Постанова Рівненський апеляційний суд № 558/70/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2020 року м. Рівне Справа № 558/70/19 Провадження № 22-ц/4815/294/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Бондаренко Н. В., Шимківа С. С. секретар судового засідання Ковальчук Л. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Боремельська сільська рада Демидівського району Рівненської області; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 06 листопада 2019 року у складі судді Фехи Т. С., ухвалене в смт. Демидівка Рівненської області о 13 годині 44 хвилини, повний текст рішення складено 15 листопада 2019 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Боремельська сільська рада Демидівського району Рівненської області, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсними державних актів на право власності на землю та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі рішення Малівської сільської ради Демидівського району Рівненської області № 49 від 22 березня 1997 року його матері, ОСОБА_3 , передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства площею 0,57 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Його мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом. Однак, свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку отримати не міг, оскільки своє право власності на земельну ділянку його мати за життя не зареєструвала. Відповідач ОСОБА_2 є суміжним землевласником, земельна ділянка якого розташована в АДРЕСА_1 , на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, що видані 02 березня 2011 року Малівською сільською радою Демидівського району Рівненської області на площу 0,2499 га серії ЯЛ № 152191 (кадастровий номер 5621484012:01:000:0061) та серії ЯЛ № 152196 на площу 0,18 га (кадастровий номер 5621484012:01:000:0062). Під час виготовлення технічної документації для отримання державних актів на землю ОСОБА_2 не погодив таку технічну документацію з суміжними землекористувачами, а навпаки самовільно зайняв земельну ділянку орієнтовною площею 0,03 га, що мала б належати йому, ОСОБА_1 , та знищив межі земельної ділянки, що склалися історично, та межові знаки. Підпис на технічній документації, виготовленій на замовлення ОСОБА_2 , не належить йому, оскільки він таку документацію не підписував. Зазначає, що неодноразово звертався до Боремельської сільської ради з проханням створити комісію, яка могла б зафіксувати та встановити факт знищення межових знаків та самовільне захоплення частини його земельної ділянки. Під час виготовлення технічної документації відповідачем ОСОБА_2 було складено акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, що міститься у такій технічній документації, однак межові знаки відповідачем знищені. Просив суд визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 02.03.2011 року Малівською сільською радою Демидівського району Рівненської області на площу 0,2499 га серії ЯЛ № 152191 (кадастровий номер 5621484012:01:000:0061) та серії ЯЛ № 152196 на площу 0,18 га (кадастровий номер 5621484012:01:000:0062); зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,03 га та відновити межові знаки; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1552,17 грн., а також витрати на проїзд. Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 06 листопада 2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог та обґрунтоване тим, що позивачем не надано належних, достатніх та достовірних доказів того, що земельна ділянка, власником якої є відповідач, накладається на земельну ділянку, яка належала матері позивача. Позивачем також не доведено, належними та допустимими доказами те, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, що належала матері позивача ОСОБА_3 , орієнтовною площею 0,03 га, а також того, що підпис, виконаний від імені ОСОБА_1 у технічній документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 в межах с. Пашева, Демидівського району Рівненської області, виконаний не ним. Судом також враховано відсутність будь-яких клопотань зі сторони позивача про проведення експертиз чи висновків експертів з питань, що потребують спеціальних знань, на підтвердження позовних вимог. Суд взяв до уваги, що незбереження власником межових знаків не може бути підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку. Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що він неодноразово звертався в Боремельську сільську раду та Демидівський районний виробничий відділ державного підприємства центр Державного земельного кадастру по питаннях відновлення меж та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Додає, що Боремельською сільською радою було встановлено факт знищення відповідачем межових знаків, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 19.06.2019 року, яку було долучено до матеріалів справи третьою особою. Факт знаходження межових знаків підтверджується актом їх передачі, який міститься у технічній документації відповідача ОСОБА_2 , який підробив там підписи позивача ОСОБА_1 та суміжного землекористувача ОСОБА_4 і після складання акта відмовився від його підпису, однак місцевим судом дану обставину не було взято до уваги. Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні не міститься інформації щодо позовної вимоги про відновлення відповідачем межових знаків. Зазначає, що суд не дав належної оцінки встановленому Боремельською сільською радою факту знищення межових знаків, а також тому, що сільською радою було звернуто увагу ОСОБА_2 на необхідність відновлення межових знаків в тридцяти денний термін, яка не була виконана ОСОБА_2 .. Стверджує, що факт самовільного захоплення частини земельної ділянки, яка мала б належати позивачу, підтверджено долученими до матеріалів справи фотографіями, де чітко видно яку саме частину земельної ділянки було самовільно захоплено відповідачем, а також технічною документацією, виготовленою на ім`я ОСОБА_1 .. Із наведених підстав просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 відновити межові знаки із суміжним землекористувачем та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3 га. В решті рішення залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_5 вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що сторони по справі є суміжними землекористувачами. Рішенням № 49 Малівської сільської ради Демидівського району Рівненської області від 22 березня 1997 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,57 га для ведення особистого підсобного господарства в межах села Пашева. Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіна І.Ф. № 02-14/74 від 1 листопада 2018 року, на звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори для оформлення спадщини на земельну ділянку площею 0,57 га, що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення № 49 Малівської сільської ради Демидівського району Рівненської області, роз`яснено, що у зв`язку з відсутністю кадастрових номерів на земельні ділянки спадкоємцю необхідно виготовити технічну документацію для визначення меж земельних ділянок і присвоїти їм кадастрові номери. Рішенням сьомої сесії сьомого скликання Малівської сільської ради Демидівського району Рівненської області № 84 від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,57 га, в тому числі 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 0,47 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах с. Пашева, за рахунок земель, що були у користуванні його покійної матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час розгляду справи, встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 як спадкоємцеві за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,57 га, що перебувала у власності його матері ОСОБА_3 .. На замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,57 га в с. Пашева Демидівського району Рівненської області. Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 152196, відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,18 га, що призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована в межах с. Пашева, Демидівського району Рівненської області (а.с. 91, 92). Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 152191 підтверджує, що відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,2499 га, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована в межах с. Пашева, Демидівського району Рівненської області (а.с. 93, 94). Спірні відносини між сторонами виникли з приводу накладення меж суміжних земельних ділянок. Положеннями статті 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна. Згідно зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що відповідач ОСОБА_2 як суміжний землекористувач не погодив йому технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,57 га, також на те, що суміжна земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 накладається на його земельну ділянку. Такі обставини не підтверджені належними, достатніми й достовірними доказами. Окрім того, як встановлено місцевим судом та не спростовано в апеляційній скарзі, сам позивач підтвердив, що для погодження замовленої ним технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,57 га, до відповідача не звертався, оскільки вважає, що відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняв його земельну ділянку (ділянку, де є насадження фруктових дерев). Також ним та представником Боремельської сільської ради ОСОБА_6 підтверджено й те, що фактична площа земельної ділянки, яка розташована в межах господарства, що належало матері позивача ОСОБА_3 , та перебувала у її користуванні, є достатньою для виділення позивачеві земельної ділянки площею 0,57 га. Доводи апеляційної скарги про накладення меж суміжних земельних ділянок апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать матеріалам справи. Так, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 загальною площею 0,57 га (а.с. 7-25) та технічною документацією із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 в межах с. Пашева, Демидівського району Рівненської області (а.с. 26-40), не підтверджено те, що існує накладення площ земельних ділянок згідно каталогу координат. Що стосується викладених у апеляційній скарзі міркувань про те, що відповідач відмовив позивачу у погодженні меж земельної ділянки, то вони не можуть слугувати підставою для скасування справедливого по суті і законного судового рішення. Більш того, відмова суміжного землевласника від погодження меж земельної ділянки не обмежує право позивача та не позбавляє його можливості вчинити дії, спрямовані на отримання земельної ділянки у власність, і не є перешкодою у прийнятті органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, відповідних рішень. Пунктом 3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010р. № 376, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що акріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Аналіз вказаних норм свідчить, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку. Непогодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача із власником не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність за обставин виготовлення відповідної документації, і саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Такої позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 03.07.2019р. у справі № 467/1637/16-ц де зазначає, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами не може бути підставою для визнання рішення сільської ради та державних актів недійсними. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання про недоведеність позовних вимог та відсутність належних, достатніх та достовірних доказів на їх підтвердження, у зв`язку з чим відмова суду першої інстанції у задоволенні позову є законною та обґрунтованою. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване судове рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 06 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Бондаренко Н. В. Шимків С. С.