Постанова 4851 № 520/11947/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2020 р. Справа № 520/11947/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Сліденко А.В.) від 03.01.2020 року (повний текст рішення складено 03.01.2020 року) по справі №520/11947/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.07.2019 р. №1235799/1984210937 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 04.06.2019 р. ФОМ Сохраніча В.М.; - зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податку накладну №4 від 04.06.2019 р., складену ФОП ОСОБА_1 , за датою подання до реєстру. В обґрунтування позовних вимог посилається на невідповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства. Зазначив, що на вимогу фіскального органу, після зупинення реєстрації податкової накладної, позивачем надано письмові пояснення. Проте, відповідні документи не враховані податковим органом під час прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Позивач вважає, що таке рішення суперечить приписам чинного законодавства. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС України у Харківській області №1235799/1984210937 від 25.07.2019 р. Зобов`язано Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 податкової накладної №4 від 04.06.2019р. датою подання. Представник позивача адвокат Орлов Олександр Олександрович, звернувся до суду першої інстанції із заявами про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області витрат зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 5000 грн. 00 коп. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 року заяву задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь позивача 500 грн. 00 коп. у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. Не погодившись із судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви позивача щодо відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою. Вказує, що задовольняючи частково клопотання представника позивача, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки заява є необґрунтованою та непідтвердженою. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 року проведено заміну відповідача Головне управління ДФС у Харківській області, на правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області. Представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково клопотання представника позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп. на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає розподілу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області. Також, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу позовної заяви, принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданих послуг, закріпленому ч. 5 ст 134 КАС України, витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами складають 500 грн. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України). Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). При цьому частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України). Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 року по справі №823/2638/18. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги представником позивача надано копії: договору від 06.09.2019 р. №33/С, акту виконаних робіт від 21.12.2019 року, розписки про отримання гонорару адвокатом, довіреності та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Частиною 3 статті 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076, до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону № 5076, інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданих послуг, колегія суддів вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для розподілу між сторонами судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Доводи скаржника щодо відсутності правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн. через їх непідтвердження, колегія суддів відхиляє з вищезазначених підстав. Також, оскільки додаткове рішення суду в іншій частині жодною із сторін не оскаржується, то згідно положень ст. 308 КАС України не підлягає апеляційному перегляду. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 року по справі №520/11947/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 04.03.2020 року