Постанова 4818 № 640/21150/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 640/21150/18 Головуючий суддя І інстанції Зуб Г. А. Провадження № 22-ц/818/1506/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 19 грудня 2019 року, постановлену у складі головуючого судді Зуб Г.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії АТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитних договорів, встановив: 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії АТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитних договорів. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії АТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитних договорів - залишено без розгляду. Скасовано зупинення стягнення за виконавчим листом №6-178/2011 виданого 06.09.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 1001406 гривень 67 коп., та третейського збору в сумі 10414 гривень 06 коп., та за виконавчим листом №6-3344/11 від 06.09.2013 року виданим Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 97252,67 грн., та 1372,53 грн. витрат пов`язаних з вирішенням спору, які перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича, що вжите ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2019 р. по справі №640/21150/18, н/п 2-з/640/70/19. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала необґрунтована та не відповідає вимогам чинного законодавства України, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначив, що у суду не було належних процесуальних підстав для залишити позов без розгляду, відповідно до вимог процесуального закону він повинен був або ж відкласти розгляд справи на іншу дату, або ж закривати підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті. Відзив на скаргу не надійшов. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, відповідно до ст.ст. 131, 372 ЦПК України за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлялися про її розгляд, при цьому повідомлені апелянтом причини неявки (зайнятість по роботі) не можна вважати поважними, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Залишаючи позовну заяву без задоволення відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд посилався на те, що позивач повторно не з`явився у судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомляв. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне. 13 листопада 2018 року позивач звернувся до суду до суду з вказаною позовною заявою до відповідача, яку уточнював та остаточно просив визнати недійсним Договір кредиту №861/27/39-18/7-69 від 20.06.2007р., укладений між позивачем та АКБ СР «УкрСоцбанк» та договір №0861/000732-PR про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки GOLD від 21.11.2007р., укладений між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк»; та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №6-178/2011 від 06.09.2011р., виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 суми кредитної заборгованості на користь ПАТ «УкрСоцбанк» в розмірі 1001406,67 грн., та третейського збору 10414,06 грн., та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №6-3344/11 від 06.09.2013р., виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСоцбанк» 97252,67 грн. заборгованості та третейського збору в сумі 10414,06 грн. Ухвалою судді від 15 листопада 2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Позивач в підготовчі судові засідання, що призначені були на 28.01.2019 року на 09.30 год., 22.02.2019 року на 12.00 год., 25.03.2019 року на 09.15 год., 23.04.2019 року на 14.00 год., 18.06.2019 року на 10.00 год., 22.07.2019 року на 15.00 год., 01.10.2019 року на 10.00 год., 01.11.2019 року на 14.00 год., 04.12.2019 року на 16.00 год., та 19.12.2019 року на 17.00 год. жодного разу не з`явився, а подавав до суду клопотання про відкладення судових засідань у зв`язку з уточненням позовних вимог, зайнятістю його представника, заміною представників, хоча жоден представник не з`являвся в судові засідання, подавав клопотання про витребування доказів, та іншими причинами. Як вбачається з матеріалів справи 03 грудня 2019 ркоу ОСОБА_1 подав до суду заяву у кій повідомив, що розірвав договір про надання правової допомоги з адвокатом Юрченко В.В. 28.11.2019 року та уклав 03.12.2019 договір з ОСОБА_2 , який у свою чергу подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи та просив відкласти розгляд справи на іншу дату (а.с.177,178). 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив відкласти розгляд справи, у зв`язку із тим, що відповідач не надав до суду витребувані документи ухвалою суду від 01.10.2019 роту та що він самостійно звернувся до відповідача із запитом, але відповідід не отримав (а.с.189). Статтею 189 ЦПК України передбачено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

2. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

3. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. За результатами підготовчого судового засідання відповідно до п.1 ч.2 ст.200 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначені норми кореспондуються у п .9 ч.1 ст.257 ЦПК України, у якій передбачено Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою Київського районного суду від 01 жовтня 2019 року було витребувано від Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» належним чином посвідчені документи, які повинні бути надіслані в строк до 01.11.2019 року (а.с.162). Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Всупереч завдання цивільного судочинства, суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду та не звернув уваги на те, що позивач за день до судового засідання повідомив суд про те, що він не взмозі надати докази, які були витребувані ухвалою суду від 01.10.2019 року від відповідача, зазначену ухвалу суду відповідач отримав 07.10.2019 року (а.с.165). 18.12.2019 року ОСОБА_1 самостійно звернувся до відповідача із запитом про надання доказів до суду (копію запиту надав до суду а.с.190). Статтею 12 ЦПК України передбачено:

1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Всупереч згаданій нормі ст.12 ЦПК України, суд не сприяв позивачу в реалізації ним прав, передбачених цим кодексом та не вжив заходів для виконання відповідачем ухвали про надання доказів та не обговорив наявність підстав для застосування засобів процесуального примусу, відповідно до ст.143-144 ЦПК України. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин вправі застосувати передбачений ст.148 ЦПК України штраф. З огляду на вищевикладене у суду першої інстанції не було підстав для застосування п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України і залишення позову без розгляду з цих підстав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 січня 2019 по справі № 642/1461/17, від 26 вересня 2019 року по справі № 295/19734/13-ц, від 21 листопада 2019 року по справі № 199/7514/18, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд апеляційної інстанції враховує при виборі і застосуванні вказаних норм цивільного процесуального права. Таким чином, оскільки суд першої інстанції не дотримався вищевказаного процесуального порядку залишення позову без розгляду, порушив вказані норми цивільного процесуального права, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржена ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, із постановленням нового судового рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Керуючись ст.ст.367, 368, п. 6 ч.1 ст.374, п. 4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року- скасувати, справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 02 березня 2020 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.