Постанова 4873 № 925/358/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" березня 2020 р. Справа № 925/358/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Попікової О.В. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2019 (повний текст рішення складено 24.07.2019) у справі №925/358/19 (суддя Спаських Н.М.) за позовом Дочірнього підприємства «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити дії. за участю секретаря судового засідання Руденко Н.С. за участю представників сторін від позивача: Рогожніков О.В. (адвокат, посвід № 224 від 23.04.2007) від відповідача: Овсієнко О.І. (адвокат, посвід № 3285 від 28.01.2020) Савоста С.В. ( довіреність № 330\09-03 від 13.01.2020) ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» задоволені частково, зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» у п`ятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили надіслати на адресу Підприємства два підписаних примірники договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. У задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між Підприємством та Товариством- відмовлено. Постановою Касаційного господарського суду від 21.01.2020 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі №925/358/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою від 03.02.2020 справу №925/358/19 прийнято до провадження Північним апеляційним господарським судом у визначеному складі суду, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 02.03.2020, запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Суд І інстанції відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між Підприємством та Товариством, дійшов висновку про відсутність предмету спору щодо цих вимог враховуючі ті обставини, що позивач на підставі чинного між сторонами договору від 01.10.2009 №5 про постачання електричної енергії має право ініціювати зі свого боку укладення з відповідачем договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу шляхом приєднання до цього договору, а направлення відповідачу заповненої позивачем заяви-приєднання доводить факт укладання цього договору між сторонами саме з дати підписання заяви - приєднання 26.03.2019. За цих обставин суд І інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, на захист якого була подана ця позовна заява. Разом з тим позовні вимоги щодо зобов`язання Товариства надіслати на адресу Підприємства два підписаних письмових примірники договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, визнані судом обґрунтованими зважаючи на ті обставини, що за заявою позивача обов`язок з надання для підписання споживачу двох примірників договору Товариством не виконаний. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду І інстанції, подав апеляційну скаргу у якій просив рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2019 скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд І інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову та залишив поза уваги такі обставини: - електроустановка позивача не приєднана до мереж відповідача; - засоби комерційного обліку позивача не відповідають вимогам Кодексу системи розподілу; - минуло більше 180 календарних днів з моменту від`єднання електроустановок позивача; - у позивача відсутні правовстановлюючі документи на об`єкти, які за договором постачання 2009р. належали останньому, а самі об`єкти реалізовані на аукціоні та мають іншого власника; - позивач не є споживачем на ринку електричної енергії у розумінні законодавства у сфері енергетики; - підписана позивачем заява приєднання до 01.12.2018 не надходила; - договір електропостачання 2009р. діє в частині погашення заборгованості; - до заяви-приєднання не додано паспорт точки розподілу та необхідної інформації, визначеної Правилами та Кодексом системи розподілу, що вказується при заповненні заяви, а сама заява-приєднання подана з порушенням форми заповнення. На підтвердження тих обставин, що об`єкти позивача, на які постачалась електроенергія на підставі договору про електропостачання від 2009 на момент подачі заяви-приєднання 26.03.2019 вже не перебували у власності позивача, до апеляційної скарги залучені копія договору оренди №01/03/2019-01 з актами прийому передачі, копія повідомлення про результати аукціону, інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також копія позовної заяви у справі №925/776/19. Також відповідачем 15.10.2019 подане клопотання про залучення доказів, а саме: договір купівлі-продажу майна від 31.01.2019 між ДП «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» та ТОВ «Надра торф», а також протокол проведення аукціону. Разом з тим апеляційна скарга містить посилання на неможливість надання цих документів під час розгляду справи в суді І інстанції, оскільки про зміну власника заявник апеляційної скарги дізнався з позовної заяви ТОВ «Черкаський торфобрикетний завод» до ПАТ «Черкасиобенерго» у справі №925/776/19 лише 26.06.2019. Зважаючи на те, що підготовче засідання у даній справі закінчилось 03.06.2019, відповідач був позбавлений можливості надати ці докази та навести відповідні доводи в суд І інстанції. Стовно питання щодо прийняття чи відмови у прийнятті додатково поданих доказів колегія суддів Північного апеляційного господарського суду виходить з наступного: Згідно імперативних приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема ухвали Господарського суду Сумської області від 03.06.2019, у якому приймав участь представник відповідача - адвокат Бодашко О.О., справа розглядалась за правилами загального провадження, підготовче провадження тривало до 14 червня 2019, підготовче провадження було закрите та призначено розгляд справи по суті на 26.06.2019. В судове засідання, яке відбулось 26.06.2019, представник відповідача не з`явився, натомість надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було судом задоволене, розгляд справи призначено на 03.07.2019, про що була постановлена відповідна ухвала. В судовому засіданні 03.07.2019, на якому були присутні представники позивача та відповідача та обговорювались позиції сторін, правові підстави позовних вимог та заперечень, досліджувались матеріали справи, було оголошено перерву до 10.07.2019. В судовому засіданні 10.07.2019 суд надав сторонам можливість надати додатковий час для оформлення своїх пояснень письмово та оголосив перерву до 15.07.2019. Відповідач, скориставшись наданою можливістю подав додаткові пояснення від 15.07.2019, які залучені до справи, однак жодних доводів щодо наявності обставин не перебування у власності позивача об`єктів, на які постачалась електроенергія на підставі договору про електропостачання 2009р. на момент подачі заяви-приєднання 26.03.2019, або обізнаності останнього про такі обставини, зокрема щодо наявності позовної заяви у справі №925/776/19, або клопотання як щодо залучення доказів чи посилання на їх наявність, матеріали даної справи не містять. Викладені обставини унеможливлюють для апеляційної інстанції прийняття додаткових доказів, залучених відповідачем до апеляційної скарги, які не були подані до суду І інстанції, і відповідно апеляційний суд відмовляє у їх прийнятті. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте на підставі повного дослідження усіх представлених доказів з дотриманням норм процесуального права. При цьому позивач заперечує щодо прийняття апеляційним судом нових доказів у справі, поданих відповідачем, наголошуючи на тому, що останній був обізнаний з обставинами щодо зміни власника об`єкту, оскільки до нього неодноразово звертався як новий власник, а Товариство було учасником справи №925/859/19 про скасування результатів аукціону з продажу майна ДП «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф». Відповідачем 02.03.2020 подані додаткові пояснення до апеляційної скарги, які були озвучені представником у судовому засіданні, суть яких зводилась до незгоди відповідача з рішенням суду І інстанції з мотивів, викладених в самій апеляційній скарзі. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить із наступного. Як було встановлено судом І інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009 між сторонами у справі укладено Договір про постачання електричної енергії №5, за умовами якого відповідач продає позивачу електроенергію для забезпечення потреб електроустановок позивача з дозволеною потужністю 750 кВт, а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору. Згідно з п. 9.4. вказаного Договору №5 він набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Зазначений договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін. Відповідно до частин 2, 4 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі -ПРРЕЕ). З 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство «Черкасиобенерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Черкаської області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, і відповідно до вимог пункту 2.1.2 глави 2.1. ПРРЕЕ як оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем. Пунктом 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 про затвердження ПРРЕЕ постановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог ПРРЕЕ здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови. Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом ДП «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» наголошує на тому, що у встановлений преамбулою постанови від 14 березня 2018 року N312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" строк до 01.12.2018 відповідач, як Оператор системи розподілу, не направив позивачу пропозиції у вигляді заяви-приєднання до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщено на сайті відповідача. 26.03.2019 позивач направив відповідачу заяву від 22.03.2019, у якій зазначено, що в порушення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі -НКРЕКП) від 14.03.2018 №312 відповідач не направив позивачу заяви-приєдання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з ЕІС кодами точок комерційного обліку об`єкта споживача, які повинні бути в наявності для укладення такого договору. Також вимагав направити два примірники договору на підписання. Позивач за власною ініціативою 28.03.2019 направив відповідачу заповнену ним заяву-приєднання, як додаток до вказаного договору, що підтверджується копією супровідного листа та поштовою квитанцією. Відмовляючи в укладанні Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідач наголошував на тому, що договір між сторонами про надання послуг з розподілу електричної енергії ПАТ "Черкасиобленерго" не вважається