Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5283/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 березня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5283/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В. за участю представників: позивача - Яма Д.М., відповідача - Прокоф`єв С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 ( суддя першої інстанції Конешева О.В.) в адміністративній справі №280/5283/19 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112080/2019/000113/2 від 17.09.2019року; визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00694. Позиція викладена в позові обгрунтована тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації № UA112080/2019/00694, до якої додавалися всі необхідні документи для підтвердження ціни. Проте, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. У результаті вказаного відповідачем було здійснено коригування митної вартості товару. Таким чином, вважає, що відповідачем неправомірно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації. Додатково позивачкою зазначено, що при здійсненні митного оформлення автомобіля надано всі необхідні та достатні документи в підтвердження заявленої митної вартості ввезеного транспортного засобу за основним методом, однак, відповідач, всупереч вимогам Митного кодексу України, безпідставно прийняв оскаржуване рішення та неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Запорізька митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що декларантом не надано всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за ціною договору, що, на думку митного органу, не дозволяє перевірити правильність митної вартості товару. Апелянт зазначає, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовлявся від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, у зв`язку із чим відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог ст. 64 Митного кодексу України та оформлена картка відмови у митному оформлені. За результатами апеляційного перегляду справи, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що16.08.2019 року позивачка придбала автомобіль марки SKODA RAPID, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується рахунком - фактурою від 16.08.2019 року MAR Nr.№ 0216. Так відповідно до зазначеного рахунку - фактури, вартість автомобіля марки SKODA RAPID, номер кузова НОМЕР_1 склала 4900 євро, кошти були сплачені у повному обсязі. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції НОМЕР_2 від 16.08.2019року. 16.09.2019 року митним брокером ФОП ОСОБА_2 , в інтересах позивача, як одержувача товару, до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ) електронну митну декларацію (далі - МД) з довідковим номером 665 в режимі ІМ 40, якій було присвоєно № UA112080/2019/00694 на товар, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: Автомобіль легковий, що був у використанні, призначений головним чином для перевезення людей на дорогах загального використання - 1шт. - марка SKODA; модель RAPID; - колісна формула 4x2; - номер кузова НОМЕР_1 ; - загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; - тип двигуна - дизель; - робочий об`єм циліндрів 1598 см3; - календарний рік виготовлення - 2015; - модельний рік виготовлення - 2015. Дата першої реєстрації 18.03.2015. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів. В митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 4900 EUR - графа "42" митної декларації. До вказаної митної декларації було додано: рахунок-фактура від 16.08.2019року MAR Nr.№ 0216; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.09.2019 року № UA305300/2019/001060; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.08.2019року № 17080763; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.03.2015 року № DU-S-0-077/15-00065; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.03.2015 року № НОМЕР_3 ; Довідка від 16.09.2019 року № С 2019/514; Квитанція від 16.08.2019 року TSC № 0348717; Декларація країни відправлення від 17.08.2019року № 19LTKC0100EK170740; Сертифікат відповідності TOB «Укр-тест-стандарт» від 12.09.2019року №UA.009.147284-19; Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 15.02.2018 року НОМЕР_5; Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 02.12.1999року НОМЕР_4 разом з ІНН. Додатково надіслано засобами електронного зв`язку витяг про комплектацію від 20.03.2015 року № б/н та довідку від 13.04.2018року. Згодом додатково було надіслано лист від 16.09.2019року, де зазначено: «Бажаю надати митному органу додаткові документи відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 255 МКУ», проставлено прізвище з ініціалами, підпис та печатку. За результатами перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару, визначеного у декларації, у відповідача виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості транспортного засобу, спираючись на інформацію щодо митної вартості аналогічного товару на рівні 7 150 євро. 17 вересня 2019 року Запорізькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000113/2, згідно з яким митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом визначення митної вартості в розмірі 7 150 EUR, та видала картку відмови у прийнятті митної декларації № UA112080/2019/00694. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість імпортованого позивачем транспортного засобу, що вказана у митній декларації № UА112080/2019/026015, визначена за основним методом і до митної декларації додано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а відтак, відповідачем безпідставно визначено митну вартість ввезеного позивачем транспортного засобу із застосуванням резервного методу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України). Частинами другою-шостою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості. Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості транспортного засобу марки SKODA RAPID позивачка надала: рахунок-фактура від 16.08.2019року MAR Nr.№ 0216; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.09.2019 року № UA305300/2019/001060; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.08.2019року № 17080763; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.03.2015 року № DU-S-0-077/15-00065; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.03.2015 року № НОМЕР_3 ; Довідка від 16.09.2019 року № С 2019/514; Квитанція від 16.08.2019 року TSC № 0348717; Декларація країни відправлення від 17.08.2019року № 19LTKC0100EK170740; Сертифікат відповідності TOB «Укр-тест-стандарт» від 12.09.2019року №UA.009.147284-19; Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 15.02.2018 року НОМЕР_5; Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 02.12.1999року НОМЕР_4 разом з ІНН, витяг про комплектацію від 20.03.2015 року № б/н та довідку від 13.04.2018року. Колегія суддів зазначає, що митний орган мав можливість перевірити задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки вказаний вище рахунок містить відомості про юридичну особу продавця, її адресу та номер телефону, однак, жодних заходів щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару відповідачем вжито не було (а.с.49). Що стосується оплати позивачем вартості імпортованого товару, слід зазначити, що згідно з матеріалами справи така здійснювалась готівкою, що підтверджується даними рахунку, внесеними, в тому числі, вручну, із зазначенням відповідних сум з проставлення підпису довіреної особи продавця, дати та печатки фірми (а.с.55). Вказані документи містять ідентифікуючі дані придбаного позивачем транспортного засобу та зазначені в них відомості не спростовані митним органом, оскільки ним не надано суду доказів підтвердження чи не підтвердження обставин відчуження позивачу згаданого вище транспортного засобу за 7 150 EUR. З огляду на викладене, позивачкою подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного автомобіля, що був у використанні. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню. Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 року № UA112080/2019/000113/2 зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п`ятим методами. При прийнятті цього рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану із системи оцінки транспортних засобів «SCHWACKE». При цьому, у рішенні не міститься відомостей щодо дати, номеру митної декларації, яку взято за основу для визначення вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, не міститься і відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому числі і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні). Відтак, використана відповідачем інформація щодо ввезених на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи «SuperSCHWACKE», не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар та товари, про які йдеться у системі АСАУР, співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками. Таким чином, митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу саме у розмірі 7 150 EUR. З огляду на викладене, митний орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, Запорізькою митницею ДФС порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків. Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18. За таких обставин, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх понесення. Так, норми статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регулюють питання, пов`язані з витратами сторін на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/1, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04). За фактом надання правової допомоги сторонами договору складені та підписані: договір про надання послуг адвоката від 28.10.2019 року, акт виконаних робіт від 12.12.2019 року та акт виконаних робіт від 03.03.2020 року, рахунок від 12.12.2019 року та рахунок від 03.03.2020 року. Таким чином, надаючи оцінку заявленому до стягнення розміру витрат на правничу допомогу та наданим доказам, стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 3000 грн. Така сума є співмірною та достатньою, відповідає критерію реальності адвокатських витрат з урахуванням складності справи та затраченого адвокатом часу. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн. (три тисячі гривень 00 копійок). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови виготовлено 03.03.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва