Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/1458/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1245/20 Справа № 204/1458/19 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Варенко О.П., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2019 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 18.05.2007 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 2 700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість перед банком станом на 31.01.2019 року у розмірі 11 309,36 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 1 840,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 6 954,63 грн, заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1 500 грн, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 514,73 грн. На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та судові витрати. Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем надані належні та допустимі докази по справі, в наданому розрахунку заборгованості вказані суми процентів, пені та інших сум, відповідно до умов Кредитного договору. Відповідач своїм підписом в заяві підтвердила ознайомлення та згоду з умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідач правом, передбаченим положеннями ст.360 ЦПК України, не скористалася. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, окрім не підписання Умов та правил надання банківських послуг відповідачем, посилався на відсутність доказів розміру наданого кредиту, що не дає можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів, пені та штрафів. Однак колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з вимогами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, що 18.05.2007 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк». В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. З анкети-заяви вбачається, що відповідачем було оформлено кредитну картку № НОМЕР_1 «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», з кредитним лімітом 1 300 грн. Між тим, у позовній заяві банк зазначає про отримання відповідачем кредиту в розмірі 2 700 грн. З анкети-заяви вбачається, що станом на 18.05.2007 року кредит оформлено з базовою процентною ставкою по кредитному ліміту 3% на місяць на залишок заборгованості. Натомість з розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.05.2007 року, складеному та долученому банком до позовної заяви у якості доказу заборгованості, вбачається, що процентна ставка за кредитом була змінена банком в бік збільшення. Своє право на зміну процентної ставки та зміну кредитного ліміту банк обґрунтовує Умовами. Слід зазначити, що процентна ставка є фіксованою та не може змінюватись у сторону її збільшення протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до договору, оскільки, без дотримання вищенаведених вимог ст. 1056-1 ЦК України, така умова договору є нікчемною. Позивачем не надано до суду належних доказів про урегулювання питання щодо збільшення процентної ставки за кредитом шляхом повідомлення про зазначене позичальника. У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. На підставі вказаних анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк» та самих Умов та Правил надання банківських послуг, позивач нарахував відповідачу заборгованість станом на 31.01.2019 року у розмірі 11 309,36 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 1 840 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 6 954,63 грн, заборгованості за пенею та комісією - 1 500 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн, штрафу (процентна складова) - 514,73 грн. Між тим, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить жодного посилання на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що діяли на час її складання, а загальне зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу, що саме ці Умови та Правила мала на увазі відповідач підписуючи анкету-заяву, оскільки не надано позивачем підписані Умови та Правила. У зв`язку із цим, такі Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 18.05.2007 року. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст.76, 77, 78, 79 ЦПК України). Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею та комісією, штрафів підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 1 840,00 грн слід зазначити наступне. З анкети-заяви вбачається, що відповідачем було оформлено кредитну картку № НОМЕР_1 «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», з кредитним лімітом 1 300 грн. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, банк зазначив, що відповідач на підставі заяви отримала кредит у розмірі 2 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, однак належних доказів, окрім посилання у позові, отримання відповідачем кредиту у зазначеній сумі матеріали справи не містять. У розрахунку заборгованості за кредитним договором борг за кредитом складає 1 840,00 грн. Своє право на збільшення кредитного ліміту банк обґрунтовує Умовами та правилами надання банківських послуг. Оскільки матеріали справи не містять належних підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, то посилання банку на зазначені Умови як на належний доказ визначення істотних умов кредитного договору не можуть бути прийняті судом до уваги. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку про те, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Оскільки відомості анкети-заяви свідчать про отримання позичальником кредитного ліміту в розмірі 1 300,00 грн, а збільшення кредитного ліміту належними доказами не підтверджено, то колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог банку до відповідача в частині стягнення заборгованості за кредитом саме у розмірі 1 300,00 грн. Таким чином, в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 1 840,00 грн рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 1 300,00 грн. Згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 220,81 грн та 331,22 грн, всього 552 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2019 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д) заборгованість за кредитним договором б/н від 18 травня 2007 року у розмірі 1 300 (одна тисяча триста гривен) гривен 00 коп., яка складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту). В іншій частині заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2019 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 552,00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова