Ухвала КЦС ВС № 591/1461/16-ц

Ухвала 27 лютого 2020 року м. Київ справа № 591/1461/16-ц провадження № 61-3130ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» - Наконечної Альони Вікторівни на постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: 28 березня 2016 року ПАТ «Приватбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 58 685,25 грн заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 26 червня 2009 року з відповідачкою був укладений кредитний договір, за умовами якого вона отримала 10 000 грн кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим строком повернення коштів, який відповідає строку дії картки. Скориставшись кредитними коштами, ОСОБА_1 не виконала зобов`язань із вчасного їх повернення, внаслідок чого станом на 26 січня 2016 року утворилась заборгованість на загальну суму 58 685,25 грн, яка складається з 6 586,14 грн боргу за тілом кредиту, 45 782,52 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 045,86 грн нарахованої пені та комісії, а також 500 грн штрафу (фіксована частина) та 2 770,73 грн штрафу (процентна складова). Заочним рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 06 травня 2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 58 685,25 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 28 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду міста Суми від 06 травня 2016 року відмовлено. Постановою Сумського апеляційного суду від 09 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпакова А. О. задоволено. Заочне рішення Зарічного районного суду міста Суми від 06 травня 2016 року скасовано. Відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 58 685,25 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 червня 2009 року. 14 лютого 2020 року представник АТ КБ «Приватбанк» - Наконечна А. В.засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційного скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просила скасувати оскаржуване судове рішення, а заочне рішення Зарічного районного суду міста Суми від 06 травня 2016 року залишити без змін. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн. Предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 58 685,25 грн, яка складається з 6 586,14 грн боргу за тілом кредиту, 45 782,52 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 045,86 грн нарахованої пені та комісії, а також 500 грн штрафу (фіксована частина) та 2 770,73 грн штрафу (процентна складова), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200 грн). Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа становить виняткове значення для банку, оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за договором перешкоджає стабільній роботі АТ КБ «Приватбанк», обмежує права та порушує майнові інтереси позивача. Заявником не наведено логічного обґрунтування таких тверджень, а саме, яким чином заборгованість за кредитним договором, яку він просив стягнути з відповідача, у розмірі 58 685,25 грн перешкоджає стабільній роботі банку. Сама по собі вказівка на це не свідчить про те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, §

36. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). З урахуванням наведеного, оскільки представник АТ КБ «Приватбанк» - Наконечна А. В. подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» - Наконечної Альони Вікторівни на постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська