Ухвала КЦС ВС № 303/1492/18

УХВАЛА 28 лютого 2020 року м. Київ справа №303/1492/18 провадження № 61-3046ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано об`єктом спільної сумісної власності позивача та відповідача спірний автомобіль, грошові кошти за чотирма борговими розписками, та в порядку поділу майна стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в якості компенсації половини вартості спірного автомобіля, та половини сум коштів за борговими розписками. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2019 рокурішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року змінено, та викладено його резолютивну частину в новій редакції: визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя спірний автомобіль та стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у якості компенсації Ѕ частини вартості автомобіля. 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Частиною третьою статті 4 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Даний закон набрав чинності 08 лютого 2020 року. Касаційна скарга надіслана засобами поштового зв`язку 11 лютого 2020 року, тобто, після набрання чинності вказаним законом, а відтак під час вирішення питання про прийняття даної касаційної скарги до розгляду суду слід керуватися положеннями процесуального законодавства, чинного станом на день подання касаційної скарги. Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав. Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду. Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України. Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом касаційної скарги до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Зокрема, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У даній справі ОСОБА_1 оскаржує в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, право на касаційне оскарження якої передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України судові рішення підлягають касаційному оскарженню виключно у таких випадках: 1. якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2. якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3. якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4. якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Зазначені в касаційній скарзі доводи зводяться до формальної незгоди ОСОБА_1 з обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій, та до переоцінки вказаних обставин. Натомість, касаційна скарга не містить посилань на підстави касаційного оскарження, які процесуальний закон вимагає зазначати. Таким чином, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оскільки неоформлена відповідно до вимог, встановлених процесуальним законодавством для касаційної скарги. Відтак, скаржнику, для усунення недоліків, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду виправлену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. За правилами частини першої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що виконання вищезазначеної судом умови щодо оформлення касаційної скарги необхідне для подальшого розгляду касаційної скарги Верховним Судом. За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш