Ухвала КАС ВС № 620/2381/19

УХВАЛА 02 березня 2020 року Київ справа №620/2381/19 адміністративне провадження №К/9901/4080/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевірив касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі №620/2381/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. І. Суть справи ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (далі - «УСБУ в Чернігівській області»). Чернігівський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 22 жовтня 2019 року позов задовольнив, а саме: - визнав протиправною бездіяльність УСБУ в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року до 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20 лютого 2019 року; - зобов`язав УСБУ в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року до 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20 лютого 2019 року; - стягнув з УСБУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 153 339 грн 36 коп. Це рішення Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 17 січня 2020 року залишив без змін. 10 лютого 2020 року УСБУ в Чернігівській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі №620/2381/19, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Ознайомившись із доводами касаційної скарги Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження. ІІ. Мотиви Верховного Суду Пункт 20 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") передбачає таке поняття як адміністративна справа незначної складності - це справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Зокрема, до справ незначної складності належать справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини 6 статті 12 вказаного Кодексу). До публічної служби належить діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції, виходячи з положень пункту 20 частини першої статті 4 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень за встановлених обставин справи і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ. Крім того суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 6 червня 2018 року №803/1105/16. Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 6 червня 2018 року у справі №804/1782/16 і від 27 червня 2018 року у справі №810/1543/17 Суд відхиляє, оскільки обставини цієї справи не є подібними до справ, наведених скаржником у касаційній скарзі. Отже, УСБУ в Чернігівській області не продемонструвало наявності обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Верховний суд зазначає, що правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Крім того за змістом пункту 8 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, типові справи. Типові справи, в розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України, є справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. Предметом спору цій справі також є визнання протиправною бездіяльність УСБУ в Чернігівській області щодо ненарахування і невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року до 2019 рік року. Верховний Суд зазначає, що в аналогічних правовідносинах сформований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року, прийнятої за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18. За приписами частини п`ятої статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав: 1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи; 2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи. Верховний Суд враховує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21 серпня 2019 року, прийнятої за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18, а доводи касаційної скарги не містять обґрунтування щодо наявності у даному випадку обставин, визначених частиною п`ятою статті 291 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності і передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі потрібно відмовити. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 4, 12, 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі №620/2381/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………… …………………………… …………………………… Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду