Постанова 4811 № 464/5771/17

Справа № 464/5771/17 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М. Провадження № 22-ц/811/987/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Юзефович Ю.І., з участю: представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 28 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в с т а н о в и л а: У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 239754 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви становило 9300 доларів США, та понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем було укладено договір позики, оформлений розпискою відповідача від 23 березня 2017 року, за умовами якого він надав відповідачеві в позику грошові кошти в сумі 9300 доларів США на строк до 28 березня 2017 року, однак, відповідач у встановлений строк грошові кошти не повернув і на його прохання про добровільну сплату заборгованості жодним чином не відреагував. Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 28 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 23.03.2017 року в розмірі 259842 грн. та 2398 грн. судового збору. Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 06 квітня 2018 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Кравчука П.І., просить його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що розгляд справи відбувся у його відсутності, без належного повідомлення, а тому він був позбавлений скористатись своїми процесуальними правами, зокрема, заявити клопотання про призначення експертизи, оскільки він не звертався до позивача з проханням позичити йому 9300 доларів США і жодних розписок про це не підписував. В судове засідання апеляційного суду відповідач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому процесуальним законом порядку через свого представника адвоката Кравчука П.І., клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому справу розглянуто відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутності сторони відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК). Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК). Судом встановлено, що 23.03.2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, оформлений розпискою відповідача (а.с.3), згідно з яким відповідач позичив у позивача грошові кошти в сумі 9300 доларів США, які зобовязувався повернути в строк до 28.03.2017 року. Оригінал розписки був досліджений в судовому засіданні апеляційного суду. Письмових доказів на підтвердження факту повернення грошових коштів у вказаній сумі відповідачем не надано і про це в самій розписці нічого не відображено. Отже, факт отримання відповідачем від позивача позики на суму 9300 доларів США підтверджується написаною відповідачем розпискою, яку він в судовому порядку не оспорював, жодних доказів на спростування доводів позивача відповідач суду не надав, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вказаного позову позивача. Заперечуючи факт написання відповідачем розписки, представник відповідача подав до апеляційного суду клопотання про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи для дослідження належності почерку та підпису в тексті розписки відповідачу ОСОБА_2 , однак, у задоволенні такого клопотання колегією суддів відмовлено, оскільки воно подане з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, вже після призначення справи до розгляду в апеляційному суді і, окрім того, такого клопотання відповідач до суду першої інстанції разом із заявою про перегляд заочного рішення суду не подавав. Безпідставними є доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального закону щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, оскільки судові повістки надсилались відповідачу у встановленому процесуальним законом порядку на адресу зареєстрованого місця його проживання (а.с.14) і заяв про зміну місця свого проживання (перебування) відповідач до суду не подавав, а тому вважається таким, що отримав судову повістку, навіть якщо вона повернулась до суду без вручення. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які були досліджені в судовому засіданні, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 28 грудня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 02 березня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.