Постанова 4820 № 671/1864/18

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 671/1864/18 Провадження № 22-ц/4820/560/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В., секретар судового засідання Гриньова А.М., з участю представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №671/1864/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року (суддя Ніколова С.В., повне судове рішення складено 31 травня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У вересні 2018 року ОСОБА_3 , звертаючись до суду з вказаним позовом зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_4 , яка заповіла йому все своє майно. Серед іншого спадковим майном є земельна ділянка площею 2,7828 га (кадастровий номер 6820987800:03:033:0366), розташована на території Трительницької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Він прийняв спадщину відповідно до закону, проте оформити право на земельну ділянку не може. 08 листопада 2007 року дочка спадкодавця ОСОБА_2 незаконно одержала в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку на території Трительницької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, на підставі якого отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №308073 від 25 жовтня 2008 року. Тому, позивач просив визнати недійсними: свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 листопада 2007 року, видане державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 (зареєстровано в реєстрі за №1-4564); державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №308073 від 25 жовтня 2008 року, виданий Волочиською районною державною адміністрацією Хмельницької області на ім`я ОСОБА_2 . Визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,7828 га, кадастровий номер 6820987800:03:033:0366 в порядку спадкування за заповітом. Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори 08 листопада 2007 року, зареєстроване в реєстрі за №1-4564, на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку, належну спадкодавцеві на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ХМ №015536. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №308073, виданий 25 жовтня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_3 як спадкоємцем за заповітом право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку, що належала останній відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХМ №015536. Вирішено питання про судовий збір. ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати. Вказує, що ОСОБА_3 не додав до позову належні документи про сплату судового збору. Засвідчені копії письмових доказів не відповідають Національному стандарту України. Однак, не зважаючи на це, суд першої інстанції відкрив провадження у справі та розглянув позов по суті заявлених позовних вимог. До участі у розгляді справи не був допущений представник ОСОБА_5 , що призвело до порушення її прав. Справа була предметом апеляційного та касаційного перегляду. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року в частині вимог про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним скасовано та ухвалено в цій частині вимог нове судове рішення. В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №308073 від 25 жовтня 2008 року, виданого Волочиською районною державною адміністрацією Хмельницької області на ім`я ОСОБА_2 , відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін. Розподіл судових витрат між сторонами змінено. Постановою Верховного Суду від 21 січня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Постанова Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу не визнала. ОСОБА_2 не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно з п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 є внуком, а ОСОБА_2 дочкою ОСОБА_4 25 серпня 2006 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Трительницької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, відповідного до якого все своє майно заповіла внуку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, внаслідок чого відкрилася спадщина, в тому числі на спірну земельну ділянку, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХМ №015536, виданого Волочиською районною державною адміністрацією Хмельницької області 22 жовтня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010475000677. У встановлений законом строк ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері. 08 листопада 2007 року Волочиська державна нотаріальна контора видала відповідачці свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку (реєстраційний номер №1-4564). Постановою нотаріуса від 05 квітня 2017 року №420/02-31 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 липня 2017 року у цивільній справі №671/413/17 встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період з 1998 року до дня смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , визнано за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню. Наведене підтверджується матеріалами справи. При ухваленні рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів своє право на спадкування спірної земельної ділянки за заповітом, що унеможливлює її успадкування відповідачкою за законом, однак позбавлений можливості отримати в нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину. У зв`язку з цим, свідоцтво про право на спадщину за законом і оформлений на його підставі державний акт на спірну земельну ділянку підлягають визнанню недійсними, а за позивачем слід визнати право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. Такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи і вимогам закону. Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). На підставі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. За положеннями ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч. 1 ст. 1233 ЦК України). В силу ч. 3 ст. 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. Наведені норми закону дають підстави для висновку про те, що наявність в особи права на спадкування за заповітом виключає можливість спадкування за законом іншими особами, крім тих, хто в силу закону має право на обов`язкову частку у спадщині. Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. За положеннями ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. На підставі ч. 1 ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів. За приписом ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено наведеними вище судовим рішенням, ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , а отже має право успадкувати усе спадкове майно, що виключає можливість ОСОБА_2 бути спадкоємцем за законом. Належні і допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 , у матеріалах справи відсутні. А тому, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не мала права успадкувати спірну земельну ділянку і свідоцтво про право на спадщину за законом видане їй з порушенням прав позивача, є правильним. У зв`язку з цим, обґрунтованим є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання за позивачем права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. Разом з тим, при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним державного акта на право власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_2 , суд першої інстанції допустив помилку. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане буде порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується та за відсутності клопотання позивача про залучення належного відповідача чи співвідповідача , є самостійною підставою для відмови в позові. В силу ч. 5 ст. 12 ЦПК України обов`язком суду першої інстанції є, зокрема роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. В порушення зазначених вимог, суд першої інстанції не роз`яснив належним чином позивачеві його права на заявлення клопотання про залучення до участі у справі Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області, яка видала відповідачці державний акт на право власності на землю, що оспорюється, та не попередив його про наслідки вчинення або не вчинення цих процесуальних дій. Це призвело до неможливості повноцінної реалізації сторонами своїх процесуальних прав і відсутності Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області як учасника справи, який повинен відповідати за пред`явленою позовною вимогою. На стадії апеляційного провадження суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити належного відповідача (співвідповідача) до участі у розгляді справи. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові. В решті судове рішення слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги про використання квитанцій, за якими позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2668 грн 60 коп при повторному поданні позову, що раніше був залишений без розгляду, не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому на увагу не заслуговують. Відповідачка не висловлювала сумнівів з приводу достовірності поданих позивачем письмових доказів, не заперечувала проти їх достовірності. Тому, доводи апеляційної скарги про невідповідність засвідчення цих копій документів Національному стандарту України на спростування законності і обґрунтованості рішення суду, підлягають відхиленню. Згідно із ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу. ОСОБА_5 не є адвокатом, а справа, що переглядається судом апеляційної інстанції, за змістом норм ч. 6 ст. 19 та ч. 1 і ч. 4 ст. 274 ЦПК України не є малозначною, у зв`язку з цим суд першої інстанції правомірно не допустив ОСОБА_5 на підставі виданої ОСОБА_2 довіреності до участі у справі як її представника. З огляду на наведене, безпідставними є доводи апеляційної скарги у цій частині. На підставі ч. 1 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України необхідно змінити між сторонами розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2019 року в частині вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Розподіл судових витрат між сторонами змінити. В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1960 грн 90 коп (одна тисяча дев`ятсот шістдесят грн 90 коп) судового збору за подання позовної заяви. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1057 грн 20 коп (одна тисяча п`ятдесят сім грн 20 коп) судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 березня 2020 року. Суддя-доповідач О.І. Талалай Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта