Постанова 4812 № 484/62/20

03.03.20 22-ц/812/510/20 Провадження № 22-ц/812/510/20 Головуючий суду першої інстанції Шикеря І.А. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2020 року м. Миколаїв Справа № 484/62/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання - Гавор В.Б., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 січня 2020 року про відмову у відкритті провадження, постановлену під головуванням судді Шикеря І.А., в приміщенні цього суду, за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним, В С Т А Н О В И В: 03 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Після звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори її було повідомлено, що у Спадковому реєстрі існує заповіт, який складений 01 грудня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 . На її думку, заповіт був складений спадкодавцем з порушенням порядку його посвідчення та складання, оскільки заповіт було складено та посвідчено приватним нотаріусом на дому у спадкодавця за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Проте, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення має відбуватися при свідках. Із змісту оспорюваного заповіту вбачається, що заповіт був прочитаний заповідачем у голос. Між тим вона вважає, що заповідач заповіт особисто не читала, а сиділа осторонь і обідала, оскільки вчинення нотаріальної дії припало на момент обіду, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому просила визнати заповіт нікчемним. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 січня 2020 року ОСОБА_6 відмовлено у відкритті провадження за її позовною заявою на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що є таке, що набрало законної сили рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 03 лютого 2020 року оскаржила її шляхом подання апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначала, що предметом спору у даній справі є визнання нікчемним заповіту внаслідок інших підстав, ніж ті, які зазначені у справі, на яку послався суд першої інстанції, а саме - внаслідок не прочитання заповіту особисто в голос заповідачем, як того вимагає закон у випадку складання заповіту за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, в той час, як підставою для визнання заповіту нікчемним у справі, що розглянута судом 28 травня 2019 року, було безпідставність підписання тексту заповіту іншою особою, а не заповідачем. Відповідач на день розгляду справи не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Сторони в судове засідання не з`явилися, надіславши до суду заяви з проханням слухати справу без їх участі. У даному випадку з огляду на приписи ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а тому апеляційний суд допустив розгляд справи без участі сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної частини статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. За змістом п. 2 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульована нормами матеріального права та опиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (ст. 175 ЦПК). Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти, покладені в підставу позову, свідчать по те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними. Від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору. Відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2019 року, на яке посилається суд в оспорюваній ухвалі, встановлено, що зазначеним судом була розглянута справа за позовом тих же сторін про визнання нікчемним заповіту, де ОСОБА_1 просила визнати заповіт нікчем з підстав порушення загальних вимог до форми заповіту, при цьому посилаючись на ті обставини, що заповіт підписано не заповідачем, а іншою особою при відсутності будь-яких підтверджень, що заповідач мала будь-які хвороби або вади, які б не давали можливості підписати їй заповіт особисто. Між тим, відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним, суд першої інстанції не звернув увагу на підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме остання посилається на інші обставини для визнання заповіту нікчемним, а саме стверджує, що заповідач не була ознайомлена з текстом заповіту, оскільки його не читала. Ці обставини ставлять під сумнів зазначення в заповіті про те, що заповіт прочитано спадкодавцем особисто в голос. За такого, позивач вважає, що порушено форму та порядок посвідчення заповіту, а відтак він може бути визнати нікчемним. За такого висновок суду про відмову у відкритті провадження з підстав того, що у провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебувала справа, за якою було вже вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не ґрунтується на нормах процесуального права. За таких обставин, суд помилково дійшов висновку, що спір між сторонами виник з тих самих підстав, які вже були досліджені судом та їм надана належна оцінка в рішення суду від 28 травня 2019 року. Таким чином, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. З аналізу ст. 141 ЦПК України, яка визначає розподіл судових витрат між сторонами, можна зробити висновок, що витрати, понесені стороною при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі, підлягають відшкодуванню лише при вирішені спору по суті. Керуючись ст.ст 379, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 січня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 03 березня 2020 року.