Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1340/5758/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1340/5758/18 пров. № 857/13655/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Шевчук С.М. з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Лунь З.І., час ухвалення судового рішення 11 год 42 хв у м. Львові, час складання повного тексту судового рішення 28 листопада 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) щодо проведення йому з 01.01.2013 розрахунку суми підвищення до пенсії, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №355 від 23.04.2012 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Постанова №355), виходячи з 80%, а не 86% суми грошового забезпечення станом на 01.04.2012, визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 01.01.2018 виплати підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, зобов`язати відповідача перерахувати йому з 01.01.2013 розмір підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, виходячи з 86% суми грошового забезпечення позивача станом на 01.04.2012, зобов`язати відповідача здійснити йому з 01.01.2018 перерахунок основного розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з 86% суми грошового забезпечення станом на 01.03.2018 та зобов`язати здійснити при цьому виплату розміру підвищення до пенсії та основного розміру пенсії з врахуванням раніше проведених пенсійних виплат та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 86% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (далі Закон №2262-ХІІ), у порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, а в решті оскаржуване рішення залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо заниження розміру підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355 зазначає, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі вказаної Постанови максимальний її розмір має обраховуватися із зазначеного у довідці грошового утримання станом на 01.04.2012, але виходячи з розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Постанова №355 не обмежує певним часовим проміжком виплату підвищення до пенсії та не вказує на наявність певних обставин, при настанні яких виплата такого підвищення припиняється. Відповідно до критеріїв, визначених Постановою №355, він набув право на отримання підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право і такі виплати є нерозривно пов`язані з виплатою пенсії. Також, оскільки перерахунок його пенсій з 01.01.2013 здійснено шляхом розрахунку підвищення до пенсії, передбаченого Постановою №355, проведений неправильно саме з вини відповідача, він має абсолютне право на здійснення такого перерахунку з 01.01.2013. Щодо компенсації втрати частини доходів вказує, що право на таку компенсацію у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Луньо Б.М., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача Кожухар І.І., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що з 11.10.1992 ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону №2262-ХІІ. Розмір пенсії визначено на рівні 86% сум грошового забезпечення позивача. У зв`язку з прийняттям та з метою реалізації Постанови №355, передбачено обов`язок відповідних установ забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 станом на 01.04.2012. Тобто базою для розрахунку максимального розміру пенсії з урахуванням суми підвищення була довідка про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 станом на 01.04.2012. При цьому, згідно довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 №11/6176 від 08.06.2012, розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.04.2012 становив 5 350,05 грн. Відповідно до розрахунків пенсії ГУ ПФУ у Львівській області, відповідачем при розрахунку розміру підвищення до пенсії з 01.07.2012, 01.09.2012, 01.12.2012 та 01.01.2013 максимальний її розмір обраховувався із вказаного у довідці розміру грошового забезпечення станом на 01.04.2012 та виходячи із 86% такого грошового забезпечення. 31.03.2018 Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано довідку №11/4743 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.03.2018, за посадою начальника штабу заступника начальника сьомого прикордонного загону становить 12 368,50 грн (з урахуванням посадового окладу у розмірі 7 050,00 грн, окладу за військовим званням у розмірі 1 480,00 грн, надбавки за вислугу років (45%) у розмірі 3 838,50 грн). 01.05.2018 ГУ ПФУ у Львівській області здійснено перерахунок пенсії за період з 01.01.2018 згідно довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/4743 від 31.03.2018, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» із зазначенням 70% основного грошового забезпечення. За результатами звернення позивача із запитом щодо надання інформації щодо перерахунку його пенсії, ГУ ПФУ у Львівській області листом №22213/02.02-06 від 05.11.2018 повідомило його про проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та на підставі довідки адміністрації Державної прикордонної служби України №11/443 від 31.03.2018. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, яка призначена у 1992 році та перерахована у 2003 році, починаючи з 01.01.2018, у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70% грошового забезпечення, а тому ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення з 01.01.2018 та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум. Щодо застосування відповідачем 80% суми грошового забезпечення у зв`язку з підвищенням пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №355, суд першої інстанції в цій частині відмовив, оскільки пенсія позивачу обчислювалася за Законом №2262-ХІІ в редакції, чинній на час набрання чинності Постановою №355. Відповідно до ч.2 ст.13 цього Закону, в редакції станом на 23.04.2012 встановлено максимальний розмір пенсії - 80% сум грошового забезпечення. Тому розмір суми «підвищення» до пенсії не міг перевищувати встановлені Законом №2262-ХІІ 80% суми грошового забезпечення, оскільки на момент прийняття Постанови №355, якою було встановлене «підвищення» до пенсії військовослужбовцям та іншим особам, чинною була саме зазначена вище норма Закону, а тому доводи позивача, щодо того, що йому було проведене підвищення пенсії з розрахунку 80%, а не 86% грошового забезпечення суд вважав необґрунтованими. Стосовно позовної вимоги про нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що така може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до ст.10 Закону №2262-ХІІ, обов`язок нарахування та виплати пенсій, призначених відповідно до вказаного Закону, покладено на органи Пенсійного фонду України. Згідно ч.3 ст.63 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. За змістом п.1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 (далі Порядок №45), перерахунок раніше призначених згідно Закону №2262 пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділених правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення таких осіб. Постановою №355 установлено з 01.07.2012 підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11% пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 цього Закону, збільшивши його з 01.09.2012 до 23% та з 01.01.2013 до 35%. Підвищення до пенсії у разі втрати годувальника встановлюється незалежно від дати її призначення, якщо такому годувальнику призначено пенсію відповідно до Закону до 01.07.2012. При цьому розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з п.4 Порядку №45 та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01.04.2012. Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007, яка діяла до 30.08.2017, було передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним званням), щомісячних (підвищення посадового окладу, окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і втратила чинність, а 30.08.2017 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. На підставі аналізу зазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до Постанови №355 розмір пенсій, обчислених з урахуванням підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не може перевищувати розміри пенсій, обчислених відповідно до Закону №2262-ХІІ, виходячи з грошового забезпечення, встановленого Постановою №1294. Тобто, у вказаному нормативному акті зазначено про встановлення відсоткового підвищення розміру пенсій та не змінено розміри одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію згідно Закону №2262-ХІІ, і не введено нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, у розмірах, встановлених законодавством, а тому припинення виплати підвищення до пенсії, передбаченого Постановою №355 є правомірним. Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі №173/1242/17. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» було внесено зміни до ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Як видно з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання Постанови №355 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007, Адміністрація Державної прикордонної служби України видала довідку про розмір грошового забезпечення №11/6176 від 08.06.2012, якою визначено розмір грошового забезпечення позивача з 01.04.2012. Відповідно до перерахунку пенсії за пенсійною справою №А 3665 з 01.07.2012 позивачу у грошовому забезпеченні враховано підвищення за Постановою №355 на 11 % (367,13 грн). Згідно з перерахунком пенсії станом на 01.01.2013 сума грошового забезпечення позивача включала підвищення відповідно до Постанови №355 у розмірі 35% в сумі 1 168,15 грн. Водночас, максимальна сума підвищення, з урахуванням викладених норм, становить 942,48 грн. Тому сума підвищення 1 168,15 грн не підлягала виплаті позивачу. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача, щодо того, що йому було проведене підвищення пенсії з розрахунку 80%, а не 86% грошового забезпечення є необґрунтованими. Безпідставним є ототожнення позивачем понять підвищення до пенсії із перерахунком розміру призначеної пенсії у зв`язку із збільшенням розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців. Зокрема, Постановою №355 не передбачено підвищення призначеної позивачу пенсії з врахуванням відсоткової ставки основного розміру призначеної йому пенсії за вислугу років. Таким чином, безпідставними є доводи позивача з покликанням на рішення Верховного Суду від 24.04.2018 по справі №686/12623/17, в якому зазначено, що при здійсненні перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки в даній справі йдеться про встановлення підвищення до пенсії відповідно до Постанови №355, а не про здійснення перерахунку пенсії. Таким чином, ГУ ПФУ у Львівській області при проведенні підвищення пенсії позивачу було правомірно враховано граничні розміри (відсотки) в залежності від періоду, які безпосередньо зазначені у Постанові №355, а не відсоток (86%) основного розміру призначеної йому пенсії за вислугу років. Підстави та порядок перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, визначено ч.4 ст.63, зокрема, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно Закону №2262-ХІІ, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1 Порядку №45, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців. При цьому, що Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про зміну розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію згідно Закону №2262-ХІІ, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством відповідно до Постанови №355. Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що вимога позивача стосовно зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області перерахувати з 01.01.2013 підвищення, встановленого Постановою №355 є безпідставною, оскільки зазначена постанова не являється рішенням Кабінету Міністрів України, а відтак не може бути підставою для перерахунку, а лише встановлює підвищення до пенсії, яка обчислена з грошового забезпечення визначеного Постановою №1294 від 07.11.2007. Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав в частині стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь позивача компенсації втрати доходів. Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159). Відповідно до ст.1 Закону №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно ст.2 Закону №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (ч.2 ст.2 Закону №2050-III). Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно ст.4 Закону №2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до ст.6 Закону №2050-III, компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Аналізуючи зміст наведених вище положень Закону №2050-III, беручи до уваги ту обставину, що позивачу не була нарахована пенсія, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 по справі №134/89/16-а та від 11.02.2020 по справі №134/87/16-а. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.9 цього Кодексу, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ч.2 ст.308 КАС України. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами його перегляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року по справі №1340/5758/18 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 05.03.2020.