LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС545/130/19

від 26.02.2020 · Цивільна
Резолютивна:У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Будівельне управ…

Ухвала 26 лютого 2020 року м. Київ справа № 545/130/19 провадження № 61-3122ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Будівельне управління № 9 «Полтаванафтогазбуд», розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у січні 2017 року звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Будівельне управління № 9 «Полтаванафтогазбуд» (далі - ПрАТ «Будівельне управління № 9 «Полтаванафтогазбуд»), в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 75 939,90 грн та компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 8 817,50 грн, а всього - 84 757,40 грн. Позов обґрунтовано тим, що 30 квітня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з підприємства за власним бажанням. Проте, всупереч вимогам 116 КЗпП України з нею не було проведено належного розрахунку. Заборгованість із заробітної плати було стягнуто судовим наказом від 30 травня 2018 року, який був виконаний відповідачем лише 13 вересня 2018 року. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Вказувала, що відповідач мав перед нею заборгованість по заробітній платі з січня 2015 року по день звільнення в сумі 47 790,88 грн, тому з відповідача підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 8 817,50 грн, що передбачено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Крім того, просила поновити строк на подання даного позову, оскільки через хворобу не мала можливості звернутися з відповідними вимогами до суду раніше. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2019 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду. Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Будівельне управління № 9 «Полтаванафтогазбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невиплачену заробітну плату задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Будівельне управління № 9 «Полтаванафтогазбуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 84 757, 40 грн, з яких 75 939,90 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 8 817,50 грн - компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату. Стягнуто з ПрАТ «Будівельне управління № 9 «Полтаванафтогазбуд» на користь держави судовий збір у розмірі 847,57 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності. При розрахунку розміру компенсації відповідно до статті 117 КЗпП України, суд першої інстанції для обчислення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводив обрахування починаючи з січня 2015 року - початку виникнення заборгованості по заробітній платі. Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «Будівельне управління № 9 «Полтаванафтогазбуд» задоволено частково. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2019 року змінено в частині стягнення компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, зменшивши суму, яка підлягає стягненню з ПрАТ «Будівельне управління № 9 «Полтаванафтогазбуд» на користь ОСОБА_1 з 75 939,90 грн до 9 649,10 грн, без урахування обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2019 року залишити без змін. Зменшуючи розмір середнього заробітку під час розрахунку при звільненні апеляційний суд дійшов висновку, що розрахунок позивача щодо розміру середньоденного заробітку у сумі 102,65 грн відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, проте нарахування зазначеної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно проводити з 30 квітня 2018 року по 13 вересня 2018 року. ОСОБА_1 14 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у вищевказаній справі. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржуване судове рішення скасувати. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ). Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи те, що касаційна скарга подана 14 лютого 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ. Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 75 939,90 грн та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 8 817,50 грн, що у сумі (84 757,40 грн)є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Будівельне управління № 9 «Полтаванафтогазбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію за невиплачену заробітну плату відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»