Постанова 4810 № 428/4249/18

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б. Доповідач -Карташов О.Ю. Справа № 428/4249/18 Провадження № 22-ц/810/971/19 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Дронська І.О., Яресько А.В. за участю секретаря судового засідання Пономарьової В.С. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» представник позивача Малервейн Марина Семенівна відповідач ОСОБА_1 представник відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 травня 2018 року, ухваленого у складі судді Бароніна Д.Б., в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку у справі за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.06.2010 року відповідач по справі отримав кредит у розмірі 14300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві. В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31.12.2017 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 117000 грн, яка складається з: 14234,52 грн заборгованість за кредитом, 102765,48 грн по процентам за користування кредитом. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 117000 грн та судові витрати у розмірі 1762 грн. Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 травня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 04 червня 2010 року у розмірі 117000,00 (сто сімнадцять тисяч) грн 00 коп., яка складається за наступного: 14234,52 грн заборгованість за кредитом, 102765,48 грн заборгованість по процентам за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму судових витрат у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. Ухвалюючи рішення, суд вважав надані позивачем докази для задоволення позовних вимог достатніми та переконливими. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення від 24.05.2018р. та постановити нове рішення, яким призначити справу до судового розгляду в суді першої інстанції відповідно до ч.І ст.288 ЦПК України або відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши до них наслідки спливу строку позовної давності. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції справу розглянуто поверхнево, без належного повідомлення відповідача, ОСОБА_1 , фактично був позбавлений можливості заявити клопотання про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин та вимог позивача, тому, він, заявляє суду апеляційної інстанції про застосування строків позовної давності під час перегляду справи апеляційним судом Луганської області. Крім того, відповідач посилається на те, що заочне рішення не відповідає фактичним обставинам справи у частині визначення розміру заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом, наявність такого боргу судом не з`ясована і не перевірялася під час ухвалення рішення. У відзиві на апеляційну скаргуАТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник АТ КБ «ПриватБанк» Малервейн М.С., яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, надавши аналогічні пояснення викладені в апеляційній скарзі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 04.06.2010 року між сторонами був укладений кредитний договір б/н відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 14300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31.12.2017 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 117000 грн, яка складається з: 14234,52 грн заборгованість за кредитом, 102765,48 грн по процентам за користування кредитом. Тому суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 526,1054 ЦК України вважав, що сума 117000 грн підлягає стягненню з відповідача. Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до наступного. Так, перевіряючи дотримання судом першої інстанції вимог закону щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить з того, що особа вважається належним чином повідомленою, якщо зафіксовано факт отримання нею судової повістки, її відмови в отриманні повістки з додержанням правил доставки та вручення судових повісток або в засобах масової інформації надруковано оголошення про виклик. На підставі ст. 280 ЦПК України, суд при проведенні заочного розгляду справи обов`язково повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце судового засідання. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. Ухвалюючи заочне рішення, місцевий суд зазначив, що відповідач в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило. Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази такого повідомлення, тому, відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду справи не існує. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, місце і час розгляду справи і відповідач був позбавлений прав надати свої доводи і заперечення по суті позову, чим порушені його процесуальні права. Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відтак, заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 травня 2018 року підлягає скасуванню з зазначених підстав з ухваленням нового судового рішення. Колегія суддів зазначає, що вимоги скаржника та його представника про направлення справи для розгляду до суду першої інстанції, відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України, не відповідають положенням діючого цивільно-процесуального законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України). Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився та погодився із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані йому у письмовому вигляді, надав свою згоду, що анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають договір, укладений між ним та банком. Дану згоду відповідач особисто засвідчив своїм підписом на Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг 04.06.2010 року (а.с. 12), на Довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду 04.06.2010року (а.с. 13), що є доказом того, що сторони погодилися з умовами договору. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною кредитного договору визначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, що встановлюється банком. Відповідно до п. 2.1.15.5 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, за перевикористання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії відповідно до визначених у договорі умов. На підставі вищевказаних заяв відповідачу відкрито картковий рахунок та видано 04.06.2010року кредитну картку № НОМЕР_1 , зі строком дії до 05/14 та видано 30.05.2014 року кредитну картку № НОМЕР_2 , зі строком дії до 10/17. З наданої банком виписки з рахунку ОСОБА_1 вбачається, що з карткового рахунку відповідачем проводилися розрахунки за придбаний товар, також з виписки вбачається, що відповідач не лише знімав кошти, але й частково погашав заборгованість по кредиту через термінал. Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідач користувався кредитними картками. В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, згідно розрахунку позивача, станом на 31.12.2017 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 117000 грн, яка складається з: 14234,52 грн заборгованість за кредитом, 102765,48 грн по процентам за користування кредитом. В апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог за кредитним договором. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року). Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції; право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства). Апеляційний суд вважає необхідним прийняти доводи відповідача про застосування строку позовної давності. Згідно зі ст.ст. 526, 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ( стаття 610 ЦПК України). Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у пунктах 34-35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Також, у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі № 2120/12694/12, постанові від 21.03.2018 року № 441/569/17 та постанові від 28.03.2018 року по справі №332/3802/14-ц зазначив, що перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс

14. Таким чином, колегія суддів враховуючи, що строк дії картки встановлено до 31.10.2017 року, а з позовом банк звернувся до суду 16.04.2018 року, то строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України,позивачем не пропущений, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та по процентам за користування кредитом підлягають задоволенню в межах трирічного строку позовної давності. Враховуючи те, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, виходячи із зазначених банком вихідних даних, погоджується з нарахованим банком розміром заборгованості, станом на 31.12.2017 року, за тілом кредиту в сумі 14234,52 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь банку. Разом з тим, зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, та після 31.10.2017 року позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами. Колегія суддів вважає, оскільки право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося, то вимога банку про стягнення з відповідача заборгованості по процентами за користування кредитом за період з 31.10.2017 року по 31.12.2017 року не підлягає задоволенню за необґрунтованістю. Оскільки позивач до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по процентами за користування кредитом за період з 04.06.2010 року по 16.04.2015 року звернувся 16.04.2018року, а дії, які б свідчили про переривання відповідачем строку позовної давності щодо погашення відсотків, в межах строку останнім не вчинялися, то такі вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Відтак позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають задоволенню за період з 16.04.2015 року по 31.10.2015 року включно в сумі 13223,87 грн. Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства (межі заявлених позовних вимог) та беручи до уваги визначені банком періоди та суми поточної і простроченої заборгованості, розмір відсоткової ставки 36 % та надану формулу розрахунку, розмір процентів за користування кредитом за вказаний період розраховується наступним чином: - 14234,52 грн (заборгованість за кредитом) х 36% : 100 : 360 х 929 днів = 13223,87 грн. При цьому, колегія суддів застосовує розмір відсоткової ставки 36 %, встановлений банком на 04.06.2010року, так як, сторони не обумовили у письмовому вигляді підстави сплати підвищених процентів за користування кредитними коштами. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч.1ст.374 ЦПК України). За таких обставин, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 04.06.2010 року в сумі 27458,39 грн, що складається з 14234,52 грн заборгованість за тілом кредиту, 13223,87 грн заборгованість за процентами за період з 16.04.2015 року по 31.10.2017 року. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 04.06.2010 року по 16.04.2015 року необхідно відмовити за пропуском строку позовної давності, про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31.10.2017 року по 31.12.2017 року необхідно відмовити за необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги щодо невірного обчислення позивачем суми заборгованості за кредитним договором колегія суддів вважає хибними, так як, скаржником не враховано, що він користувався двома картками виданими за одним рахунком, що відображено в наданих позивачем письмових доказах. В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, то з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 248,61 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376,381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299 заборгованість кредитним договором б/н від 04.06.2010 року в сумі 27458,39 грн, що складається з 14234,52 грн заборгованість за тілом кредиту, 13223,87 грн заборгованість за процентами за період з 16.04.2015 року по 31.10.2017 року. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 04.06.2010 року по 16.04.2015 року відмовити за пропуском строку позовної давності, про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31.10.2017 року по 31.12.2017 року відмовити за необґрунтованістю. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 248,61 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 25 лютого 2020 року. Головуючий Судді: