Постанова Львівський апеляційний суд № 453/1401/15-ц

Справа № 453/1401/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М. Провадження № 22-ц/811/3434/19 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н.М. Категорія: 84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - Курій Н.М., суддів: Ванівського О.М., Мельничук О.Я., за секретаря Матяш С.І., розглянувши в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 18 вересня 2019 року, постановлену в складі головуючого судді Карбовніка І.М., ВСТАНОВИВ: Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до суду першої інстанції заяву про забезпечення позву, яку обґрунтовували тим, що вони звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , начальника Стрийського МБТІ Петрівського М.М., треті особи: Верхньосиньовидненська селищна рада Сколівського району Львівської області, відділ Держгеокадастру у Сколівському районі Львівської області, відділ містобудування та архітектури Сколівської районної державної адміністрації Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою при спільному проході й проїзді та встановлення земельного сервітуту. Вказують, що відповідачі незаконно захопили та протягом тривалого часу перешкоджають у користуванні спільними воротами і хвірткою, спільним проходом і заїздом за адресою: АДРЕСА_1 , що унеможливило їм вільний доступ до помешкання. Крім цього, відповідачі незаконно відчужили «батьківську браму», переобладнавши заїзд і хвіртку на свій манер. У позивачів відсутні підстави вважати, що відповідачами будуть припинені недобросовісні дії, тому, просять суд зобов`язати відповідачів - сім`ю ОСОБА_7 звільнити постійно закриті спільні ворота і хвіртку. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 18 вересня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 18 вересня 2019 року оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі зазначають, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Стверджують, що судом першої інстанції не взято до уваги жодні докази заявників, їхні твердження та документи, чим порушено рівність учасників справи та змагальність сторін. Просять скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 18 вересня 2019 року та постановити нову, якою заяву задовольнити. В судове засідання, призначене на 11 год. 00 хв. 04 березня 2020 року учасники справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися та клопотань про відкладення розгляду справи не подали, а томусуд апеляційної інстанції вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду заяви про забезпечення позову), позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Із змісту позовних вимог встановлено, що позивачі звернулись з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просили зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні спільним проїздом і проходом по подвір`ї через спільні ворота, звільнити прохід до газового лічильника і спільного колодязя, а також встановити земельний сервітут. В обґрунтування позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилались на те, що вхід і проїзд по подвір`ї до будинків позивачів та відповідачів був і залишається спільним, а також є спільні ворота і криниця, однак, відповідачі повністю загородили прохід дерев`яним парканом, що позбавляє позивачів можливості реалізувати своє право на користування спільним проходом і проїздом по подвір`ї, проходом до криниці і газового лічильника. Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення заяви, з огляду на те, що позивачами не долучено доказів, які підтверджують, що їх права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову, чи що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з цим висновком суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 151 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Позивачі просили забезпечити позов та зобов`язати відповідачів - сім`ю ОСОБА_7 звільнити постійно закриті спільні ворота і хвіртку, однак, такі дії безпосередньо стосуються предмету спору в цілому і вирішення його по суті, а тому, в силу вимог ч. 10 ст. 151 ЦПК України, такі заходи забезпечення позову не можуть бути задоволені судом. Доводи апеляційної скарги наведених вище висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін. Керуючись п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 18 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку не оскаржується. Повний текст постанови складено 04 березня 2020 року. Головуючий Курій Н.М. Судді: Ванівський О.М. Мельничук О.Я.