Постанова 4873 № 910/13904/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" березня 2020 р. Справа№ 910/13904/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Кравчука Г.А. Чорногуза М.Г. при секретарі Вага В.В. за участю представників сторін: від позивача 1: Майданіка В.Ю. дов. 103/282/3/1 від 13.01.2020р. від позивача 2: Майданіка В.Ю. дов. від 02.01.2020р. від відповідача: Волошина Р.Ф. орд. КС716517 від 02.03.2020р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бордюга Ігоря Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 (повне рішення складено 13.12.2019) у справі №910/13904/19 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом

1. Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та

2. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" до Фізичної особи - підприємця Бордюга Ігоря Анатолійовича про дострокове розірвання договору оренди і виселення орендаря, УСТАНОВИВ: У жовтня 2019 року Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (далі - позивач 1) та Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі - позивач 2) звернулись у Господарський суд міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Бордюга Ігоря Анатолійовича (далі - відповідач), у якому просили суд ухвалити рішення про дострокове розірвання і припинення, станом на 01.09.2019, дії договору про передачу майна в оренду №391/1, через недотримання відповідачем умов договору оренди, виселення відповідача з нежитлового підвального приміщення, вбудованого в житловий будинок за адресою вул.Нестайка Всеволода, буд. 1/18, м. Київ, площею 95,1 м2, та передачу приміщення позивачу 2, шляхом підписання між позивачем 2 і відповідачем двостороннього акту приймання передачі орендованого майна. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач позивач використовує орендоване нерухоме майно не за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання договору та звільнення приміщення відповідачем. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року позов задоволено частково. Розірвано Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №391/1 укладений 13.03.2019 між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем Бордюгом Ігорем Анатолійовичем, а також Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва". Зобов`язано Фізичну особу - підприємця Бордюга Ігоря Анатолійовича повернути Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" орендоване за договором майно, а саме: нежитлове підвальне приміщення, вбудоване в житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Нестайка Всеволода, буд. 1/18, площею 95,10 кв. м, за актом приймання-передачі орендованого майна. Стягнуті судові витрати. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Фізична особа - підприємець Бордюг Ігор Анатолійович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи; відповідач не отримував документів, визначених ст. 164 ГПК України; позивачами за подання позову сплачено судовий збір в меншому розміру, ніж встановлено законодавством; суд не допустив представника відповідача у судове засідання; відповідач не порушував умови договору, оскільки у магазині не здійснювався продаж підакцизних товарів (на вітринах стояли муляжі для залучення клієнтів), акти обстеження складено без присутності відповідача чи його представника, не зазначено, яким чином встановлено факт реалізації підакцизних товарів, зазначені прізвища невстановлених осіб, тому вони не є належними доказами на підтвердження обставин, викладених у позові. Представник позивачів у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те що позивачі і суд направляли документи за єдиною відомою адресою відповідача, яка зазначена у договорі та у ЄДР; за умовами договору позивачі мають право проводити контроль за використанням об`єкта оренди за цільовим призначенням, перевірка проводилась за заявами мешканців сусідніх будинків і було встановлено факти торгівлі підакцизними товарами. Згідно ст. 216 ГПК України у судовому засіданні, згідно клопотання представника відповідача, оголошувалась перерва з 02 по 03 березня 2020 року. Представником відповідача були подані письмові пояснення на відзив позивачів, у яких він вказує, що відповідач за сімейними обставинами не проживав за місцем реєстрації, однак позивачам відомі його контактні телефони та місце роботи і вони мали можливість повідомити його про результати перевірок і подання позову; докази торгівлі підакцизними товарами є нікчемними, оскільки не доводять саме факту торгівлі. Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Представник позивачів у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Дніпровської районної в місті Києва державної адміністрації від 13.02.2015 №61 було вирішено закріпити на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва" об`єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громадти міста Києва, зокрема, будинок по вул. Мильчакова (наразі - Всеволода Нестайка), 1/18 (а.с.31-33). 13 березня 2019 року між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, як орендодавцем, Фізичною особою підприємцем Бордюгом Ігорем Анатолійовичем, орендарем, та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", як балансоутримувачем, було укладено Договір №391/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір) (а.с.11-19), відповідно до умов якого, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.10.2018 №47/123 та розпорядження голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.02.2019 №118 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиному претенденту на право оренди, загальною площею 95,10 кв. м на вул. Всеволода Нестайка, 1/18" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Всеволода Нестайка, буд. 1/18, для розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п.1.1 договору). Відповідно до п.2.1 договору, об`єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею - 95,10 кв. м, у тому числі підвал - 95,10 кв. м, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору. Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта (п.2.4 договору). Згідно з п.4.2 договору, орендар, зокрема, зобов`язаний використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору. У п.4.3 договору сторони домовились, що балансоутримувач обов`язаний, у тому числі, здійснювати контроль за виконанням орендарем умов цього договору. Пунктом 5.1.1, 5.1.4 договору встановлено, що орендодавець має право, зокрема, проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов цього договору; контролювати з залученням балансоутримувача виконання умов цього договору та використання об`єкта, переданого в оренду за цим договором і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування. Пунктом 5.2.1 договору сторони також передбачили право балансоутримувача проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов цього договору. У п.5.3.1 договору сторони визначили, що орендар має право використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору. Відповідно до п.6.7 договору, при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбаченими законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду. Умовами п.8.3 договору сторони визначили, що об`єкт оренди повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим підпунктом 1.1 цього договору. У разі виявлення факту використання об`єкта не за цільовим призначенням договір може бути розірвано (п.8.5 договору). Згідно з п.8.6 договору, за порушення договірних зобов`язань в частині страхування об`єкта, перевищення орендованої площі, торгівлі за нецільовим призначенням, а також при недотриманні інших умов договору, договір може бути розірвано достроково в установленому законодавством порядку. Відповідно до п.9.1 договору, цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами строком на 2 роки 364 дні і діє з 13.03.2019 до 12.03.2022. За умовами п.9.3 договору, одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого пунктом 5.1.3 цього договору. Лист з відмовою від Договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря, вказаним у договорі. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або з дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою. Згідно з п.9.4 договору, договір припиняється, зокрема, у разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.9.6 Договору). Договір підписано уповноваженими особами орендодавця та балансоутримувача, підписи яких скріплено відповідними печатками, та орендарем. Додатком до договору є Розрахунок орендної плати, згідно якого застосовується орендна ставка у розмірі 5%, орендна плата без ДПВ - 5837,50 грн. за базовий місяць (листопад) 2018р. (а.с.20). На виконання умов договору позивачі передали, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення, обумовлене договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту від 13.03.2019 приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Всеволода Нестайка, 1 /18 (а.с.21). 05 червня 2019 року працівниками позивача 2 - заступником начальника відділу по роботі з орендарями Юсипець Ю. Г. та начальником відділу по роботі з орендарями Погрібна О.А. було складено Акт обстеження приміщення, у якому зазначено, що при перевірці орендованого приміщення встановлено, що магазин працює цілодобово та торгує продуктами харчування та алкоголем, що є грубим порушенням умов договору оренди (а.с.25). 14 червня 2019 року працівниками позивача 2 - заступником начальника відділу по роботі з орендарями Юсипець Ю .Г. та начальником технічного відділу Пановим В.В. було складено Акт обстеження приміщення, у якому зазначено, що при перевірці орендованого приміщення встановлено, що приміщення продовжує використовуватися під магазин з цілодобовим продажем продуктів харчування та підакцизних товарів (алкоголь, тютюн) (а.с.24). 12 липня 2019 року працівниками позивача 2 - заступником начальника відділу по роботі з орендарями Юсипець Ю.Г. та провідним економістом відділу по роботі з орендаторами Костюк Т.М. було складено Акт обстеження приміщення, у якому зазначено, що при черговій перевірці цільового використання приміщення було встановлено, що приміщення продовжує використовуватися під магазин з цілодобовим продажем продуктів харчування та підакцизних товарів (алкоголь, тютюн) (а.с.23). На підставі вказаних актів Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація 16.08.2019 направила на адресу відповідача лист від 15.08.2019 за вих.№103/7440/26/3, у якому повідомила, що за результатами неодноразових перевірок балансоутримувачем було встановлено порушення умов договору в частині цільового використання, тому повідомляє про дострокове розірвання договору та вимагає у триденний термін повернути приміщення (а.с.27). Вказаний лист не вручений поштою з посиланням на "інші причини" (а.с.28). 30 серпня 2019 року працівником позивача 2 - заступником начальника відділу по роботі з орендарями Юсипець Ю.Г., за участю мешканців будинку 1/18 - Печкурової та Одинцової, було складено Акт обстеження приміщення, у якому зазначено, що при перевірці орендованого приміщення було встановлено, що приміщення продовжує використовуватися під магазин з цілодобовим продажем продуктів харчування та підакцизних товарів (алкоголь, тютюнові вироби) (а.с.22). Оскільки відповідач не повернув спірне нежитлове приміщення, позивачі звернулись до суду із даним позовом та просили прийняти рішення про дострокове розірвання і припинення, станом на 01.09.2019, дії договору, виселення відповідача з приміщення та передачу приміщення позивачу 2, шляхом підписання між позивачем 2 і відповідачем акту приймання-передачі. За наслідками розгляду спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт порушення відповідачем умов договору є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом розірвання договору та зобов`язання відповідача повернути приміщення позивачу 2 за актом-приймання передачі. Щодо вимог про визнання договору припиненим та про виселення, то суд визнав їх такими, що не підлягають задоволенню. Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного. Пунктом 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Порядок повідомлення учасника процесу врегульований статтею 120 ГПК України, згідно якої, зокрема, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Згідно з ч.5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Як вбачається з матеріалів справи, позивачами у позовній заяві адреса відповідача зазначена як " АДРЕСА_2 ". Вказана адреса також є адресою державної реєстрації відповідача і також зазначена у договорі. Проте, копії ухвал Господарського суду міста Києва у даній справі, які неодноразово направлялись на вказану адресу, повертались поштою з довідкою "За закінченням терміну зберігання". Пунктом 4.2.17 договору встановлено, що орендар зобов`язаний у разі зміни, зокрема, місцезнаходження письмово повідомляти про це орендодавцю у тижневий строк. Однак, відповідачем не надано доказів повідомлення орендодавця про зміну місцезнаходження. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Отже, суд першої інстанції належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. Доводи відповідача стосовно відсутності доказів повідомлення про час та дату судових засідань іншим, окрім поштовим способом, зокрема, повідомленням телефоном, також не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки: відповідно до частини одинадцятої статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що в даному разі і було здійснено судом першої інстанції; підпунктом 17.14 підпункту 17 пункту 1 Перехідних положень ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі. Аналогічних правових позицій дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, від 24.12.2019 у справі №909/359/19. Щодо посилань відповідача на те, що суд першої інстанції не допустив його представника у судове засідання 03.12.2019, то вказані доводи не підтверджені жодними доказами, а тому відхиляються апеляційним господарським судом. Доводи відповідача про те, що позивачі повинні були сплатити по 21015 грн судового збору за подання позову є необґрунтованими, оскільки предметом розгляду даної справи фактично є три вимоги немайнового характеру (розірвання договору, припинення договору та виселення), за подання позову кожний з позивачів сплатив по 5 763 грн. (1921 х 3) судового збору. Щодо суті позовних вимог, то апеляційний господарський суд виходить з наступного. Права та обов`язки між позивачами та відповідачем у даній справі виникли на підставі Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №391/1, який за правовою природою є договором оренди комунального майна. Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним. Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами. Спірні правовідносини врегульовані положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а також Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідно до положень ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України). Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Як вірно встановив суд першої інстанції, з умов укладеного між сторонами договору, зокрема, пункту 8.3, вбачаться, що сторони домовились, що орендар зобов`язаний використовувати орендоване майно тільки за цільовим призначенням, обумовленим підпунктом 1.1 цього договору. У пункті 1.1 Договору сторони визначили, що орендар передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, для розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. На підтвердження факту використання відповідачем приміщення не за цільовим призначенням позивачами надані Акти обстеження приміщення від 05.06.2019, 14.06.2019, від 12.07.2019 та від 30.08.2019. Відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували обставини, встановлені вказаними актами, тому суд вважає доведеними наведені в акті обставини. При цьому доводи відповідача про нікчемність актів, як доказів, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки сторони у спірному договорі не обумовили, як саме орендодавець чи балансоутримувач мають перевіряти об`єкт оренди, у тому числі його використання для цілей, обумовлених договором; акти перевірки підписані службовцями позивача із зазначенням прізвищ та посад, крім того, акти підписані мешканцями сусіднього будинку, із зазначенням прізвищ та повних адрес. Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, давало можливість заявнику апеляційної скарги ідентифікувати осіб, які склали та підписали акти, та спростувати факти, встановлені цими актами, принаймні в суді апеляційної інстанції, з урахуванням дати одержання рішення суду, звернення з апеляційною скаргою та дати розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Зазначені акти Північний апеляційний господарський суд вважає достовірними, інформативними та переконливими, на відміну від твердження апелянта про муляжі підакцизних товарів, розміщені на об`єкті оренди, з метою вивчення попиту, з огляду на пряму заборону умовами спірного договору здійснювати в спірному приміщенні торгівлю підакцизними товарами. Також неспроможним суд апеляційної інстанції вважає довід відповідача про його необізнаність і непричетність до розміщення підакцизних товарів або їх муляжів у спірному приміщенні, тому що за умовами спірного договору відповідач взяв на себе відповідальність і повинен був контролювати використання магазину за цільовим призначенням з урахуванням обмежень торгівлі за групами товарів. Частиною 1 ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Оскільки пунктом 1.1 Договору сторони обумовили цільове призначення орендованого відповідачем приміщення - для розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, відповідач фактично порушив умови укладеного між сторонами договору, здійснюючи продаж товарів підакцизної групи, а саме, алкогольних та тютюнових виробів. При цьому, згідно Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради 21.04.2015 №415/1280, для розміщення торгового об`єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів встановлено орендну ставку у розмірі 18% від вартості орендованого майна, а відповідачу приміщення було передано зі встановленням орендної ставки у розмірі 5%. За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Так, у статті 651 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Враховуючи встановлені обставини справи, факт порушення відповідачем умов договору щодо цільового використання приміщення та наведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №391/1 від 13.03.2019 підлягає розірванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Позивачі також заявили позовну вимогу про припинення укладеного між сторонами договору станом на 01.09.2019, однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до положень статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже, у даному випадку договір вважатиметься припиненим з дати набрання даним рішенням законної сили, а тому вказана позовна вимога не підлягає задоволенню. Крім того, позивачі просили виселити відповідача з нежитлового підвального приміщення, вбудованого в житловий будинок за адресою вул.Нестайка Всеволода, буд. 1/18, м. Київ, площею 95,1 м2, та передати приміщення позивачу 2, шляхом підписання між позивачем 2 і відповідачем двостороннього акту приймання передачі орендованого майна. Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Пунктом 7.5 договору також встановлено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірвання орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. У зв`язку із розірванням договору оренди позовна вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення та передачу його позивачу 2 шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі орендованого майна є обґрунтованою та підлягає до задоволення. Вимога про виселення відносно нежилого приміщення, яке є об`єктом спірного договору, в контексті формулювань заявленого позову та обставин справи судом апеляційної інстанції розцінюється як вимога про звільнення спірного приміщення від майна відповідача та осіб, які мають безпосереднє відношення до відповідача, яка може бути виконана примусово органами виконавчої служби на підставі наказу суду без додаткових роз`яснень і уточнень, тобто, є такою, що направлена на ефективний захист прав позивача на спірний об`єкт нерухомості внаслідок розірвання спірного договору. Суд першої інстанції, за наслідками розгляду даної позовної вимоги, вирішив зобов`язати відповідача повернути позивачу 2 орендоване за договором майно, а саме: нежитлове підвальне приміщення, вбудоване в житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Нестайка Всеволода, буд. 1/18, площею 95,10 кв. м, за актом приймання-передачі орендованого майна. Однак, статтею 13 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивач заявив декілька пов`язаних вимог, а саме: окрема вимога - виселити відповідача зі спірного приміщення; окрема вимога - зобов`язати відповідача передати приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі, тобто, фактично про зобов`язання підписати акт приймання - передачі приміщення, суд першої інстанції, на думку Північного апеляційного господарського суду, в порушення зазначених норм процесуального закону, фактично самостійно змінив предмет позову, чим вийшов за межі позовних вимог та унеможливив ефективний судовий захист прав позивачів, зокрема, шляхом примусового виконання рішення суду за відсутності доброї волі відповідача на його виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року підлягає зміни, з викладенням абзац 3 його резолютивної частини у редакції, що відповідає змісту прохальної частини позовної заяви. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бордюга Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення

2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року, виклавши абзац 3 його резолютивної частини у наступній редакції: "Виселити Фізичну особу підприємця Бордюга Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з нежитлового підвального приміщення, вбудованого в житловий будинок за адресою: м. Київ, вул . Нестайка Всеволода , буд. 1/18 , площею 95,10 кв. м. та передати приміщення Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; ідентифікаційний код 39606435) шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі орендованого майна"

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04.03.2020. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.А. Кравчук М.Г. Чорногуз