LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС183/2428/19

від 28.02.2020 · Цивільна
Резолютивна:У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року т…

Ухвала Іменем України 28 лютого 2020 року м. Київ справа № 182/2428/19 провадження № 61-3139ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09 грудня 2008 року банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 28 лютого 2019 року виникла заборгованість на загальну суму 218 649,29 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6 970,20 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом - 206 805,77 грн; заборгованості за пенею та комісією - 4 873,32 грн. Позивач зазначав, що оскільки кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, то заборгованість до стягнення становить 120 565,43 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6 970,20 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 09 грудня 2008 року по 29 червня 2018 року - 113 595,23 грн. Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 120 565,43 грн та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 грудня 2008 року в розмірі 6 970,20 грн, що складається з тіла кредиту. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовлено АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні іншої частини вимог. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року - залишено без змін. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ). 13 лютого 2020 року АТ КБ «ПриватБанк», засобами поштового зв`язку, направило на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нові рішення , яким позовні вимоги задовольнити, а в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову у цій справі становить 120 565,43 грн, отже станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200), а тому справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Враховуючи зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга не містить обставин, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Враховуючи те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 120 565,43 грн, а виняткове значення справи особою, яка подала касаційну скаргу, об`єктивно не підтверджено, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська рррл

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»