укладеним, оскільки установки позивача було відімкнено від електропостачання за борги, а оскільки електроустановки споживача не приєднані до системи розподілу, то на підставі п. 11.3.14 Кодексу систем розподілу він має право відмовити позивачу у доступі до системи розподілу, а без цього укладення вказаного договору неможливе. Разом з тим, стосовно позивача вже відкрито ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство ДП "Черкаситорф" №925/589/16 і на виконання положень чинного законодавства для укладення вказаного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії позивачу слід надати певний пакет документів щодо власності чи користування на об`єкти нерухомого майна, земельну ділянку, відомості про споживача, про повноваження особи на підписання договору та ін. Про такі підстави для відмови в укладенні Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії відповідач повідомив позивача листом від 23.04.2019 №2816/03-01-03-02. Наведені обставини слугували підставою для звернення ДП «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» із позовом про визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між Підприємством та Товариством щодо розподілу електричної енергії. Відмовляючи у задоволенні згаданої вимоги суд І інстанції виходив з того, що позивач на підставі чинного між сторонами Договору № 5 про постачання електричної енергії від 01.10.2009 має право ініціювати із свого боку укладення із відповідачем договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу шляхом приєднання до цього договору. Враховуючи положеннями преамбули постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року N312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та ті обставини, що позивач направив відповідачу заповнену ним заяву-приєднання, суд дійшов висновку, що цей договір між сторонами є укладеним саме з дати підписання цієї заяви приєднання 26.03.2019 року, а не з 01.01.2019 як вказує представник позивача. Суд І інстанції, посилаючись на відсутність правових підстав для висновку, що укладення такого договору після 01.12.2018 є неможливим, якщо оператор системи розподілу сам вчасно не зініціював укладення такого договору із споживачем, та зауважуючи на тому, що для позивача, як для ініціатора укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, датою укладення спірного договору є дата підписання ним заяви-приєднання від 26.03.2019, яка отримана відповідачем (за загальним правилом преамбули постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року N312), дійшов висновку, що направлення позивачем відповідачу заяви-приєднання від 26.03.2019 свідчить, що з цієї дати між сторонами укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за формою, оприлюдненою відповідачем на сайті. Наголошуючи на тому, що ця обставина на час подання позову (02.04.2019) вже відбулася, суд І інстанції дійшов висновку про те, що предмет спору в частині позовних вимог про визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є відсутнім станом на час звернення позивача до суду, як і порушене право у позивача в цій частині, на захист якого може бути подана ця позовна вимога, а тому в позові в цій частині слід відмовити. Однак апеляційна інстанція не може погодитись з такими висновками суду І інстанції з огляду на таке: Відповідно до пункту 2.1.2 глави 2.1. ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем. Пунктом 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 про затвердження ПРРЕЕ постановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог ПРРЕЕ здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови. Суд І інстанції наголошуючи на тому, що за змістом правовідносин сторін, укладення за вимогами чинного законодавства нового договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на базі існуючого договору між сторонами №5 від 01.10.2009 є лише продовженням договірних стосунків між сторонами, а не укладенням нового договору, залишив поза уваги наступне: З 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Черкаської області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 16.11.2018 №1447, і відповідно не є постачальником, який продає електричну енергію споживачу. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) прийняла постанову від 14 березня 2018 року N312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" у преамбулі якої зазначено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію. Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі - Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору. Умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів. При цьому, у розумінні положень п. 1.1.2 згаданих Правил, споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено під час розгляду справи в суді І інстанції, станом на час звернення з даним позовом - квітень 2019р., позивач - Дочірнє підприємство «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» визнаний банкрутом за рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.09.2016 у справі №925/859/16, внаслідок значної суми заборгованості за спожиту електроенергію за договором постачання №5 від 01.10.2009 електропостачання позивачу було припинено з 23.05.2018, про що складено відповідні акти технічної перевірки засобів обліку від 18.05.2018 