Постанова 4857 № 803/847/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 803/847/18 пров. № А/857/1941/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року (ухвалене головуючим суддею Денисюк Р.С. у м. Луцьку) у справі № 803/847/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій щодо відмови у наданні довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії протиправними та зобов`язання надати для проведення перерахунку пенсії довідку про чинну заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30.08.2017 № 657 за посадою працюючого керівника структурного підрозділу прокуратури області на час відмови у наданні такої довідки (грудень 2017 року) з урахуванням у ній усіх складових заробітної плати, на які нараховуються страхові внески (основний оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років, щомісячна премія, надбавка за особливо важливу роботу, надбавка за таємність, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових потреб). В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що позивач працював в органах прокуратури Волинської області з липня 1976 року по вересень 2005 року і на даний час перебуває на обліку в пенсійних органах як отримувач пенсії за вислугою років, призначену на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% середнього місячного заробітку за посадою начальника відділу прокуратури Волинської області, що на даний час відповідає посаді керівника структурного підрозділу прокуратур області. Позивав зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30.08.2017 № 657 встановлені нові схеми посадових окладів відповідних категорій працівників прокуратури, а тому позивач вважає, що у нього виникло право на перерахунок одержуваної пенсії. У зв`язку з цим, позивач неодноразово звертався до відповідача з заявою про надання довідки про чинну заробітну плату за останнім місцем роботи в органах прокуратури з урахуванням нових схем посадових окладів, затверджених вказаною постановою, на яку отримав відповідь з констатацією відсутності у нього прав на перерахунок пенсії та отримання довідки про заробітну плату. Позивач вказує, що будучи незгідним з незаконними діями прокуратури Волинської області звернувся до прокурора Волинської області з запитом про надання необхідної інформації для перерахунку пенсії у вигляді довідки про чинну заробітну плату з урахуванням у ній усіх складових заробітної плати на які нараховуються страхові внески, на який також отримав відмову. Позивач вважає вказані дії прокуратури Волинської області щодо відмови у наданні запитуваної інформації протиправними і такими, що позбавляють його можливості в повній мірі реалізувати своє право на соціальних захист у тому числі на встановлений законом порядок перерахунку вже призначеної пенсії Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Волинської області із заявою про видачу довідки про заробітну плату, складові якої відповідають заробітній платі працюючого працівника органів прокуратури, який обіймає посаду, подібну до тієї, що обіймав позивач, для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі Закону №1789-ХІІ та постанови №657, положення нормативно-правових актів, якими затверджувалась форма такої довідки та визначався порядок її заповнення, втратили чинність, а іншого нормативного-правового акта, який би регламентував підстави, форму, зміст, механізм та суб`єкта видачі відповідної довідки, немає Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що на час розгляду справи набула чинності та діяла інша правова норма, якою слід було керуватися. Конституційний Суд України рішенням № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 визнав неконституційним пункт 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-V-II зі змінами і зазначив, що з дня ухвалення ним рішення, дана норма не підлягає застосуванню, а натомість підлягає застосуванню ст. 86 в первинній редакції. Згідно котрої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працвників. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» № 657 від 30.08.2017, позивач 17.10.2017 звернувся до прокурора Волинської області з заявою, в якій просив видати довідку про чинну заробітну плату керівника структурного підрозділу прокуратури області (до виходу на пенсію обіймав посаду начальника відділу підтримання державного обвинувачення в судах) для проведення перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру» (а.с.12). Листом від 01.11.2017 за № 18-209 вих. 17 Прокуратура Волинської області повідомила ОСОБА_1 , що з прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», у прокурорів відсутнє право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому підстав для видачі довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії немає (а.с.13). 30.11.2017 позивач знову звернувся до прокурора Волинської області з заявою про надання довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії (а.с. 14). Листом від 15.12.2017 за № 18-271 вих. 17 заступник прокурора області повідомив позивача про те, що чинним законодавством не внормовано обов`язку юридичної особи на видачу довідки про заробітну плату особі, за період коли трудові відносини фактично не існують. Крім того, вказує, що відповідно до частити двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, на сьогодні нормативно-правові акти із зазначених питань Кабінетом Міністрів України не прийнято. Відтак, відсутні підстави для надання запитуваної інформації (а.с. 15). В подальшому, на звернення позивача від 26.12.2017 щодо надання довідки про чинну заробітну плату за відповідною посадою керівника структурного підрозділу прокуратури області відповідачем листом від 09.01.2018 за № 18-7 вих. 18 надано відповідь про те, що обов`язку юридичної особи на видачу довідки про заробітну плату особі, за період, коли трудові відносини фактично не існують, чинним законодавством не унормовано. Крім того, вказує, що нормативно-правові акти якими раніше регулювались порядок видачі довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та її форма втратили чинність, зокрема постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865, наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Державної фіскальної служби України від 03.12.2003 № 319/144, постанова Пенсійного фонду України від 30.10.2008 № 19-11. Таким чином, надати запитувану довідку для перерахунку пенсії неможливо у зв`язку з відсутністю на даний час нормативно-правового акта, який би уповноважував органи прокуратури видавати такі довідки, регулював порядок їх видачі та форму (а.с.17-18). 20.03.2018 позивач звернувся до прокурора Волинської області з запитом про надання інформації, в якому просив надати для проведення перерахунку пенсії довідку про чинну заробітну плату за посадою начальника відділу прокуратури області з урахуванням у ній усіх складових заробітної плати на які нараховуються страхові внески (а. с. 19-20). Листом від 26.03.2018 за № 18-93 вих. 18 позивачу надано загальну інформацію про середній заробіток начальника відділу прокуратури області (а.с. 21-22). Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон України № 1789-ХІІ) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Згідно із ч. 18 цієї ж статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII(далі - Закон України № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як слідує із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 делегував Кабінету Міністрів України. 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ(далі - Закон України № 1697-VІІ), згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон України № 1789-ХІІ, крім, зокрема, ч.ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1. Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівникам прокуратури» (далі - Постанова № 657), з якою позивач пов`язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до органу прокуратури із заявою про видачу довідки про заробітну плату з метою її пред`явлення до органу ПФУ для перерахунку пенсії, ч. 13 та ч. 18 ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. При цьому Уряд України відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив. Крім цього, 11.10.2017 рнабрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ (далі - Закон України № 2148-VІІІ), яким викладено у новій редакції, зокрема, пункт 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV), відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно із ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Посилання позивача на порушення ст. 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон України № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, ні ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697-VІІ на момент виникнення спірних правовідносин не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Щодо доводів позивача про те, що, отримавши пенсійне забезпечення згідно зі ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, він отримав також гарантії, що на підставі ч. 18 вказаної статті при наявності у нього додаткових документів про збільшення заробітної плати працюючого працівника прокуратури на тій категорії посад, з якої він вийшов на пенсію, має право на перерахунок пенсії, колегія суддів зазначає, що за висновком Конституційного Суду України, викладеним у вказаному вище Рішенні, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Згідно рішення від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» ЄСПЛ, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку ЄСПЛ дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не відповідно до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними. У цьому рішенні ЄСПЛ також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю. Рішенням від 02.03.1999 № 2-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту. Здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України. Як і політика ціноутворення, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, і забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а ПФУ - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім цього, в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій є помилковими, оскільки саме Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, а наслідки внесення змін до законодавства, що врегульовували правовідносини, пов`язані з пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, не відносяться до компетенції відповідача та органів ПФУ. Наказом від 03.12.2003 № 319/144 Міністерство праці та соціальної політики України й Головне управління державної служби України затвердили Порядок видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.12.2003 за № 1134/8455; далі - Порядок № 319/144), у якому, зокрема, встановлено форму, зміст та зразок довідки, визначено, які елементи складу заробітної плати належить включати до неї, на підставі якого нормативного положення вона видається і для яких цілей. Наказом від 19.07.2010 № 195 Міністерство праці та соціальної політики України затвердило Порядок видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, ліквідованих без визначення правонаступника, та були звільнені зі служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, або у разі перейменування (відсутності) посад (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2010 року за № 675/17970). Пунктом 3 цього Порядку визначено, що якщо на момент виникнення права на перерахунок пенсії посада, з якої особа звільнена зі служби у зв`язку з виходом на пенсію, відсутня у схемах посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України для відповідного органу державної влади, до якого відряджалися особи для виконання службових обов`язків, довідки видають ці органи державної влади в порядку, визначеному пунктом 6 Порядку № 319/144. Постановою правління ПФУ від 04.09.2013 № 15-1 «Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670» затверджено форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.09.2013 за № 1661/24193). Колегією суддів встановлено, що за наявності права на перерахунок пенсії за вислугу років пенсіонерам органів прокуратури на підставі ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ органами прокуратури України визнавалися і застосовувалися вказані вище порядки як універсальні для забезпечення права на перерахунок пенсії за вислугу років пенсіонерам органів прокуратури. Проте постановою правління ПФУ від 04.07.2016 № 15-2 «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 № 15-1» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2016 за № 1020/29150) з пункту 1 цієї постанови виключений, зокрема, абзац третій щодо затвердження форми довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію. Постанови правління ПФУ від 04.09.2013 № 15-1 та 04.07.2016 № 15-2 втратили чинність на підставі постанови правління ПФУ від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048). Згідно з наказом Міністерства соціальної політики України, Національного агентства України з питань державної служби від 23.03.2017 № 454/64 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 767/30635) наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Державної служби України від 03.12.2003 № 319/144 визнаний таким, що втратив чинність. Наказ набрав чинності з 21.07.2017. Таким чином, на час звернення позивачадо Прокуратури Волинської області із заявою про видачу довідки про заробітну плату, складові якої відповідають заробітній платі працюючого працівника органів прокуратури, який обіймає посаду, подібну до тієї, що обіймав позивач, для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі Закону України № 1789-ХІІ та постанови № 657, положення нормативно-правових актів, якими затверджувалась форма такої довідки та визначався порядок її заповнення, втратили чинність, а іншого нормативного-правового акта, який би регламентував підстави, форму, зміст, механізм та суб`єкта видачі відповідної довідки, немає. З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача, у відповідача не було підстав для видачі позивачу відповідної довідки, у зв`язку із чим відмова в її видачі з одночасним роз`ясненням при цьому суті змін до пенсійного законодавства України не порушила прав та законних інтересів ОСОБА_1 . При цьому, відповідно до ст. 101 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій прокуратури Волинської області з відмови видати довідку про заробітну плату та зобов`язати видати її, оскільки на час виникнення спірних правовідносин не прийнято і не діють нормативно-правові акти, що регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.10.2019 в справі № 825/506/18. Щодо покликання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019, то судова колегія зазначає наступне. Так, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 в справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19):

1. Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

2. Положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

4. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Закон України «Про Конституційний Суд України» визначає порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень. Відповідно ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами визнана неконституційним і втрачає чинність саме з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного Рішення, а саме 13.12.2019. Крім цього, за положенням статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку. Так, зазначене рішення Конституційного Суду України прийнято вже після виникнення спірних правовідносин. До того ж, Конституційний Суд у згаданому рішенні чітко визначив, що частина двадцятаь статті 86 Закону України № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, до спірних правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України № 1697-VII застосуванню не підлягає. Водночас, якщо права позивача на перерахунок пенсії продовжують порушуватись після ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України, то він вправі звернутися до суду із відповідним позовом за захистом своїх прав. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 803/847/18 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 03 березня 2020 року