Постанова 4818 № 642/4483/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 02 березня 2020 року м. Харків справа № 642/4483/19 провадження № 22ц/818/849/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю., імена (найменування) сторін: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року в складі судді Шрамко Л.Л., у с т а н о в и в: В липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Мироєвського Євгена Євгеновича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 11 січня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 4 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 зобов`язалася щомісяця сплачувати грошові кошти у розмірі 3% від суми заборгованості (але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості). У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 30 квітня 2019 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та комісії, становить 262 082,18 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Ленінського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2019 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 січня 2013 року № б/н в розмірі 4 118,87 грн та 62,43 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Задовольняючи позов в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. 29 листопада 2019 року ОСОБА_2 представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення процентів за користування кредитом та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно послався на правову позицію, яка міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки в матеріалах справи відсутні обгрунтовані заперечення відповідача та відповідні докази проти вимог позивача. Зазначає, що оскаржуване рішення призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, наносить шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Судом першої інстанції проігноровано, що важливішою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не зверталася, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 11 січня 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 4 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 зобов`язалася щомісяця сплачувати грошові кошти у розмірі 3% від суми заборгованості (але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості). У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 30 квітня 2019 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та комісії, становить 262 082,18 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Термін дії картки № НОМЕР_1 серпень 2016 року. З позовом банк звернувся 02 липня 2019 року. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Із письмових пояснень Левицької Алли Валентинівни представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що до 01 вересня 2014 року діяла процентна ставка в розмірі 30%, заборгованість становить суму в розмірі 1 417,90 грн. З 01 вересня 2014 року банк підвищив процентну ставку до 34,80% річних. Розмір процентів за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року по 30 серпня 2016 року складає суму в розмірі 2 499,04 грн із розрахунку: 4 118,87 грн х 30% х 731 дні: 365 днів. Таким чином розмірі заборгованості за процентами за період з 11 січня 2013 року по 30 серпня 2016 року складає 3 916,94 грн (1417,90 грн + 2 499,04 грн), який відповідачем не спростовано. З огляду на викладене, правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 11 січня 2013 року № б/н в розмірі 3 916,94 грн у суду першої інстанції не було. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «Приват Банк» в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 3 916,94 грн підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви в розмірі 1 921,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 881,50 грн (а. с. 78, 107). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 74,13 грн із розрахунку: 253 761,11 грн (заявлені вимоги) : 3 916,94 грн (задоволені позовні вимоги) = 64,78; 1 921,00 грн : 64,78 = 29,65 грн; 2 881,50 : 64,78 = 44,48 грн; 29,65 грн + 44,48 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено та в апеляційному порядку не переглядалось. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року в частині вирішення позову про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 3 916,94 грн (три тисячі дев`ятсот шістнадцять грн 94 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 74,13 грн (сімдесят чотири грн 13 коп.) судового збору. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 02 березня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді Р.М.Піддубний О.Ю.Тичкова