та від 23.05.2018. Наведені обставини не заперечуються сторонами. Однак, суд І інстанції при розгляді справи обмежився лише висновками щодо безпідставності заперечень відповідача про ненадання позивачем із заявою-приєднанням від 26.03.2019 пакету технічних чи правоустановчих і реєстраційних документів, оскільки такі документи, на думку суду І інстанції, є необхідними лише для первинного укладення договору між сторонами, а не для подовження договірних стосунків, які мають місце у спірних правовідносинах сторін. Апеляційна інстанція вважає такі висновки суперечливими, зважаючи на те, що пунктом 2.1.11 ПРРЕЕ наведено перелік істотних та обов`язкових умов, які мають міститися у Договорі споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Підпунктом 1 та 3 пункту 2.1.11 визначено істотними умовами: найменування оператора системи та споживача, узгоджений паспорт точки розподілу та режими розподілу (у тому числі режим роботи електроустановки непобутового або колективного побутового споживача, величини приєднаної та дозволеної потужності об`єкта споживача із розділом за площадками вимірювання), порядок контролю показників якості електричної енергії та якості електропостачання. Пунктом 2.1.12 ПРРЕЕ також наведено невід`ємні частини договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою. Позиція суду І інстанції стосовно того, що відсутність у позивача (Споживача) паспортів точок розподілу електроенергії та ЕІС-кодів за точками комерційного обліку, не є перешкодою для укладення спірного договору за ініціативою Споживача, оскільки саме відповідач зі свого боку самостійно повинен визначити такі коди та оформити паспорти для всіх споживачів, що буде додатками до договорів про надання послуг з розподілу, визнається апеляційною інстанцією передчасною, оскільки договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу. На письмову вимогу власника об`єкта оператор системи розподілу зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати підписаний уповноваженою особою оператора системи розподілу паспорт точки розподілу за кожною такою точкою за об`єктом споживача та/або паперову форму договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Однак доказів, або доводів щодо звернення позивача із такою вимогою до відповідача про надання підписаного уповноваженою особою ОСР паспорту точки розподілу, матеріали справи не містять. Так само і не додані позивачем до заяви-приєднання. При цьому спір у даній справі виник внаслідок відмови відповідача укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. А предмет позову у даній справі становить вимога Дочірнього підприємства «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» визнати укладеним договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між Підприємством та Товариством щодо розподілу електричної енергії. Колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до п.2.1.4 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил. Відповідно до приписів статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, і таким актом цивільного законодавства в даному випадку є Постанова Регулятора від 14.03.18 №312, якою встановлені правила щодо приєднання до публічного договору споживача про розподіл на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії. Згідно статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Також, згідно ч.ч. 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч.ч.1-4 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним протоколом. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Статтею 179 Господарського кодексу України визначені загальні умови укладення господарських договорів. Згідно з частиною четвертою вказаної статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу у договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Крім того, за приписами ч. 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Отже, за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому прийняттям пропозиції відповідно до ч. 2 статті 642 ЦК України є також вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (зокрема, надання послуг, сплата коштів ) у межах строку для відповіді. Водночас відповідь про згоду укласти договір на інших умовах не є акцептом, а є новою офертою. Подібну правову позицію виклав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 р. у справі №910/6002/17. У п.2.1.6 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" передбачено, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії може бути ініційований як споживачем, так і оператором відповідно до визначених цими Правилами випадків, однак для визнання його укладеним необхідно встановити факт акцептування його іншою стороною. Отже, за умови встановлення тих обставин, що заява-приєдання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії не була акцептована відповідачем, за відсутності доказів вчинення будь яких дій на виконання цього договору, як то надання послуг з електропостачання, сплата коштів, тощо, у апеляційної інстанції відсутні правові підстави вважати доведеним факт приєднання позивача - споживача до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, а сам договір - укладеним. І відповідно висновки суду І інстанції стосовно того, що сам факт ініціювання позивачем на підставі чинного між сторонами Договору №5 про постачання електричної енергії від 01.10.2009, свідчить про укладення із відповідачем договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу шляхом приєднання до цього договору, а саме: направлення відповідачу заповненої заяву-приєднання, дає підстави вважати цей договір між сторонами укладеним саме з дати підписання цієї заяви приєднання 26.03.2019 року, визнаються апеляційною інстанцією помилковими. І відповідно правова позиція місцевого суду стосовно того, що оскільки направлення позивачем відповідачу заяви-приєднання від 26.03.2019 свідчить, що з цієї дати між сторонами укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за формою, оприлюдненою відповідачем на сайті, предмет спору в частині позовних вимог про визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є відсутнім станом на час звернення позивача до суду, є хибною. Однак, зважаючи на те, що суд І інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині, апеляційна інстанція залишає рішення суду в цій частині без змін, однак з інших мотивів. Разом з тим колегія суддів звертає увагу на Позицію Об`єднаної палати Верховного суду, викладену, у п. 8.3, п. 8.4. постанови від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що право та інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови віл 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту порушеного права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц). При цьому, апеляційна інстанція вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії - не призведе до відновлення прав й інтересів позивача та не забезпечить виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною (відповідачем), оскільки фактично не відновить як постачання електроенергії, так і господарську діяльність підприємства позивача. Стосовно позовних вимог про зобов`язання ПАТ "Черкасиобленерго" надіслати позивачу два підписаних письмових примірника договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, суд І інстанції дійшов висновку про задоволення позову в цій частині на підставі п. 2.1.4 та 2.1.9. затверджених постановою від 14 березня 2018 року N 312 "Правил роздрібного ринку електричної енергії", якими визначено, що споживач має право вимагати укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії у паперовому вигляді і оператор системи розподілу повинен надати споживачу два примірники договору для підписання. Встановивши, що за заявою позивача від 22.03.2019 такий обов`язок відповідачем не виконано, місцевий суд зазначив, що це зобов`язання підлягає виконанню через примус суду. Однак, згадані висновки є помилковими зважаючи на таке. Згідно ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ч. 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов`язку в натурі. Відповідно до ч.2 статті 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Разом із тим слід зазначити, що за змістом статті 14 ЦК України, яка встановлює основні принципи виконання цивільних обов`язків, так само, як і цивільні права, кореспондуючі їм, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Тому, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений певний обов`язок особи, то вона не може бути примушена до його виконання. Враховуючи встановлені під час апеляційного провадження обставини щодо відсутності укладеного між сторонами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії у паперовому вигляді, відсутні правові підстави для спонукання відповідача - оператора системи розподілу до надання споживачу двох примірників договору для підписання, а відтак і відсутні підставі для задоволення позову в цій частині. З огляду на викладене рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2019 в частині задоволення позову прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а тому відповідно до положень ч. 1 статті 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до положень статті 129 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати останнього зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» задовольнити. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2019 у справі №925/358/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» про зобов`язання Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» у п`ятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили надіслати на адресу Дочірнього підприємства «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» два підписані примірники договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2019 у справі №925/358/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» про визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між Дочірнім підприємством «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» та Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» - залишити без змін. Стягнути з Дочірнього підприємства «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» (19630, Черкаська обл., Черкаський район, смт. Ірдинь, вул. Леніна 2 ЄДРПОУ 31471283 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285 ЄДРПОУ 22800735) 2881 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови суду складено та підписано - 04.03.2020. Головуючий суддя О.В. Попікова Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак