Постанова 4821 № 705/5714/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/522/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/5714/19 Категорія: на ухвалу Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2020 року м. Черкаси: Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І. учасники справи: позивач (скаржник) ОСОБА_1 , відповідач - Уманська міська державна нотаріальна контора, третя особа - ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 січня 2020 року про повернення позовної заяви позивачу (суддя в суді першої інстанції Годік Л.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уманська міська державна нотаріальна контора, третя особа: ОСОБА_2 про скасування арешту майна, в с т а н о в и в : 05.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уманської міської державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_2 , яким просив в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувати у відповідача довідку про вчиненні нотаріальні дії та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було накладено арешт на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 ; скасувати арешт, накладений на житловий будинок АДРЕСА_1 , запис про що було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 04.05.2007 р., підстава обтяження: «повідомлення 15458, 15.09.2003, Суд м. Умань». Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.12.2019 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, так як вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки звертаючись до суду з позовною заявою про скасування арешту як типу обтяження об`єкту нерухомого майна, позивач вказує відповідачем Уманську міську державну нотаріальну контору, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 1 в м. Умань Черкаської області, однак, нотаріус чи нотаріальна контора, на думку суду, не є належними відповідачами в даній категорії цивільних справ. Крім того, позивачем як однією з вимог позовної заяви є: в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувати у відповідача довідку про вчиненні нотаріальні дії та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було накладено арешт на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 , однак відповідно вимога щодо витребування доказів подається стороною та в подальшому вирішується судом відповідно до ст. 84 ЦПК України. Позивач 23.12.2019 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подав в якості усунення недоліків заяву в якій зазначив, що самостійно встановити відповідача не має можливості. У послідуючому ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.01.2020 позовну заяву у справі повернуто у зв`язку з тим, що позивачем не усунуто вказані судом недоліки. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав 28.01.2020 апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, вказуючи на те, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не вірно було визначено відповідача за позовом є передчасним, зазначені обставини могли бути встановлені тільки у ході судового розгляду справи, а не на етапі вирішення питання про відкриття провадження. Вказує, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. Також зазначає, що позовна заява не може бути визнана неподаною, залишена без руху або повернута з мотивів ненадання доказів. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В даному випадку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви позивачеві, яка зазначена в пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно положень частини1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і 177цього Кодексу (форма та зміст позовної заяви та документи, що до неї додаються), протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 3 статті 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повертаючи позовну заяву у справі, суд виходив з того, що її зміст не відповідає вимогам, встановленим процесуальним законодавством, а позивачем не усунуто вказані судом недоліки, оскільки в наданій позивачем заяві він зазначив, що самостійно встановити відповідача не має можливості, що є підставою для повернення позовної заяви, однак з правильністю таких висновків суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може. В поданій позивачем до суду першої інстанції заяві, на виконання приписів ухвали від 11.12.2019 про залишення без руху його позовної заяви, позивач, вказав, що ним до позову було надано докази, які підтверджують те, що самостійно встановити за чиїм поданням відповідачем було накладено арешт на майно, він не має можливості. Також, просив суд позовні вимоги в частині витребування у відповідача довідки про вчиненні нотаріальні дії та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було накладено арешт на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 залишити без розгляду. Так, в статті 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Вимоги до позовної заяви викладені в статті 175 ЦПК України. Зокрема, даною нормою передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. Згідно ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Частиною 1,2 ст.51 ЦПК Українипередбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року, зокрема, зазначено, що у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів. Таким чином, питання, що стосується викладу обставин справи, з`ясування предмету позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, залучення до розгляду справи сторін та третіх осіб суд міг вирішити в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження. Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Суд першої інстанції помилково та необґрунтовано вказав про наявність таких недоліків у позовній заяві, які б свідчили про неможливість відкриття провадження за нею. Залишення без руху, а тим більше повернення позовної заяви з підстав невірного, на думку суду, складу учасників справи на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі є порушенням вимог процесуального законодавства. Остаточне визначення складу учасників судового процесу здійснюється на стадії підготовчого судового засідання. Посилання суду першої інстанції, при залишенні позовної заяви без руху та при поверненні даної позовної заяви, на порушення позивачем порядку заявлення вимоги щодо витребування доказів, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі є передчасним, оскільки підлягає вирішенню при судовому розгляді. При цьому у разі встановлення судом факту, що позов заявлено до неналежного відповідача, це є підставою для відмови у позові по суті вимог, а не для залишення заяви без руху як її формальний недолік. Таким чином суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону та прийшов до помилкового висновку про повернення позову з вищевказаних підстав. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6) колегія суддів вважає, що постановлена Уманським міськрайонним судом Черкаської області ухвала від 16.01.2020 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, тобто порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 258, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.01.2020 про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уманська міська державна нотаріальна контора, третя особа: ОСОБА_2 про скасування арешту майна скасувати. Матеріали даної цивільної справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття, подальшому провадженню не перешкоджає та касаційному оскарженню не підлягає. Повну постанову складено 04.03.2020. Суддя-доповідач Судді