Постанова 4852 № 160/12032/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12032/19 (суддя Жукова Є.О. м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі №160/12032/19 за позовом ОСОБА_1 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про відкриття виконавчих проваджень від 24.10.2019 р. ВП №60394912; від 12.11.2019 р. ВП №60576035; від 12.11.2019 р. ВП № 60576301. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу. Ухвала суду мотивована тим, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом. Суд зазначає про те, що позивач обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду, у відповідності до ст.ст. 118, 122, 287 КАС України не зазначив чому саме, адвокат останнього Чіняєва О.М., після укладення договору про надання правової допомоги від 13.11.2019 р. ознайомилась з матеріалами виконавчих проваджень №№60576035, 60576157, 60576301 саме 19.11.2019 р., а не 13.11.2019 р., коли безпосередньо зобов`язана була виконувати обов`язки визначенні укладеним договором від 13.11.2019 р. одразу після підписання останнього, при цьому не менш очевидною є і можливість самого позивача ознайомитись з матеріалами наведених вище виконавчих проваджень, без залучення будь-яких представників. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач не мав можливості оскаржити постанови про відкриття виконавчих проваджень до отримання їх копій. Зазначає про те, що ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження відбулося згідно з установленим графіком. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За змістом частини першої, другої статті 287 цього Кодексу, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечуються позивачем зі змістом оскаржуваних постанов він ознайомився 20.11.2019 року, тобто саме з цієї дати позивач мав реальну можливість з`ясувати чи порушують вони його права, свободи та інтереси та як наслідок звернутися до суду з позовом навівши свої доводи та обґрунтування щодо незгоди з таким постановами виходячи з їх змісту. Залишаючи без розгляду позов суд першої інстанції виходив з того, що адвокат позивача одразу після підписання договором з останнім 13.11.2019 року, мала б ознайомитись з матеріалами виконавчих проваджень, раніше ніж 19.11.2019 року, при цьому не менш очевидною є і можливість самого позивача ознайомитись з матеріалами наведених вище виконавчих проваджень, без залучення будь-яких представників. Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинен встановлювати обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та «добросовісність» заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою, яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання «незаконної вигоди», уникнення відповідальності, тощо. При цьому, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним. Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» вбачається, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати. Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду. Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України і є свого роду «фільтром», який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи, не дозволяється. Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, судом не встановлено обставин «не добросовісності» позивача, в тому числі умисного ухилення від отримання копії оскаржуваних рішень, тобто обставин які б свідчили про те, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав проте свідомо затягування такий строк. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої іншої інстанції для продовження розгляду. Керуючись: пунктом 1 частиною 1 статті 320, статтями 321, 328 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі №160/12032/19 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 03 березня 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко