом з інтегрованої картки платника податків вбачається, що ним враховано чистий прибуток в сумі 500 326,30 грн. і 326 377,70 грн. сплачений ДП "МБТЗ". Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. ДП "МБТЗ" є державним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво військових транспортних засобів, а органом управління виступає Державний концерн "Укроборонпром" (а. с. 10-12). ДП "МБТЗ" подало до податкового органу розрахунки частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у загальній сумі 2 931 828,0 грн, з яких: - за 2016 р. - 70 053,0 грн.; - за 2017 р. - 2 858 303,0 грн.; - за I квартал 2018 р. - 3 472,0 грн., Зазначені суми на час подачі позовної заяви самостійно не сплачені відповідачем. Згідно інтегрованої картки платника, на зазначену суму заборгованості нарахована пеня в розмірі 142 183,14 грн., що підтверджується і індивідуальною карткою платника податків (а. с. 9, 24-25). Крім того, за висновками акту камеральної перевірки від 28 жовтня 2016 р. № 146/28-08-41/07856371, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2016 р. № 0001054100, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 170,0 грн. за несвоєчасне подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, за перше півріччя 2016 (а. с. 16-22). Таким чином, загальна сума, з якої складається ціна позову, дорівнює 3 074 181,14 грн, з яких: - частина несплаченого чистого прибутку 2 931 828,0 грн; - пеня 142 183,14 грн; - штраф 170,0 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України, а тому на нього не може бути нарахована пеня. Крім того, за несвоєчасне подання розрахунку частини чистого прибутку також не застосовується норми п.120.1 ст.120 ПК України, а тому штраф у розмірі 170 грн накладено на відповідача безпідставно. Суд першої інстанції також дійшов до висновку, що позивач не наділений законом правом на звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача частини чистого прибутку. Судова колегія частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу. Разом з тим, частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, хоча і є обов`язковим до сплати цими підприємствами платежами, але не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та10 ПК України. Так, відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №185-V), державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138). Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств. Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств. При цьому, як вже було зазначено вище, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України, оскільки цей платіж не віднесений, ані до загальнодержавних податків та зборів, ані до місцевих податків. Відповідно ч.7 ст.45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справлення надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України. Реалізуючи положення ч.7 ст.45 Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету" встановив перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, які зобов`язувалися забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників. Зокрема, декларування та сплата спірного платежу (код 21010100) має здійснюється у порядку, передбаченому для податку на прибуток підприємств, а контроль за його відрахуванням покладено на Державну фіскальну службу. Зважаючи на покладений на Державну фіскальну службу України обов`язок забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів, Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі №2а-8123/12/1370 вказав про наявність повноважень у податкового органу визначати суму частини чистого прибутку (доходу) як зобов`язання, належне до сплати державними унітарними підприємствами до Державного бюджету України. Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 24.04.2019 №2а-8123/12/1270, від 23.07.2019 №2340/4069/18, від 01.08.2018 №826/19797/16, від 31.01.2019 №819/25/18, від 18.09.2019 №520/1919/19. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо відсутності у ГУ ДФС у Миколаївській області підстав для звернення до суду з цим позовом. Разом з цим, слушними є зауваження ДП "Миколаївський бронетанковий завод" щодо пропуску позивачем строку звернення з вимогами щодо стягнення заборгованості чистого прибутку підприємства. Судова колегія вважає, що оскільки несплата відповідачем зобов`язань, визначених у самостійно поданих розрахунках частини чистого прибутку (доходу), не є податковим боргом у розумінні приписів ПК України, до вказаних правовідносин повинні застосовуватись загальні строки звернення до суду, визначені КАС України. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 123 КАС України. Так, за змістом ч.3 зазначеної статті, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Згідно Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств ( п.2 Порядку). Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства ( п.3 Порядку). Згідно п. 49.18. ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); 49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Згідно п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В ході судового розгляду справи встановлено, що у поданих позивачем розрахунках частини чистого прибутку (доходу), що підлягають сплаті ДП "МБТЗ" до Державного бюджету, визначені наступні періоди: - за 2016 рік - 70 053 грн (граничний строк сплати 06.09.2017) - за 2017 рік - 2 858 303 грн (граничний строк сплати 20.03.2018) - за І квартал 2018 року - 3 472 грн (граничний строк сплати 20.05.2018 року.) Враховуючи вищевикладене, строк звернення до суду з цим позивом закінчується: - щодо зобов`язання за 2016 рік - 07 березня 2018 року; - щодо зобов`язання за 2017 рік - 21.06.2018 року; - щодо зобов`язання за І квартал 2018 року - 21.08.2018 року. З позовом ГУ ДФС у Миколаївській області звернувся 27 липня 2018 року, тобто з порушенням строків звернення до суду для стягнення заборгованості зі сплати чистого прибутку за 2016, 2017 роки, що зумовлює підстави для залишення без розгляду позовних вимог в цій частині. При цьому судова колегія враховує, що позивачем не було подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду. Аналогічна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду до спірних правовідносин викладена в постанові Верховного Суду по справі № 520/1919/19 від 18 вересня 2019 року. На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача до Державного бюджету чистого прибутку за 2016 та 2017 роки підлягають залишенню без розгляду. Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача чистого прибутку за 1 квартал 2018 року судова колегія зазначає, що вони підлягають задоволенню, як такі, що подані належним позивачем та у межах встановлених КАС України строків. Щодо стягнення пені за порушення строків сплати частини чистого прибутку на підставі ст.129 ПК України судова колегія погоджується з висновками суду про безпідставність заявлених вимог на підставі наступного. Статтею 129 ПК України передбачене нарахування пені при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання. Як зазначено вище, частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК, а тому на неї не поширюються приписи ст.129 ПК України. При цьому, покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплата його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу. Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ДП "МБТЗ" пені у розмірі 142 183,14 грн. Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 170 грн на підставі податкового повідомлення - рішення від 17 листопада 2016 року № 0001054100, судова колегія також погоджується з доводами відповідача про пропуск строку звернення з даними вимогами. Як вбачається з матеріалами справи, відповідачу на підставі ППР № 0001054100 від 17.11.2016 визначено штраф у розмірі 170 грн за несвоєчасне подання розрахунку частини чистого прибутку за І півріччя 2016 року. На час виникнення права у контролюючого органу на стягнення заборгованості за вказаним ППР діяв шестимісячний строк звернення до суду суб`єкта владних повноважень, що визначено ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017). Враховуючи викладене, очевидним є подача контролюючим органом позову щодо стягнення заборгованості за таким ППР (27.07.2018, тобто зі спливом 1,5 року) з пропуском строку. Доводи відповідача про здійсненні ним платежі 17.01.2018 року та 19.04.2018 року по сплаті чистого прибутку судова колегія вважає такими, що не впливають на суму, яка підлягає стягненню за результатами задоволення позовної заяви, оскільки розрахунок частини чистого прибутку за І квартал 2018 року поданий пізніше, ніж здійсненні відповідні виплати. Крім того, роздруківкою з ІКП платника підтверджується, що зазначені суми зараховані позивачем (а.с.24-25). Щодо сплати відповідачем частини чистого прибутку 27.02.2019 у розмірі 100 000 грн, 25.03.2019 - у розмірі 660 125 грн, 27.12.2019 у розмірі - 2 000 000 грн, прибутку судова колегія також вважає такими, що не впливають на суму, яка підлягає стягненню за результатами задоволення позовної заяви, оскільки згідно з витягу з ІКП вказані суми зараховані контролюючим органом в рахунок зменшення боргу минулих періодів та недоїмка складає більше, ніж сума стягнення за результатами судового розгляду даної справи. Оскільки судова колегія дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у Миколаївській області. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321,322,325, 328, 329 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у Миколаївській області. Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" (код ЄДРПОУ 07856371) до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до бюджету (код платежу 21010100) у сумі 3 472 (три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. Позовні вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо стягнення з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" частини чистого прибутку за 2016 та 2017 роки у розмірі 2 928 356 грн та штрафних санкцій в розмірі 170 грн (сто сімдесят) за податковим повідомленням - рішенням від 17 листопада 2016 року № 0001054100 - залишити без розгляду. У задоволенні вимог Головного управління ДФС у Миколаївській області про стягнення з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" пені у розмірі 142 183,14 грн - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 6 березня 2020 року. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К В.Кравченко