LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КЦС ВС521/13025/15-ц

від 04.03.2020 · Цивільна

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2020 року м. Київ справа № 521/13025/15 провадження № 61-14863 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - Малиновська районна державна адміністрація Одеської міської ради, відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Майдебури Юлії Володимирівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради, на постанову апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2015 року Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася в суд з позовом до відповідачів та з урахуванням змінених позовних вимог просила: - визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 24 грудня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3398; - витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ; - усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває в оперативному управлінні Малиновської районної адміністрації та обслуговується КП ЖКС «Черьомушки». Договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 було укладено з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, 03 квітня 2009 року договір найму укладено з братом ОСОБА_5 ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2012 року наймачем квартири визнано ОСОБА_7 . У подальшому рішенням апеляційного суду від 23 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2012 року скасовано. На підставі нотаріально посвідченого 22 листопада 2013 року договору купівлі-продажу ОСОБА_4 здійснила відчуження квартири на користь ОСОБА_3 , яка на підставі нотаріально посвідченого 24 грудня 2013 року договору купівлі-продажу здійснила відчуження квартири на користь ОСОБА_1 . Договір-купівлі продажу нерухомого майна від 24 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в порядку статі 215 ЦК України має бути визнаний недійсним, оскільки квартира ніколи не була приватизованою та не могла бути предметом купівлі-продажу. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2017 року позов Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна, усунення перешкод в користуванні власністю задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 24 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований за № 3398 та витребувано її у ОСОБА_1 на користь Малиновської районної адміністрації Одеської міської. У задоволенні позовної вимоги Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом їх виселення з квартири відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що на час укладення договору купівлі-продажу, що оспорюється, ОСОБА_3 не була і не могла бути власником спірного приміщення, тому не набула права його відчуження, договір укладений з порушенням вимог частини першої статті 203, статті 658 ЦК України. Позивач обрав правильний спосіб захисту порушеного права, визначений статтею 388 ЦК України, оскільки спірна квартира є індивідуально визначеною річчю, знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 , вибула з володіння Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради поза волею позивача, між сторонами по справі відсутні цивільні договірні відносини. Суд уважав вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передчасними, оскільки такий спір між сторонами на час розгляду справи відсутній, а рішення суду може бути виконано шляхом добровільного звільнення спірного приміщення після набрання рішенням законної сили. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2017 року скасовано, у задоволенні позову Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення відмовлено. Апеляційний суд виходив із того, що Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради безпідставно вважала, що квартира не може бути предметом купівлі-продажу, не встановлені обставини незаконності приватизації квартири ОСОБА_4 . Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У березні 2018 року Майдебура Ю. В. , яка діє на підставі довіреності в інтересах Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Позивач зазначає, що відповідно до листа № 287/01-09 від 18 травня 2013 року КП «Міське агентство з приватизаці житла» ОСОБА_4 не видавалося свідоцтво про право власності на житло, а спірна квартира не є приватизованою. Заперечення/відзив на касаційну скаргу У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін. Зазначає, що посилання позивача на те, що квартира вибула з володіння територіальної громади м. Одеси без її волі, безпідставні та не доведені, ОСОБА_1 є добросовісним власником спірної квартири. Фактичні обставини справи, встановлені судами Апеляційний суд встановив, що наймачем квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 14 вересня 1981 року в квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований ОСОБА_6 , з 14 серпня 2007 року - ОСОБА_4 . Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 3 квітня 2009 року №179/01-06 «Про зміну договорів найму на житлові приміщення» припинено договір найму з ОСОБА_5 у зв`язку зі смертю, укладено договір найму з її братом ОСОБА_6 у складі сім`ї - одна особа. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 28 січня 2010 року управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради ОСОБА_4 на підставі розпорядження органу приватизації від 28 січня 2010 року № 325164 видано свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 212758 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2012 року в справі № 1519/2-3981/11 задоволено позов ОСОБА_7 та визнано її наймачем квартири АДРЕСА_1 за раніше укладеним договором найму житлового приміщення з ОСОБА_6 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_7 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання наймачем квартири АДРЕСА_1 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року рішення апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року залишено без змін. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень інформацію про право власності ОСОБА_4 внесено реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 08 листопада 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 210831651101, право власності: 3357502. 22 листопада 2013 року ОСОБА_4 уклала із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т. О. 22 листопада 2013 року, зареєстрований у реєстрі за № 3183. 24 грудня 2013 року ОСОБА_3 уклала із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В., зареєстрований у реєстрі за № 3398, відповідно до якого ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до листа КП «Міське агентство з приватизації житла» від 25 травня 2015 року №287/01-09 у комп`ютерній базі відсутні дані про свідоцтво про право власності від 28 січня 2010 року № 212758 на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 в порядку приватизації; під номером розпорядження № 212758 від 6 березня 2009 року зареєстровано квартиру АДРЕСА_4 на сім`ю ОСОБА_8

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Предметом позову є недійсність договору купівлі-продажу, витребування квартири та усунення перешкод шляхом виселення. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Апеляційний суд встановив, що розпорядження органу приватизації від 28 січня 2010 року № 325164, на підставі якого ОСОБА_4 видане свідоцтво про право власності на житло, недійсним не визнано, тому відсутні підстави вважати, що квартира вибула з володіння територіальної громади поза її волею, а ОСОБА_4 незаконно, без правової підстави заволоділа нею. Доводи касаційної скарги ґрунтуються на інформації, що міститься в листі КП «Міське агентство з приватизації житла» від 25 травня 2015 року № 287/01-09, якій апеляційний суд уже надав свою оцінку, вказавши, що такий лист не є належним та достатнім доказом на підтвердження тих обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог. Касаційний суд відповідно до статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу. Апеляційний суд, оцінивши надані сторонами докази, відхилив доводи позивача, що спірна квартира знаходиться у власності територіальної громади м. Одеси, а реєстрація ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру відбулася на підставі підроблених документів, оскільки позивач не довів ці обставини належними та допустимими доказами, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про витребування майна та похідної від неї вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). У зв`язку з вищенаведеним апеляційний суд дійшов правильного висновку, що передбачені статтею 216 ЦК України правові наслідки недійсності правочину не матимуть своїм наслідком повернення квартири до комунальної власності, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , слід відмовити. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу Майдебури Юлії Володимирівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради, залишити без задоволення. Постанову апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель М. М. Русинчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»