Постанова 4854 № 400/4034/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4034/19 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченко К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення може чи не може документ про вищу освіту видаватися не у порядку встановленому чинним законодавством; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення може чи не може заклад вищої освіти видавати дублікат диплома спеціаліста тому, хто не мав диплома спеціаліста і не має права на отримання диплома спеціаліста; - зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити може чи не може документ про вищу освіту видаватися не у порядку встановленому чинним законодавством; - зобов`язати Міністерство освіти і науки України повідомити може чи не може заклад вищої освіти видавати дублікат диплома спеціаліста тому, хто не мав диплома спеціаліста і не має права на отримання диплома спеціаліста. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що 13.10.2019 року звертався на Урядову гарячу лінію з запитом про надання доступу до публічної інформації, а саме просив повідомити чи може документ про вищу освіту видаватися не у порядку встановленому чинним законодавством та чи може заклад вищої освіти видавати дублікат диплома спеціаліста тому, хто не мав диплома спеціаліста і не має права на отримання диплома спеціаліста. Вказане звернення направлено до відповідача, однак останній відповіді на звернення позивача не надав, чим порушив норми Закону України «Про звернення громадян». На думку позивача, відповідач не відреагував на його звернення від 13.10.2019 року на Урядову гарячу лінію, що і стало підставою для звернення позивача до суду. Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, вказуючи, що 30.10.2019 року було надано вичерпну та своєчасну відповідь на звернення ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію. Отже, при наданні відповіді позивачу дотримався приписів Закону України «Про звернення громадян». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не застосовано для вирішення спору Порядок замовлення документів про освіту державного зразка, видачі та обліку їх карток, затверджений наказом Міністерства освіти та науки України 10.12.2003 року № 811 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 13.08.2007 року № 737, відповідно до якого «Дублікат Картки - це другий екземпляр Картки, який має однакову з оригіналом юридичну силу». Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА : 13.10.2019 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію з проханням повідомити, чи може документ про вищу освіту видаватися не у порядку встановленому чинним законодавством та чи може заклад вищої освіти видавати дублікат диплома спеціаліста тому, хто не мав диплома спеціаліста і не має права на отримання диплома спеціаліста. Вказане звернення зареєстроване за № ІЛ-9784976 та передано відповідачу. Листом від 30.10.2019 року відповідач повідомив позивача, що Міністерством освіти і науки України розглянуто звернення позивача, адресоване на Урядову гарячу лінію ІЛ- 9784976 та повідомлено, що виготовлення, видача та облік документів про вищу освіту державного зразка та їх дублікатів здійснюється тільки відповідно до законодавства. Наразі дублікат диплома спеціаліста не може бути виданий лише особі, яка здобувала вищу освіту після встановлення на законодавчому рівні освітньо - кваліфікаційних рівнів бакалавра, спеціаліста, магістра, але не за освітньо - кваліфікаційним рівнем спеціаліста. Тобто, якщо особа здобула вищу освіту після 1997 року та якій було видано диплом державного зразка бакалавра або магістра, такій особі не може бути виданий, у разі втрати оригіналу, дублікат диплома спеціаліста. У випадку, якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 16.04.1997 «Про внесення змін і доповнень до переліку і зразків документів про освіту та вчені звання в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. № 1058», дублікат документа про вищу освіту видається закладами вищої освіти за Формою (зразком) диплома спеціаліста з відтворенням всієї інформації про документ про вищу освіту, що містилась у первинному документі про вищу освіту, сформована в ЄДЕБО згідно з Переліком інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 193». Крім того, повідомлено, що Міністерством освіти і науки України неодноразово надавались ОСОБА_1 ґрунтовні відповіді з роз`ясненнями з питань, що стосуються видачі йому Миколаївським національним університетом імені В. О. Сухомлинського дубліката диплома про вищу освіту, здобуту ОСОБА_1 у 1981 році в Миколаївському державному педагогічному інституті імені В. Г. Бєлінського, а також можливості наразі отримання Вами дубліката диплома відповідно до чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідачем порушено норми Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР (надалі - Закон № 393), оскільки відповідь на його звернення надана не була, в зв`язку з чим звернувся з вказаним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано позивачу відповідь на його звернення у строк, передбачений Законом України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР. Крім того, вказана відповідь від 30.10.2019 року містить розгорнуті відповіді на всі питання поставленні Ільченком в зверненні від 13.10.2019 року № ІЛ-9784976. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Статтею 1 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст.15 Закону, відповідно до якої, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. За загальним правилом, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання (ст. 20 Закону) Таким чином, обов`язковими умовами розгляду заяв (клопотань) є: 1) перевірка викладених фактів; 2) прийняття рішення про задоволення заяви (клопотання) чи її відмову; 3) у разі прийняття рішення про задоволення заяви (клопотання) забезпечити його виконання; 4) повідомити заявника про наслідки розгляду; 5) у разі прийняття рішення про відмову заяви (клопотання) повідомити заявнику мотиві такого рішення з посиланням на Закон; 6) у разі прийняття рішення про відмову заяви (клопотання) роз`яснити заявнику порядок оскарження прийнятого рішення. Як встановлено матеріалами справи у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк Міністерство освіти і науки України розглянуло звернення ОСОБА_1 від 13.10.2019 року ІЛ-9784976 та надіслано на його адресу лист, яким позивача повідомлено про результати такого розгляду. Також, як вбачається зі змісту листа відповідача від 30.10.2019 року, Міністерство освіти і науки України, повідомило, що виготовлення, видача та облік документів про вищу освіту державного зразка та їх дублікатів здійснюється тільки відповідно до законодавства. Наразі дублікат диплома спеціаліста не може бути виданий лише особі, яка здобувала вищу освіту після встановлення на законодавчому рівні освітньо - кваліфікаційних рівнів бакалавра, спеціаліста, магістра, але не за освітньо - кваліфікаційним рівнем спеціаліста. Тобто, якщо особа здобула вищу освіту після 1997 року та якій було видано диплом державного зразка бакалавра або магістра, такій особі не може бути виданий, у разі втрати оригіналу, дублікат диплома спеціаліста. У випадку, якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 16.04.1997 «Про внесення змін і доповнень до переліку і зразків документів про освіту та вчені звання в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. № 1058», дублікат документа про вищу освіту видається закладами вищої освіти за Формою (зразком) диплома спеціаліста з відтворенням всієї інформації про документ про вищу освіту, що містилась у первинному документі про вищу освіту, сформована в ЄДЕБО згідно з Переліком інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 193». Колегія суддів зазначає, що бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є саме пасивна поведінка відповідного суб`єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та (або) іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у спірних правовідносинах щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.10.2019 року ІЛ-9784976 протиправної бездіяльності Міністерства освіти і науки України, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачем розглянуто заяву позивача та про результати розгляду повідомлено його у встановленому порядку. Фактично позивач не погоджується з порядком видачі дублікатів дипломів, який Міністерство роз`яснило йому, з огляду на вищевикладене та колегія суддів не надає правову оцінку таким доводам позивача, оскільки незгода позивача з результатами розгляду його звернення не свідчить про недотримання відповідачем положень Закону України «Про звернення громадян», посиланням на який ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.