Постанова 4824 № 761/34346/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №761/34346/18 Апеляційне провадження №22-ц/824/3367/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Коцюрби О.П., Нежури В.А., із участю секретаря Новікової Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : 04 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, де просила визнати протиправним та скасувати наказ Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» №15-к від 08 серпня 2018 року, поновити її на посаді завідуючої складом Березівської сортодослідної станції з 09 серпня 2018 року, стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 серпня 2018 року до дня винесення судом рішення про її поновлення на роботі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала у відповідача з 17 вересня 2013 року на посаді завідувача складу Березівської сортодослідної станції Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». 08 серпня 2018 року директор Одеської філії державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» наказом №15-к звільнив її з роботи, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивачка вважає своє звільнення незаконним і таким, яке порушує право на працю, яке гарантується Конституцією України та КЗпП України, тому що їй не було надано своєчасно, в повному обсязі та достовірну інформацію щодо наявності всіх вакантних посад, не враховано її переважного права на залишення на роботі, а також питання про переважне право залишення працівника на роботі відповідачем не вирішувалось. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» № 15-к від 08 серпня 2018 року. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача складу Березівської сортодослідної станції Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» з 09 серпня 2018 року. Стягнуто з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40 989,39 грн., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь держави судовий збір у розмірі 2 114,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача складу Березівської сортодослідної станції Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та виплати їй суми середньомісячної заробітної плати у розмірі 3 792 грн., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів В решті позову відмовлено. На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий суд зазначив, що позивачка була звільнена із порушенням трудового законодавства, а саме ст.ст. 5-1, 42, 49-2 КЗпП України, а тому наказ Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» №15-к від 08 серпня 2018 року є незаконним. З метою захисту порушених прав позивачки, її слід поновити на роботі на посаді завідувача складу Березівської сортодослідної станції Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» з 09 серпня 2018 року. В силу положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40 989,39 грн. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів, враховуючи час вимушеного прогулу з 09 серпня 2018 року по день ухвалення рішення по справі - 04 липня 2019 року, що становить 227 робочих дні, виходячи з середньоденної заробітної плати в 180,57 грн., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні. Просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення позову без задоволення. Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процессу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_1 працювала у відповідача з 17 вересня 2013 року на посаді завідувача складу Березівської сортодослідної станції Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ( а.с. 12 т. 1 ). 08 червня 2018 року ОСОБА_1 була попереджена про наступне звільнення з роботи, з зазначеної посади через два місяці на підставі наказу відповідача №36 «Про затвердження Структури та штатних розписів державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 25 травня 2018 року та штатного розпису Центрального апарату державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на 2018 рік. ( а.с. 14 т. 1 ). Наказом №15-к Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 08 серпня 2018 року позивачку було звільнено з 09 серпня 2018 року за скороченням штату, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 13 т. 1 ). При цьому, на переконання апеляційного суду, місцевий суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до норм трудового законодавства відповідач повинен був одночасно із попередженням про звільнення надати позивачці повну і достовірну інформацію про всі вакантні посади, які з`явились на підприємстві до дня звільнення позивачки. Разом з тим, в Одеської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» була наявна вакансія агронома, однак вона ( вакансія ) не пропонувалась позивачці через те, що остання не відповідала кваліфікаційним вимогам даної посади, а саме: у неї відсутня відповідна освіта ( а.с. 43 т. 1 ). Однак, будь-яких належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що вказана посада потребує іншої освіти, ніж наявна у ОСОБА_1 - «Інженер-технолог» ( а.с. 131 т. 1 ), матеріали справи не містять і таких не надано під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення. Таким чином, на переконання апеляційного суду, Одеською філією Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в порушення ст. 49-2 КЗпП України не запропонована ОСОБА_1 посада агронома. Також, під час апеляційного розгляду даної справи, в судовому засіданні було встановлено, що в інших філіях Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» були наявні вільні вакансії, які теж їй не були запропоновані. При тому, що позивач, як зазначив її представник, не заперечувала б проти переїзду до іншої місцевості, при наданні їй місця роботи там. Окрім цього, при звільненні ОСОБА_1 , не були враховані положення п. 10 ст. 42 КЗпП України, відповідно до яких, вона мала переважне право на залишення на роботі, як працівник, якому залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку. На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції, при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу вірно встановив його в розмірі 40 989,39 ( 180,57 х 227 ) грн. за період з 09 серпня 2018 року по 04 липня 2019 року - день ухвалення рішення по справі ( 227 робочих дні в зазначеному періоді ), із врахуванням середньоденного розміру в 180,57 грн., визначеного відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою №100 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 5-1, 42, 49-2, 235 КЗпП України, ст.ст. 5, 12, 13, 76-82, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення. А тому, доводи Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухвалені, зокрема, ст.ст. 63, 64 ГК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги. Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що філія є самостійним відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та самостійно вирішує кадрові питання, директор філії міг вирішити питання працевлаштування позивача лише в межах філії, кваліфікаційні вимоги щодо спеціальної освіти містяться у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників Міністерства аграрної політики України Державного комітету України по водному господарству Міністерства праці та соціальної політики України ( так зазначено у апеляції ), генеральний директор наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про скорочення штату працівників підприємства, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог. Окрім іншого, надана відповідачем копія посадової інструкції провідного агронома не містить застереження щодо неможливості зайняття посади без відповідної спеціальної освіти ( а.с. 156-159 т. 1 ). Тим паче, відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції посадову інструкцію саме агронома, вакансія якого відкрилась згідно нового штатного розпису відповідача ( а.с. 104 т. 1 ), незважаючи на свій обов`язок доказування цієї обставини відповідно до положень ст. 81 ЦПК України. При цьому, підприємство не звільнено від обов`язку доказування за вимогами ст. 82 ЦПК України. Доводи ж відзиву ОСОБА_1 ( а.с. 84-86 т. 1 ), зокрема, про те, що в філії була наявна вільна посада агронома, довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників містить застереження, що саме в затвердженій посадовій інструкції мають зазначатись вимоги до претендентів які мають намір обіймати певні посади, а також те, що на розсуд керівника кваліфікаційні вимоги можуть бути змінені і в тому числі щодо освіти та вимог до стажу роботи, відповідач мав вжити всіх заходів для збереження за працівниками робочих місць, з точки зору другої інстанції та в силу викладеного, спростовують доводи апеляційної скарги. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне відповідно до ст. 127 ЦПК України продовжити строк для подачі відзиву, що визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року ( а.с. 77-78 ), оскільки ОСОБА_1 з поважних причин не мала можливості подати його раніше ( а.с. 83 т. 2 ). А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України. Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: О.П. Коцюрба В.А. Нежура