Постанова 4876 № 904/4329/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.03.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4329/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 року у справі №904/4329/19 (суддя Ліпинський О.В.) за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства " Українська залізниця", м. Дніпро до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 41 160,12 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 14 092,44 грн.,- ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 року у справі №904/4329/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами 41 160,12 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 14 092,44 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. Рішення обґрунтовано доведеністю позивачем своїх позовних вимог, правомірністю нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів, які проведені на підставі норм чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин затримки спірних вагонів, Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до помилкових висновків суду, зроблених після неповного та необ`єктивного з`ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що вантаж "Шари", "Глина" та порожні власні вагони, які прямували на адресу одержувача (ПРАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" ) за залізничними накладними, наведеними у тексті позовної заяви, були затримані на шляху прямування, а саме: - на ст. Мусіївка, згідно наказу № 645 від 21.03.2019 року. По факту затримки вагонів на підходах до ст. Терни було складено акт форми ГУ - 23а № 12 від 21.03.2019 року, акт форми ГУ-23 № 15 від 21.03.2019 року; - на ст. Рядова, згідно наказу № 700 від 28.03.2019 року. По факту затримки вагонів на підходах до ст. Терни було складено акт форми ГУ - 23а № 144 від 28.03.2019 року, акт форми ГУ-23 № 103 від 28.03.2019 року; - на ст. Рядова, згідно наказу № 701 від 28.03.2019 року. По факту затримки вагонів на підходах до ст. Терни було складено акт форми ГУ - 23а № 145 від 28.03.2019 року, акт форми ГУ-23 № 104 від 28.03.2019 року; Відомості плати за користування вагонами форми ГУ - 46 та накопичувальні картки форми ФДУ- 92, складені для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за вказаними актами, були підписані з запереченнями, а саме: - під час дії наказу № 645 (станція Мусіївка, діяв з 21.03.2019 року 23:35 год. по 28.03.2019 року 08:50 год.,) по станції Терни були вільні колії приймання. Тому нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за період дії наказу № 645 безпідставне та необґрунтоване жодним належним письмовим доказом. Позивачем в обґрунтування свого твердження не надано жодних доказів зайнятості всіх колій ст. Терни, передбачених п. 6 договору про експлуатацію. Також позивачем не доведено факт зайнятості колій на ст. Терни з вини відповідача під час дії наказу № 645. - за наказом № 700 відповідач не згодний з нарахованою сумою по акту форми ГУ-23-а №

144. Вагони затримані на шляху прямування по незалежним від ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" підставам, у зв`язку зі штучною затримкою, в порушення вимог п. 11 Інструкції оформлення затримки потягів на підходах призначенням на Придніпровську залізницю. По станції Рядова затримано потяг згідно наказу № 702 (з 28.03.2019 року 21:55 год. до 29.03.2019 року 13:25 год. Потяг № 2162 індекс 3988-44-4573, затримка якого почалась раніше (28.03.2019 року о 14 год. 50 хв. за наказом № 700) було затримано по станції Рядова до 30.03.2019 року 02 год. 50 хв.). - за наказом № 701відповідач з нарахованою сумою по акту форми ГУ-23-а № 145 не згодний. Вагони затримані на шляху прямування по незалежним від ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" підставам, у зв`язку зі штучною затримкою, в порушення вимог п. 11 Інструкції оформлення затримки потягів на підходах призначенням на Придніпровську залізницю. По станції Рядова затримано потяг згідно наказу № 702 (з 28.03.2019 року 21:55 год. до 29.03.2019 року 13:25 год.). Потяг № 3105 індекс 4568-84-4573, затримка якого почалась раніше (28.03.2019 року о 14 год. 55 хв. за наказом № 701) було затримано по станції Рядова до 29.03.2019 року 13 год. 25 хв.). Відповідач зазначає, що був готовий прийняти раніше спірні вагони, які були затримані залізницею на підходах до ст. Терни. Вважає, що господарський суд Дніпропетровської області при прийнятті оскаржуваного рішення не приділив уваги наявним доводам відповідача у їх сукупності, судом не було здійснено належного аналізу документального обґрунтування відсутності вини ПРАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", що стало наслідком задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що: - позивачем в обґрунтування своїх дій щодо видачі наказів №№ 645, 700, 701 та щодо затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення, зазначено, що на коліях ст. Терни були наявні неприйняті відповідачем вагони; - судом першої інстанції взагалі не здійснено аналіз зайнятості колій на ст. Терни на момент видачі наказів №№ 645, 700,

701. До того ж судом прийнято до уваги та враховано інформацію щодо зайнятості колій на ст. Терни лише на підставі позовної заяви, не зважаючи на те, що дана інформація, в порушення вимог ст. 74 ГПК, не підтверджена жодними доказами; - зайнятість прийомо-відправочних колій по ст. Терни, згідно технологічного процесу роботи станції, планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх власних вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів, вагонів з вантажами на адресу підприємств, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПРАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції; - згідно з п.12 Інструкції оформлення затримки поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці (далі - Інструкція), затвердженої наказом начальника Криворізької дирекції залізничних перевезень, при поновленні приймання вагонів вантажовласником, зі станції затримки у першу чергу повинні відправлятись вагони, які вказані у заявці вантажовласника, з урахуванням поїзної обстановки на дільниці, а за відсутності заявки, враховуючи можливість відправлення вагонів, які були затримані першими; - з урахуванням викладеної норми диспетчер в першу чергу має відправляти затримані поїзди згідно тих наказів, які було видано раніше. Проте, всупереч вказаним нормам під час дії наказу №700 (станція Рядова, діяв з 28.03.2019 року 14:50 год. по 30.03.2019 року 02:50 год.) та під час дії наказу №701 (станція Рядова, діяв з 28.03.2019 року 14:55 год. по 29.03.2019 року 16:15 год.) по станції Рядова раніше відправлено поїзд, що було затримано пізніше: за наказом № 702 (з 28.03.2019 року 21:55 год. до 29.03.2019 року 13:25 год.); - позивачем не зазначено жодних причин відправлення пізніше затриманих потягів за наказом № 702, раніше потягу, затриманого за наказами №№ 700, 701, тобто, позивачем не зазначено жодних фактів підтвердження вини відповідача у зайнятості колій по станції Терни в період з 29.03.2019 року 13:25 год. до 30.03.2019 року 02:50 год., оскільки, як вбачається з акту затримки вагонів № 146 згідно наказу № 702 29.03.2019 року о 13:25 у позивача була можливість закінчити дію наказів №№ 700, 701 та відправити затримані по станції Рядова вагони на станцію призначення Терни, що підтверджує відсутність вини відповідача у затримці вагонів; - при врахуванні факту, що у позивача була можливість закінчити дію наказів №№ 700, 701 починаючи з 29.03.2019 року 13:25 год. (час закінчення дії наказу № 702) плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за наказами №№ 645, 700, 701 буде складати 27 957, 48 грн. (з ПДВ); - збір за зберігання вантажу за наказами №№ 645, 700, 701 за період з 28.03.2019 року 14:50 год. по 29.03.2019 року 13:25 год., всього 22:35 год. є безоплатним, так як згідно наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", за зберігання у вагонах вантажів. що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу. Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 року у справі № 904/4329/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти факту, що затримка спірних вагонів за наказами М№ 645, 700, 701 сталася з його вини, наводить свої доводи. Просить залишити оскаржуване судове рішення без змін як законне та обґрунтоване. Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав: З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 41 160,12 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 14 092,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в березні 2019 року, за залізничними накладними №№42527200, 48921639, 48921613, 48921605, 48920649, 47272463, 46622700, 32648719, 32648362, 32651937, 32651887, 32651986, 32621.368, 32604175, 32629552, 32634560, 32634511, 32634628,. 32654584, 32637357, 32637365, 32637423, 32637431, 326П113, 32654907, 47498126, 47497151, 47360979, 47360953, 47360938, 47360987, 47361100, 47361068, 47361076, 47360193, 47360912, 32668345, 32672552, 32672495, 32672537, 32672511, 32658304, 32658346, 42527242, 32654667, 645689, 645671, 650077, 645747, 650093, 650085, 645739, 645713, 645721, 645705, 645697, 643551, 643619, 643627, 643544, 643528, 643536, 643643, 643510, 643635, 643601, 643460, 643452, 644682, 650069, 650010, 650051, 650002, 649996, 649988, 649970, 649962, 649954, 649947, 650101 залізницею прийнято до перевезення вантаж та порожні власні вагони на адресу одержувача - ПАТ "Північний ГЗК". На шляху прямування на підставі наказів №645 від 21.03.2019 року, №№700, 701 від 28.03.2019 року вказані вагони затримано через зайнятість колій станції призначення Терни, у зв`язку з неприйняттям вагонів одержувачем ПрАТ "Північний ГЗК" на свою під`їзну колію. За цим фактом станціями затримки Мусіївна, Рядова у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, пунктом 9 Правил зберігання вантажів складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №№ 12 від 21.03.2019 року, №144 від 28.03.2019 року, №145 від 28.03.2019 року, акти загальної форми ГУ-23 №15 від 21.03.2019 року, №103 від 28.03.2019 року, №104 від 28.03.2019 року. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника, було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№01049032, 01049031, 31030584р, 31039149, 31039150, 04049157, 05049033, 31030586р та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф.ФДУ-92 №№09049010, 26049013. Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92 підписано відповідачем із запереченням, згідно якого останній не визнає своєї вини в затримці спірних вагонів. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи доводи обох сторін, які викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів зазначає, що скаржником висновки суду першої інстанції не спростовані, неправомірність дій позивача не доведена. Так, відповідач вказує, що позивачем не доведено факту неможливості доставити спірні вагони на станцію Терни, тому підстави для затримки вагонів на станціях Рядова, Мусіївка і, як наслідок, нарахування плати за їх користування та збору за зберігання вантажу за час затримки, були відсутні. Відповідно до ст. 17 Статуту залізниць України (далі по тексту - Статут) перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах. Надання залізницею вантажовласнику (вантажовласником, в даному випадку, виступає ПрАТ "Північний ГЗК" (далі ПрАТ "ПІВНГЗК") послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Згідно ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством (власником колії - ПрАТ "ПІВНГЗК"), порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії. Відносини щодо подачі і забирання вагонів між залізницею та відповідачем здійснюється на підставі договору № ПР/М-12-2/14-143 8НЮдч "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачцвальний комбінат" яка примикає до станції Терни і Рядова Придніпровської залізниці» від 21.09.2012 року. На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084 (зі змінами та доповненнями). Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Виходячи з положень статей 46, 47 Статуту залізниць України. одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором. контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори. Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на порушення позивачем порядку відправлення вагонів. Зайнятість приймально - відправних колій по станції Терни згідно Технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниця" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Аналогічну правову позицію містить п. 5.18 постанови Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі № 904/5461/18. Згідно п.п. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 31.08.2005 року № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно- розпорядчим актом станції (ТРА станції). Відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року № 411, черговий по станції зобов`язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів відповідача, його контрагентів, для обгону локомотивів. Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Даний висновок збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Листі від 12.06.2014 року М 0701-11/96/715/14, що кореспондується з постановами ВГСУ по справах №№ 904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13, 904/3583/14. Визначаючи правову позицію щодо зайнятості колій на станції призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача, через які залізниця не мала можливості доставити вагони на станцію призначення та затримала їх на підходах, Вищий господарський суд України у вищезгаданому Листі зазначає, що у відповідних питаннях господарським судам слід керуватися п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, за яким у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, що залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми ГУ- 23, який підписується представниками станції і вантажовласника. Матеріалами справи підтверджується, що залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під`їзну колію. Дані факти засвідчено в складених на станції призначення Терни актах загальної форми ф.ГУ-23 №№ 974, 973, 970, 959, 952, 953, 961, 962, 969, 990, які відповідальними працівниками відповідача підписано без заперечень. Судом встановлено, що позивач у відповідності до п. 5 договору своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під`їзну колію відповідача вагони, щодо яких станцією Терни складено акти загальної форми №№ 974, 973, 970, 959, 952, 953, 961, 962, 969,

990. Відповідні записи - повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2. За весь час затримки спірних вагонів з вини відповідача, підтвердженої актами ф. ГУ-23, залізницею було розраховано спірні плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу. Обов`язок залізниці враховувати наявність чи відсутність проміжків часу, протягом яких та чи інша колія ставала вільною, та час знаходження вагонів під технологічними операціями вагонів при видачі наказу про затримку не передбачені жодним законодавчим актом, як і жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинно бути зайнято. Договором сторін такого обов`язку також не передбачено. Скаржник посилається на п.12 Інструкції оформлення затримки поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці, затвердженої наказом начальника залізниці № 75/Н від 08.02.2011року, де в абз.5 зазначено, що при поновленні приймання вагонів вантажовласником, зі станцій затримки у першу чергу повинні відправлятись вагони, які вказані у заявці вантажовласника, з урахуванням поїзної обстановки на дільничі а за відсутності заявки - враховувати можливість відправлення вагонів, які були затримані першими. Пункт 12 вищезгаданої Інструкції не містить імперативної норми, яка б зобов`язувала позивача відправляти затримані на підходах вагони першочергово. Більше того, жодним законодавчим актом не визначено черговості подачі вагонів, які прибувають на адресу вантажоодержувачів. На час дії спірних наказів на коліях станції Терни вже було затримано вагони, які не забиралися відповідачем на під`їзну колію, що зафіксовано актами ф. ГУ-23, про які зазначалося вище. При цьому, заявка відповідача доставити на його адресу в першу чергу затримані за спірними наказами вагони з підтвердженням готовності їх прийняття на під`їзну колію, була у позивача відсутня. Докази іншого суду не надано. Згідно ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до Листа ВГСУ від 12.06.2014 року № 0701-11/96/715/14 вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передавання на під`їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на станції призначення більше нормативного часу і не забиралися на під`їзну колію. Відповідач не надав доказів в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів та викладеного у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальних картках заперечення. Письмові заперечення представників відповідача, викладені ними при підписанні відомостей плати та накопичувальних карток, не свідчать, самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих запереченнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог. Викладеним спростовується твердження відповідача про його готовність прийняти спірні вагони на свою під`їзну колію та відсутність його вини у їх затримці. Щодо правомірності нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне: На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084 (зі змінами та доповненнями). Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Згідно п. 1.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року № 04- 5/225 порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №

1. Виходячи з положень статей 46, 47 Статуту залізниць України, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Статтею 125 Статуту визначено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач. Відповідно до статті 119 Статуту за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Правилами користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458, чітко встановлено порядок і умови обліку і нарахування плати за користування вагонами, а саме: - п.3: "Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами ф.ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами ф.ГУ-46к..., які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку ф.ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23... "; - п.4: "Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами"; - п.6: "Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника"; - п.8: "У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери"; - п.9: "Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ"; - п.10: "Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом...) "; - п.12: "Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. При цьому, час до 30 хвилин не враховується, а час ЗО хвилин і більше враховується як повна година". Плата за користування вагонами нараховується по відомості ф. ГУ-46 після того, як вагон повертається на станцію з під`їзної колії вантажовласника по факту здійснення всіх вантажних операцій, а отже в різний час та в різні дати. Тому після повернення вагонів з під`їзної колії вантажовласника на затримані за одним наказом вагони формується не одна, а декілька відомостей ф. ГУ-46. При цьому, в одній відомості фігурують вагони, затримані за різними наказами. Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 866/5087. Виходячи з положень п.8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання у вагонах у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: - якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження; - при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; - при затримці - з моменту затримки. Відповідно до п.9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним п.2 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого Наказом Мінтрансзв`язку України від 26.03.2009 року № 317, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356. Пунктом 2.1 п.2 Тарифного керівництва № 1 передбачено окремі ставки збору: - при зберігання вантажів у вагонах - 4,0 грн. за одну тонну; - за зберігання рухомого складу на своїх осях - 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної. Згідно абз.З п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 864/5085, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Номери актів, які виступають в якості документальних підстав матеріальної відповідальності вантажовласника, та на підставі яких розраховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, зазначено відповідно в графі 14 кожної відомості ф. ГУ-46 та в графі «найменування та номер документа» накопичувальної картки ф. ФДУ-92. В рамках справи, що розглядається, документальними підставами вимог про стягнення спірної суми є акти ф. ГУ-23 № 15 від 21.03.2019 року, № 104, 105 від 28.03.2019 року, складені на підставі спірних наказів. Одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу не є порушенням з боку залізниці. За змістом пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці: плату за користування вагонами згідно Правил користування вагонами та контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1); збір за зберігання вантажів - у разі затримки їх з причин, залежних від Власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів. Стягнуту судом першої інстанції плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу залізницею було розраховано відповідно до вищенаведених норм Правил користування вагонами та контейнерами, Правил зберігання вантажу, Правил розрахунків за перевезення вантажів, на підставі п.п.2.1 п. 2 Розділу III Тарифного керівництва № 1, ставок плати за користування, наведеними в Розділі V Тарифного керівництва № 1, керуючись правилами пунктів 5.2, 5.4 Розділу II Тарифного керівництва № 1 при округленні сум платежів, з урахуванням коригуючого коефіцієнту. Отже, плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу позивачем розраховано на підставі норм чинного законодавства. При перевірці судом першої та апеляційної інстанцій правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень встановлено не було. Розрахунок відповідача, наведений ним у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, не містить нормативного обґрунтування та суперечить нормам чинного законодавства. Так, частково не погоджуючись з нарахованою спірною суми плати та збору, розрахованих за затримку спірних вагонів за наказами № 700, № 701, скаржник вираховує загальну кількість годин за кожною відомістю ф. ГУ-46 на підставі спірних актів ф. ГУ-23 № 103, який містить початок затримки 14 год. 50 хв. 28.03.2019 року, №104, який містить початок затримки 14 год. 55 хв. 28.03.2019 року та акту ф. ГУ-23 № 105 (наказ № 702), де зазначено кінець затримки - 13 год. 25 хв. 29.03.2019 року, який спірним не є. З урахуванням вищенаведених обставин контррозрахунок відповідача є необгрунтованим. Виходячи з положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно вимог ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. При розгляді апеляційної скарги апелянт висновки оскаржуваного рішення не спростував. Апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню. Судові витрати за її розгляд слід покласти на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 287 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 року у справі №904/4329/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд Суддя: Л.А. Коваль Суддя: Ю.Б. Парусніков