Постанова Волинський апеляційний суд № 158/2580/19

Справа № 158/2580/19 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/321/20 Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О.І., суддів - Бовчалюк З.А., Данилюк В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 16.03.2010 між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, які викладені на сайті банку. За умовами вищевказаного договору позичальник отримала на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5000 грн.. Позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 08.09.2019 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 13371,12 грн., з яких: 5375,57 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2410,95 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3685,30 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 786,39 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. штраф (фіксована частина), 612,91 грн. штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача та відшкодувати судові витрати. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавала. Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України). Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Із позовної заяви вбачається, що позивач ставить вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 16.03.2010, укладеним між банком і ОСОБА_1 шляхом підписання відповідачем заяви, якою вона погодилася, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг та за умовами якого позичальник отримала на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5000 грн. (а.с.2-4). До позовної заяви додано розрахунок заборгованості саме за цим договором б/н від 16.03.2010, заяву ОСОБА_1 від 16.03.2010, цього ж числа підписану нею довідку про кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку без зазначення дати їх прийняття та копію паспорта ОСОБА_1 , посвідчену працівником банку 13.05.2017 (а.с.5-28). Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Посилання позивача на отримання відповідачем відповідно до укладеного договору б/н від 16.03.2010 кредиту у розмірі 5000 грн. з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки відхиляються апеляційним судом, оскільки жодних належних, допустимих та достовірних доказів щодо цього позивач суду не надав. До позовної заяви, як доказ позовних вимог приєднано заяву відповідача від 16.03.2010, у якій позичальник зазначала бажаний кредитний ліміт 500 грн., а у розділі 5 «Банківські послуги» у графі «кредитний ліміт в сумі» зазначено 00 грн. 00 коп., а не 5000 грн., як зазначає позивач (а.с.10). Жодних доказів про надання відповідачу кредитних карток з визначеним у них строком їх дії не надано. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором б/н від 16.03.2010 стверджує про рух коштів, починаючи лише з 03.03.2014 (а.с.5). Позивач не подав доказів розрахунку заборгованості окремо по кожному з двох видів пені. У підписаній відповідачем довідці про умови кредитування передбачено дві пені: пеня (1) = (базова процентна ставка за договором)/30 нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше (а.с.11). Із позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути 786,39 грн. нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., тобто пені, яка не обумовлена у підписаній відповідачем довідці. До позовної заяви позивачем додано витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.12-26) без зазначення дати їх прийняття, чим не доведено, що саме з такими умовами та правилами відповідач ознайомилася і погодилася на дату підписання заяви 16.03.2010. А приєднання до позовної заяви копії паспорта відповідача, вірність якої засвідчена співробітником банку 13.05.2017, з урахуванням цієї дати взагалі немає ніякого відношення до кредитного договору від 16.03.2010 (а.с.27-28). З урахуванням наведеного, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність позивачем наявності у відповідача будь-якої заборгованості за кредитним договором б/н від 16.03.2010 із нульовим кредитним лімітом та наявності підстав для стягнення наведеної позивачем заборгованості, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволенні позову. Крім того, позивач у суді першої інстанції не змінював ні підставу, ні предмет позову та не позбавлений можливості захистити своє порушене право за договором, за яким фактично існує у відповідача заборгованість. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно з ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у позивача причин, що об`єктивно не залежали від нього для подання до суду першої інстанції усіх необхідних доказів. Разом із тим, в апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку і до апеляційної скарги приєднав виписку по рахунку, яку не подавав суду першої інстанції. З урахуванням вимог ч.3 ст.367 ЦПК України зазначений доказ не може бути прийнятий для дослідження судом апеляційної інстанції. Однак, виписка по рахунку містить дані про деталі операції, починаючи не з 16.03.2010, а з 03.03.2014, а тому не підтверджує будь-яких операцій саме за спірним кредитним договором. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем усупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів на умовах і в обсязі, зазначених у позові та наявності у відповідача заборгованості за цим договором, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді