Ухвала КЦС ВС № 344/19678/19

Ухвала Іменем України 02 березня 2020року м. Київ справа № 344/19678/19 провадження № 61-3702ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (далі - ПАТ «Прикарпаттяобленерго») про відшкодування збитків, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування збитків. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між нею та відповідачем укладено договір про користування електричною енергією № 74928 від 23 грудня 2005 року, згідно умов якого останній взяв на себе зобов`язання постачати електричну енергію на об`єкт споживача, що розташований по АДРЕСА_1 . Зазначала, що внаслідок перепаду напруги в мережі електропостачання 07 жовтня 2017 року в її квартирі вийшла з ладу пральна машина марки «Hotpoint Ariston», моделі LBE

88. У зв`язку із цим вона 05 травня 2018 року звернулась до відповідача з заявою про відшкодування понесених збитків, в тому числі відшкодування вартості ремонту. Однак листом від 16 листопада 2018 року їй у цьому відмовлено. Вважаючи таку відмову безпідставною, просила стягнути на її користь 7 029 грн завданих збитків. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частиною першою статті 257 ЦПК України. У задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до початку розгляду справи по суті подала заяву про залишення позову без розгляду. Відмовляючи у задоволенні клопотання про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд вважав, що розмір цих витрат не є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Крім того, з копії поданої на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 квитанції неможливо встановити фактичний розмір таких витрат. Не погоджуючись із вказаною ухвалою в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу місцевого суду в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 грудня 2019 року в частині вирішення питання про відшкодування витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину ухвали місцевого суду, виходив з того, що ОСОБА_1 не відмовлялась від позовних вимог унаслідок задоволення їх ПАТ «Прикарпаттяобленерго» після пред`явлення позову, а подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, то відсутні підстави для відшкодування її витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката. 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Івано-франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення клопотання. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суди не розглядали справу по суті, відповідно не могли визначити складність справи. Зазначає, що на підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, нею надано акт виконаних робіт від 02 грудня 2019 року, в якому наведено перелік виконаних адвокатом робіт, кількість затраченого ним часу (з зазначенням годин), вартість таких робіт за ціною, встановленою договором про надання правової допомоги від 10 жовтня 2019 року, а також копію квитанції до прибуткового касового ордера про сплату саме 7 400 грн. Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогунеобхідно відмовити з огляду на наступне. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Івано-Франківського міського суду знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування збитків. 06 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду, оскільки відповідач добровільно відшкодував завдані їй збитки. Одночасно посилаючись на положення частини третьої статті 257 ЦПК України позивач просила вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат, понесених у зв`язку з професійною правничою допомогою. Апеляційним судом з`ясовано, що на підтвердження вказаних витрат ОСОБА_1 надала договір про надання правової допомоги від 10 жовтня 2019 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02 грудня 2019 року та копію квитанції прибуткового касового ордера № 2 від 03 грудня 2019 року. Згідно з частиною третьою статті 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету. Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами третьою та п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. З аналізу зазначених норм закону вбачається, що на користь позивача присуджується стягнення понесених ним у справі витрат тільки при відмові від позову, якщо він не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. В інших випадках судові витрати покладаються на позивача. Враховуючи, що ОСОБА_1 не відмовлялась від позовних вимог унаслідок задоволення їх ПАТ «Прикарпаттяобленерго» після пред`явлення позову, а подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року. Керуючись частинами четвертою, п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» про відшкодування збитків відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов