Постанова 4824 № 761/26789/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/26789/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2243/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року у складі судді Юзькової О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування зазначено, що з 2008 року працює в Інституті економіко-правових досліджень НАН України на постійній основі заступником директора з наукової роботи, а з 2013 року на посаді директора цього ж інституту, є доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України, членом-кореспондентом Національної академії правових наук України, членом-кореспондентом Національної академії наук України за спеціальністю «Право». Вказано, що в квітні 2019 року слало відомо, що ОСОБА_2 розповсюджує недостовірну інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію, а саме, що позивач до 2014 року очолював Юридичне управління Донецької міської ради, був помічником народного депутата ОСОБА_3 . Зазначене твердження міститься у зверненні відповідача до народного депутата України ОСОБА_4 , голови партії «Батьківщина». Вбачає, що своїм твердженням ОСОБА_2 принижує його досвід, як науковця, створює негативний імідж як бюрократа, який немає досвіду наукової діяльності до 2014 року, має відношення до подій сепаратистського спрямування. Також, вказує, що відповідач, зазначає про його роботу у цей період помічником Народного депутата ОСОБА_3 , враховуючи його положення в Партії Регіонів і негативне відношення частини населення як до діяльності цієї партії так і до народних депутатів, що її представляли в Парламенті. Вказане ОСОБА_2 стало підставою для депутатського звернення № 2093461 від 23.03.2019 року Народного депутата України ОСОБА_4 до Президента НАН України ОСОБА_8., який ознайомившись з його змістом доручив розглянути його віце-президенту НАН України ОСОБА_5 , який у свою чергу зробив відповідне доручення академіку-секретарю відділення економіки ОСОБА_6 . Зі змістом звернень ознайомлені і співробітники НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. В 2014 року позивач працював тільки в Інституті економіко-правових досліджень НАН України та інформація поширена позивачем порушує його немайнові права, оскільки має негативний характер, не є оцінючим судженням і свідчить про принизливе ставлення. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, інформацію розповсюджену ОСОБА_2 в січні - квітні 2019 року у звернення до народною депутата України ОСОБА_4 , а саме, що « ОСОБА_1 до 2014 року очолював Юридичне управління Донецької міської ради, був помічником народного депутата ОСОБА_3»; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію шляхом направлення цінним листом із описом вкладення в 5-денний термін після набуття рішенням законної сили народному депутату ОСОБА_7., Президенту НАН України ОСОБА_8 , віце-президенту НАН України ОСОБА_5 академіку-секретарю відділення економіки ОСОБА_6., співробітникам канцелярій НАН України, Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, Інституту економіко-правових досліджень НАН України наступною змісту: «В січні-квітні 2019р. мною, ОСОБА_2 , були повідомлені Вам недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме те, що він до 2014 року очолював Юридичне управління Донецької міської ради, був помічником народного депутата ОСОБА_3 »; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 10 000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати па оплату судового збору та витрати па професійну правничу допомогу. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року позов залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що недостовірна інформація викладена в заяві-листі, зокрема відповідно до Постанов Верховного Суду від 27.02.2009 року, 17.10.2019 року за своїм змістом порушує немайнові права позивача, оскільки таке звернення формує у осіб, яким воно відоме, певну оцінку дій та сумніви щодо морально-етичних та ділових якостей особи. Крім того, вказано, що при поданні позову суду було надано обліково-контрольна картка звернення відповідача, що і є доказом порушення немайнових його прав та інтересів, тому що викликало необхідність надавати пояснення працівникам НАН України, фактично виправдовуватись щодо недостовірної інформації викладеної у зверненні. Також вказано, що факт порушення честі, гідності та ділової репутації доведено документами доданими до позовної заяви, обставинами звернення та встановленого судом поширення недостовірної інформації. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_11. в інтересах ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_2 , який просив відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , направила народному депутату України ОСОБА_4 лист з проханням здійснити звернення до Президента НАН України ОСОБА_8 та особисто проконтролювати виконання резолюцій останнього щодо забезпечення заявника службовим житлом в НАН України (як доктора наук, вимушеної переселенки, що працює в системі НАН з 1991 року, є інвалідом, та має в складі сім`ї сина-інваліда з дитинства (а.с. 11-13). У зверненні до ОСОБА_4 відповідач, окрім іншого, вказала, що новий ректор Інституту ОСОБА_1 (до 2014р. очолював юридичне управління Донецької міської ради, був помічником народного депутата України ОСОБА_3 . У відповідності до ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» та ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», лист ОСОБА_2 було передано Президентові Національної академії наук України ОСОБА_8 для розгляду та прийняття обґрунтованого рішення щодо вирішення питання поліпшення її житлових умов (а.с.14). Позивач вказував, що працює в Інституті економіко-правових досліджень НАН України, ніколи не займав посаду в юридичному управлінні Донецької міської ради та не був помічником народного депутата України ОСОБА_3 розповсюджена відповідачем інформація є недостовірною та такою, що порушує його права, відновлення яких має відбутися у спосіб зазначений у позову. Встановлено, що 18.10.2013 року постановою Президії НАН України № 132 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Інституту економіко-правових досліджень НАН України (а.с. 17). Постановою № 131 13.05.2015 року Президії НАН України ОСОБА_1 було затверджено строком на п`ять років на посаді директора Інституту економіко-правових досліджень НАН України (а.с. 19). До зазначеного періоду, а саме з 21 листопада 2008 р. позивач обіймав посаду заступника директора з наукової роботи Інституту економіко-правових досліджень НАН України зі строком повноважень директора Інституту (наказ № 87-к Інституту економіко-правових досліджень НАН України від 12.11.2018 р.) (а.с. 20). Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з недоведеності підстав до задоволення позову ОСОБА_1 та визнання недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, інформацію розповсюджену ОСОБА_2 у січні - квітні 2019 року у зверненні до народного депутата України ОСОБА_4 та зобов`язання вчинити дії. Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібрана в справі й належно оцінених у рішенні доказів. Твердження апеляційної скарги про те, що поширена відповідачем інформація порушує його немайнові права, оскільки таке звернення формує у осіб, яким воно відоме, певну оцінку дій та сумніви щодо морально-етичних та ділових якостей особи, колегія суддів визнає безпідставними. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин другої, третьої статті 34 Конституції Україникожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. За правилами частини першої статті 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням. Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»). Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Зміст оспорюваного звернення свідчить про те, що ОСОБА_2 не вказувала на конкретні фактичні дані, оцінювала їх в процесі реалізації права на вільне вираження своїх поглядів і переконань, висловлювала свою суб`єктивну думку щодо подій, які мали місце. Суд першої інстанції правильно застосував наведені норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в частині визнання недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, оскільки поширена відповідачем інформація про позивача є неприємною для позивача, однак вона не виходить за рамки суспільної моралі. Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що підчас розгляду справи не було доведено наявність складу правопорушення, що може бути підставою для задоволення позову в частині захисту гідності та честі фізичної особи, а також її ділової репутації, суд не вбачає підстав, в розумінні положень ст. 23 ЦК України, вважати, що дії ОСОБА_2 спричинили ОСОБА_1 моральну шкоду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У справі не міститься доказів завдання позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача, а отже, районним судом належним чином надано правову оцінку вимогам позивача та правомірно відмовлено у задоволенні позову у вказаній частині. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: