Постанова 4809 № 404/1584/19

ПОСТАНОВА Іменем України 02 березня 2020 року м. Кропивницький справа № 404/1584/19 провадження № 22-ц/4809/336/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Кіселика С.А., (суддя - доповідач), суддів: Єгорової С.М., Мурашка С.І., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач ОСОБА_1 , розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 11 листопада 2019 року у складі судді Мохонько В.В. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У березні 2019 року представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , яким просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.06.2011 року в розмірі 126346,94 грн., а також понесені судові витрати. В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.06.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 122,47 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 договору відповідач надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надав право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», "Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом у заяві. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, тому станом на 31.01.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 172238 грн. 44 коп., з них: заборгованість за кредитом 7 833,04 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 160405 грн. 40 коп.; заборгованість за пенею та комісією 4000 грн. 00 коп. Скориставшись своїм правом вимоги частини боргу позивач просив стягнути частину боргу в сумі 126346 грн. 94 коп., з яких: заборгованість за кредитом 7 833,04 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом, за період з 01.06.2011 року по 28.09.2018 року 160405 грн. 40 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанцій та мотиви його прийняття Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 11 листопада 2019 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10.06.2011 року в розмірі 126 346,94 грн. відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з підстав недоведеності позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 11 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк». Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права, зокрема, судом не правильно розтлумачено норми ч. 1 ст. 1048, ст.1054 ЦК України. Звертає увагу суду на положення ст. 49 Закону України «Про банки і Банківську діяльність», згідно якої надання безпроцентних кредитів забороняється. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Шепеленко Анастасія Олександрівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 зазначила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 11.11.2019 року є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню оскільки суд першої інстанції вірно вказав на те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що 10 червня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій заповнила графи особистих даних /а.с.

7. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, станом на 31.01.2019 року становить 172238 грн. 44 коп., з них: заборгованість за кредитом 7 833,04 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 160405 грн. 40 коп.; заборгованість за пенею та комісією 4000 грн. 00 коп. Скориставшись своїм правом вимоги частини боргу позивач заявив вимогу про стягнення частини боргу в сумі 126346 грн. 94 коп., з яких: заборгованість за кредитом 7 833,04 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом, за період з 01.06.2011 року по 28.09.2018 року 160405 грн. 40 коп. Провадження у суді апеляційної інстанції Апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду надійшла через суд першої інстанції разом з матеріалами цивільної справи і зареєстрована 26.12.2019 року. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 126 346 грн. 94 коп., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (з 01.01.2020 становить 210200 грн.), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 10 червня 2011 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10 червня 2011 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування престижних кредитних карт «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (10 червня 2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (01 березня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Обґрунтовуючи позов, позивач посилався й на Тарифи банку, однак таких до позову не додав та матеріали справи не містять, а наданий банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна » також відповідачем не підписаний. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна » та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10 червня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Вказане враховано судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом та правильно відмовлено у задоволені цих вимог, оскільки зазначені вимоги позову не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 10 червня 2011 року, так - як витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті: www.privatbanc,com.ua або сайті: https://privatbank.ua/terms/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. З наведених підстав, апеляційний суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і, що саме ці Умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брала на себе зобов`язання зі сплати винагороди за користування кредитом. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Колегія суддів не приймає як доказ подану Банком до суду апеляційної інстанції довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду по договору SAMDN50000046025987 ( ОСОБА_1 ), оскільки зазначена довідка була надана до суду після ухвалення рішення судом першої інстанції із порушенням норм процесуального права щодо надання доказів. Крім того, зміст вищезазначеної довідки щодо розміру встановленої базової процентної ставки не відповідає обставинам викладеним у позовній заяві та розрахунку заборгованості, де зазначена процентна ставка 27,60 на рік. Колегія суддів вважає, що позивач також не довів своє право вимоги заборгованості в сумі 7833 грн. 04 коп., як такої, що виникли із відносин які склались між сторонами в результаті підписання 10 червня 2011 року відповідачем анкети заяви, оскільки результатом вчинення цієї дії було відкриття рахунку SAMDN50000046025987 та видача картки № НОМЕР_1 , в той час як наданий до суду розрахунок заборгованості стосується карткового договору SAMDN51000093180235, старт якого відбувся 18.06.2013 року картка № НОМЕР_2 . Таким чином, доводи позивача викладені в апеляційній скарзі правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. 367,ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 02 березня 2020 року. Головуючий С.А.Кіселик Судді: С.М. Єгорова С.І.Мурашко