Постанова 4818 № 644/6419/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Харків Справа № 644/6119/16-ц Провадження № 22-ц/818/327/20 Категорія: договірні Харківський апеляційний суд в складі: головуючого - Кіся П.В., суддів - Хорошевського О.М., - Яцини В.Б., за участю секретаря - Пузікової Ю.С. учасники справи: позивач: АТ «Альфа Банк» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (змінена назва - акціонерне товариство «Альфа Банк») на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25 січня 2017 року у складі судді Горчакової О.І. , - в с т а н о в и в: У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (з 10.08.2018 р. змінена позивача на акціонерне товариство «Альфа Банк»,далі АТ «Альфа-Банк», Банк) звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22 грудня 2016 року, просило стягнути заборгованість у розмірі 2 467, 39 доларів США яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 2 463,90 доларів США та заборгованості за процентами у розмірі 3,49 доларів США. Позов обґрунтовано тим, що 03 червня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 490074579, за умовами якого, з урахуванням договору про внесення змін і доповнень № 1 від 24 лютого 2009 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 17 036,53 доларів США на термін до 03 червня 2018 року. Банк виконав зобов`язання за вказаним договором в повному обсязі. Відповідач в свою чергу зобов`язавшись в порядку та на умовах, що визначені у договорі повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в розмірах та строки передбачені у договорі, своєчасно не вносила кошти на погашення заборгованості за договором, у зв`язку з чим станом на 03 червня 2016 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 7 852,53 доларів США, яка складається з: 5 860,77 доларів США заборгованості за кредитом; 100,16 доларів США заборгованості за процентами; 1 891,60 доларів США заборгованості за пенею. У зв`язку з частковим погашення заборгованості за кредитним договором та зарахуванням коштів, які було сплачено за продаж заставного майна, Банк зменшив розмір позовних вимог, та просив стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 08.11.2016 року 2 467, 39 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 2 463,90 доларів США, заборгованості за процентами у розмірі 3,49 доларів США. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25 січня 2017 року у задоволені позовних вимог ПАТ «Альфа Банк» відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 січня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Апеляційний суд вирішив стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 467,39 доларів США. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 01.11.2019 року справа надійшла до Харківського апеляційного суду. В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк» просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25 січня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що судом не враховано ту обставину, що грошових коштів отриманих від реалізації предмету застави не було достатньо для закриття заборгованості за кредитом і це стало підставою для звернення до суду з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог. Також, судом першої інстанції не були враховані положення ст. 534 ЦК України та порядок і черговість зарахування грошових коштів за кредитним договором, який передбачений розділом № 9 кредитного договору № 490074579 від 03.06.2008 року. Вважає, що висновки суду першої інстанції упереджені та обставини по справі досліджені поверхово. В судовому засіданні відповідач та представник відповідача адвокат Стародубов С.М. проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а судове рішення без змін. Представник АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не сповістив. Зважуючи на положення ст. ст. 11, 44, 371, 372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу за відсутністю представника позивача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції. Даних про наявність поважності причин неявки та неможливість вирішення апеляційної скарги без участі представника позивача матеріали справи не містять. Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено,що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав. Судовим розглядом встановлено, що 03 червня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 490074579, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 17 036,53 доларів США. Умовами договору, а саме пунктом 2.2 передбачено номінальну проценту ставку 10,2%. Із пункту 2.7 договору суди встановили, що кредит у сумі 73 760 грн було перераховано на рахунок ТОВ «Сі Ей Автомотів» з метою оплати транспортного засобу за договором купівлі-продажу № 414315-3896/8 від 30 травня 2008 року, а сума у розмірі 6 822,80 грн на рахунок страховика Харківської філії ВАТ «УСК ;«Дженералі Гарант» з метою оплати страхової суми за перший рік страхування транспортного засобу. Відповідно до пунктів 2.11 та 2.13 кредитного договору предметом застави є рухоме майно автомобіль марки Chery Tiggo номерний знак НОМЕР_1 , 20, вартість предмету застави складає 92 200 грн. Відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором виконувала не в повному обсязі. З метою добровільного врегулювання спору щодо повернення заборгованості банком 29 червня 2016року на адресу ОСОБА_1 було надіслано лист, в якому відповідачу пропонувалось врегулювати заборгованість шляхом повернення предмету застави автомобіля марки Chery Tiggo, номерний знак НОМЕР_1 , для подальшої реалізації та зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості. 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 повернула банку заставне майно - автомобіль марки Chery Tiggo номерний знак НОМЕР_1 . Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 08 листопада 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить 2 467,39 доларів США, яка визначена з урахуванням суми отриманої від реалізації заставного майна. Скасовуючи рішення Апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2017 року, касаційний суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить встановити чи був реалізований предмет застави та за якою ціною, з`ясувати дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором після продажу предмета застави, надати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону. Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Ухвалою Апеляційного суду від 22 січня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та витребувано у АТ «Альфа Банк» належним чином засвідчену копію договору застави, який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 490074579 від 03.06.2008 року; письмові докази продажу предмету застави автомобіля марки «Chery Tiggo», номерний знак НОМЕР_1 та докази зарахування отриманих від реалізації предмету застави коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а також розгорнутий розрахунок заборгованості за кредитним договором № 490074579 від 03.06.2008 року. На виконання цієї ухвали представником АТ «Альфа-Банк» - Мошківським А.І. надано до суду апеляційної інстанції лише письмові пояснення, в яких представник Банку зазначає, що заставний автомобіль марки «Chery Tiggo», номерний знак НОМЕР_1 , був реалізований, начебто, через автосалон «БЦ «Форум» в 2016 році в добровільному порядку самою боржницею з дозволу банку, що договір купівлі-продажу до банку боржницею не надавався, що всі отримані від реалізації автомобіля кошти в сумі 3880 доларів США 03.11.2016 були зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, про що зазначено в п. 116 наданого розрахунку заборгованості. До письмових пояснень представником банку додано копію кредитного договору № 490074579 від 03.06.2008, розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 11.02.2020 року. Стосовно договору застави представник зазначив, що кредитний договір є змішаним з договором застави, тобто містить елементи різних правовідносин ( п. 2.9. кредитного договору). При цьому представник не повідомив причину зміни доводів про обставини звернення стягнення на предмет застави на протилежні від тих, на які представники банку посилалися раніше. Аналіз наданих представником Банку копій кредитного договору та розрахунку заборгованості свідчить, що вони є аналогічними наявним в матеріалах справи, що банк ухиляється від надання доказів про обставини, неповнота яких була зазначена в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 року. Разом з тим, саме позивач, згідно вимог ч.3 ст.12, ч.2 ст.43, ч.1 ст.81 ЦПК України, та зважуючи на висновки суду касаційної інстанції, зобов`язаний сприяти суду у з`ясування обставин справи, надавати докази на підтвердження тих обставин, що мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень статей 589, 590 ЦК України та статей 19, 20 Закону України «Про заставу» позивач скористався своїм правом звернення стягнення на предмет застави. Крім того позивачем не надано належних і допустимих доказів про наявність заборгованості у відповідача та не доведено підстави зарахування внесених відповідачем коштів на погашення процентів, а не тіла кредиту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову, але не погоджується з мотивами, якими суд першої інстанції обґрунтував судове рішення, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За приписами ст.ст. 526-527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення норм цивільного процесуального законодавства діяли в редакції ЦПК України, яка була чинною до 15 грудня 2017 року. З матеріалів справи вбачається та не оспорюється ОСОБА_1 , що вона дійсно отримала кредитні кошти, але свої зобов`язання щодо їх повернення не виконала належним чином. З метою добровільного врегулювання спору щодо повернення заборгованості, після отримання листа банку від 29 червня 2016року, в якому було запропоновано врегулювати заборгованість шляхом повернення предмету застави - автомобіля марки Chery Tiggo, номерний знак НОМЕР_1 , для подальшої реалізації та зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості, 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 повернула банку заставне майно - автомобіль марки Chery Tiggo номерний знак НОМЕР_1 . Факт передачі ОСОБА_1 заставного автомобілю підтверджено наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі автомобіля від 15 вересня 2016 року. Саме позивач надав докази, які свідчать на користь доводів ОСОБА_1 про передачу банку заставного майна для реалізації. (а.с. 77, 87). Апеляційний суд відхиляє пояснення представника Банку в тій частині, що заставний автомобіль марки «Chery Tiggo», номерний знак НОМЕР_1 був реалізований через автосалон «БЦ «Форум» в 2016 році в добровільному порядку самостійно боржницею з дозволу банку, оскільки в матеріалами справи підтверджено факт передачі ОСОБА_1 автомобілю представнику банку. Позивачем не надано належних та допустимих доказів про обставини та ціну, за якою був ним реалізований отриманий від ОСОБА_1 згідно акту прийому-передачі від 15 вересня 2016 року автомобіль Skoda Fabia НОМЕР_2 , який був придбаний за кредитні кошти. Згідно ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Доводи апеляційної скарги дають підстав для висновку про помилковість окремих висновків суду в мотивувальній частині рішення, Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25 січня 2017 року, хоча головне питання щодо відмови у задоволені позову вирішено вірно. Оскільки частина 4 статті 376 ЦПК України передбачає у якості підстави для зміни судового рішення також і випадки доповнення або зміни його мотивувальної частини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а саме: оскаржуване рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25 січня 2017 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Так як вимоги апеляційної скарги щодо скасування судового рішення та ухваленням нового про задоволення позову залишаються без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ч. 4 ст. 376 ст.ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа Банк» задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25 січня 2017 року змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 березня 2020 року. Головуючий: П.В. Кісь Судді : О.М. Хорошевський В.Б. Яцина