Постанова 4876 № 904/242/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.03.2020 року м. Дніпро Справа № 904/242/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В. секретар судового засідання Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 р. ( суддя Рудь І.А., м. Дніпро ) у справі за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта", м. Дніпро до Фізичної особи-підприємця Яковлевої Світлани Вікторівни, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості в сумі 493 839 грн. 22 коп. за договорами, розірвання договорів та виселення з нежитлового приміщення. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 р. відмовлено Акціонерному товариству "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" у відкритті провадження у справі. Позовну заяву повернуто заявнику. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Скаржник посилається на те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Яковлева Світлана Вікторівна зареєстрована, як фізична особа підприємець, вид підприємницької діяльності серед інших - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний). Відповідно п. 1.1.2 Договору оренди, мета використання приміщення - розміщення об`єктів торгівлі з продажу непродовольчих товарів, офісні приміщення. Наведене надає усі підстави стверджувати, що з дати реєстрації фізичної особи у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в якості підприємця, та до дати подання AT «Укрпошта» до суду позовної заяви, ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність. Скаржник наголошує на тому, що даний спір виник між суб`єктами господарської діяльності: юридичною особою - AT «Укрпошта» та фізичною особою - підприємцем, відносно господарських відносин, які виникли за договором оренди нежитлового приміщення, орендованого для здійснення торгівлі не продовольчими товарами, розміщення офісних приміщень, що є юрисдикцією та повноваженнями господарських судів та обумовлює звернення Позивача за захистом прав та інтересів до Господарського суду Дніпропетровської області. При цьому Скаржник зазначає, що вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду у наступних постановах у справі № 127/23144/18 від 09.10.2019, у справі № 465/7153/15-ц від 05.06.2018, у справі № 338/180/17 від 05.06.2018, у справі № 910/8729/18 від 13.02.2019, у справі № 904/1083/18 від 05.06.2019. Незважаючи на те, що дане питання неодноразово вирішувалось вищою судовою інстанцією, Господарським судом Дніпропетровської області викладену позицію залишено поза увагою, рівно як і загальнодоступну інформацію, стосовно розгляду питання повноважень судів загальної юрисдикції викладену в ухвалі Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.11.2019 р. № 211/7126/19 за позовом AT «Укрпошта» до ОСОБА_1 . Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2020 р. відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 03.03.2020 р. Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача. У судовому засіданні 03.03.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду скасуванню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить суд: розірвати договір оренди нерухомого майна від 14.08.2018 № 140818-01/3.3.Р34, договір про відшкодування земельного податку від 26.11.2018 № 261118-31/З.ЗР15, договір про відшкодування податку на нерухоме майно від 26.11.2018 № 261118-32/3.ЗР15, укладені між Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" в особі філії Дніпропетровська дирекція Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" та фізичною особою ОСОБА_1 ; виселити фізичну особу ОСОБА_1 з нежитлового вбудованого нерухомого приміщення, розташованого на першому, другому поверхах та у підвалі двоповерхової нежитлової будівлі площею 555,00 м2, за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 493 839 грн. 22 коп., з яких: 437 135 грн. 49 коп. - основний борг, 49 622 грн. 25 коп. -пеня, 1 008 грн. 46 коп. - інфляційні втрати, 6 073 грн. 02 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору оренди нерухомого майна від 14.08.2018 № 140818-01/3.3.Р34, договору про відшкодування земельного податку від 26.11.2018 № 261118-31/З.ЗР15, договору про відшкодування податку на нерухоме майно від 26.11.2018 № 261118-32/3.ЗР15. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що орендарем систематично порушуються умови спірних договорів в частині оплати орендної плати та відшкодування витрат орендодавця зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно. Крім того, орендарем без згоди орендодавця виконано переобладнання орендованого приміщення, що свідчить про використання приміщення всупереч договору та є підставою для його розірвання відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України. Щодо підстав звернення саме до господарського суду Позивач посилається на правовий статус Відповідача, який є фізичною особою-підприємцем. Місцевим господарським судом встановлено, що спірні: договір оренди нерухомого майна від 14.08.2018 р. № 140818-01/3.3.Р34, договір про відшкодування земельного податку від 26.11.2018 р. № 261118-31/З.ЗР15, договір про відшкодування податку на нерухоме майно від 26.11.2018 р. № 261118-32/3.ЗР15 - укладені між орендодавцем Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" в особі філії Дніпропетровська дирекція Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" та орендарем фізичною особою ОСОБА_1 . Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 р. відмовлено Акціонерному товариству "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" у відкритті провадження у справі. Позовну заяву повернуто заявнику. В основу оскаржуваного судового рішення покладено висновок місцевого господарського суду про те, що даний спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки Відповідач у даному спорі виступає, як фізична особа без статусу суб`єкта підприємницької діяльності, а тому зазначений позов за своїм суб`єктним складом не відноситься до юрисдикції господарських судів. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не погоджується з висновками суду попередньої інстанції з огляду на таке. Основним наведеним в апеляційній скарзі доводом зазначено ту обставину, що Відповідач є фізичною особою - підприємцем, у якого виник спір з юридичною особою, у зв`язку із чим він повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Для надання оцінки вказаним доводам Скаржника необхідне визначити співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи - підприємця, а також їх правового статусу. Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У ст. 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження та припиняється в момент її смерті. У ст. 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин. З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом ( ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Як вбачається із змісту спірного Договору № 140818-013.3Р34 від 14.08.2018 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» в особі філії Дніпропетровської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» ( Орендодавець ) з одного боку, та фізичною особою, громадянкою України, ОСОБА_1 ( Орендар ), Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення площею 555,0 м2, розташоване на першому, другому поверхах та у підвалі двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ( п. п.1.1, 1.1.1 договору ). Відповідно до п. 1.1.2 договору, мета використання розміщення об`єктів торгівлі з продажу не продовольчих товарів …..приміщення. Крім того, 26.11.2018 р. між Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» (Балансоутримувач) в особі начальника Центру управління майном та інфраструктурою Дніпропетровської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» Буча В.А., що діє на підставі Довіреності від 23.02.2018 р. № 352, з одного боку, та фізичною особою, громадянкою України, ОСОБА_1 ( Орендар ) укладено договір № 261118-31/33Р15, відповідно до п. 1 якого, згідно з договором № 140818-013.3Р34 від 14.08.2018р.оренди нежитлового приміщення, площею 555,0 м2, розташоване на першому, другому поверхах та у підвалі двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 Балансоутримувач передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно і зобов`язується компенсувати Балансоутримувачу витрати на оплату податку на нерухоме майно згідно з дольовою участю Орендаря. Відповідно до п. 2.1. договору, відшкодування земельного податку вноситься Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача, в розмірі ставки податку на земельну ділянку, що встановлюється ст. 274 Податкового кодексу України, і складає 181,85 грн. на місяць без податку на додану вартість щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного, незалежно від результатів діяльності. ПДВ нараховується згідно чинним законодавством України. Також між Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» ( Балансоутримувач ) в особі начальника Центру управління майном та інфраструктурою Дніпропетровської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» Буча В.А., що діє на підставі Довіреності від 23.02.2018 р. № 352, з одного боку, та фізичною особою, громадянкою України, ОСОБА_1 ( Орендар ) - 26.11.2018 р. укладено договір № 261118-32/33Р15, відповідно до п.1 якого, згідно з договором № 140818-013.3Р34 від 14.08.2018 р. оренди нежитлового приміщення, площею 555,0 м2, розташоване на першому, другому поверхах та у підвалі двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , 39 Балансоутримувач передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно і зобов`язується компенсувати Балансоутримувачу витрати на оплату податку на нерухоме майно згідно з дольовою участю Орендаря. Відповідно до п. 2.1. договору, відшкодування податку на нерухоме майно вноситься Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача, в розмірі ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що встановлюється статтями 266, 266 () Податкового кодексу України, і складає 533,79 грн. на місяць без податку на додану вартість щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного , незалежно від результатів діяльності. ПДВ нараховується згідно чинним законодавством України. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Яковлева Світлана Вікторівна зареєстрована, як фізична особа - підприємець, дата запису 22.08.2016 р., вид підприємницької діяльності серед інших - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), код КВЕД 68.20. Як вбачається з вищенаведеного, Відповідач в спірних договорах як сторона договору не зазначена як фізична особа - підприємець. Разом з тим зі змісту основного Договору № 140818-013.3Р34 від 14.08.2018 р., вбачається, що він укладений з метою отримання в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення значної площі з метою розміщення об`єктів торгівлі з продажу не продовольчих товарів, що свідчить про його спрямованість на реалізацію Відповідачем своїх прав як фізичної особи підприємця. Ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті). Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту. Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом до Відповідача, Позивач також просив розірвати договір оренди нерухомого майна, укладений між ним та та фізичною особою ОСОБА_1 . Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання господарського договору, яким встановлені зобов`язання Відповідача як Орендаря зі здійснення орендної плати та утримання орендованого майна. Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням. За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, Позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з обов`язку Орендаря стосовно користування нежитловим приміщенням під розміщення об`єктів торгівлі з продажу не продовольчих товарів, при цьому Відповідач має статус фізичної особи - підприємця. Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що вказаний спір віднесений до юрисдикції загальних судів, зокрема до юрисдикції Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу. Крім того, відповідно до ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.11.2019 р. у справі № 211/7126/19 за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами та виселення з нежитлового приміщення - відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, районний суд роз`яснив право Позивача звернутись з відповідним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області. Таким чином, з урахуванням наведених вище норм, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками оскаржуваної ухвали та вважає, що місцевий господарський суд прийняв передчасне рішення про відмову у відкритті провадження. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення не було дотримано. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 р. підлягає скасуванню, а матеріали справи підлягають передачі до Господарського суду Дніпропетровської області. Вимоги щодо розподілу судових витрат будуть вирішені після розгляду справи по суті у суді першої інстанції. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" задовольнити. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 р. про відмову у відкритті провадження у справі № 904/242/20 скасувати. Справу № 904/242/20 передати до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. Доручити Господарському Дніпропетровської області за результатами розгляду справи № 904/242/20 здійснити розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 р. у справі № 904/242/20. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 04.03.2020 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І. Л. Кузнецова Суддя О.В. Чус Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду Помічник судді __________Т.М. Зеленська 04.03.2020р. Постанова набрала чинності 03.03.2020р.