Постанова 4809 № 404/8483/15-ц

ПОСТАНОВА Іменем України 20 лютого 2020 року м. Кропивницький справа № 404/8483/15-ц провадження № 22-ц/4809/62/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Черненка В.В. суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В. секретар Гончар В.В. учасники справи: представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Луньова А. представник ОСОБА_1 адвокат Дуднік А.М. (опікун), адвокат Завгородня В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.07.2019, суддя Панфілова А.В., у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 в особі представника адвоката Завгородньої Вікторії Валентинівни до ТОВ «Кредитні ініціативи», ПАТ «Омега Банк», ТОВ «ФК Вектор Плюс», третя особа ОСОБА_3 та Орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради про визнання недійсними договорів,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 в особі представника позивача адвоката Завгородньої Вікторії Валентинівни звернулася у суд з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», ПАТ «Омега Банк», ТОВ «ФК Вектор Плюс», третя особа ОСОБА_3 та Орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради про визнання недійсними договорів. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30.10.2015 року опікун ОСОБА_1 після ознайомлення з матеріалами іншої цивільної справи за участю відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» у цей же день, звернулася до Кіровоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, керуючись статтею 3 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». ОСОБА_1 , у зв`язку з смертю батька - ОСОБА_4 , позбавлений батьківського піклування та відповідно до ч.ч.3,4 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину. Позивач зазначив, що між АКБ «ТАС - Комерцбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 70000 доларів США, на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені договором. Забезпеченням виконання зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов кредитного договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання, відповідно до п. 2.1 кредитного договору виступає іпотека. Іпотечний договір сторонами укладено 05.11.2007 року. У зв`язку з виникненням значної заборгованості за кредитом та погрозами банку звернути стягнення на предмет іпотеки з метою відстрочення повернення заборгованості по кредиту, на умовах банку було здійснено реструктуризацію діючого кредиту шляхом укладання договорів про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року та іпотечного договору від 05.11.2007 року, які були укладені 05.05.2011 року та є невід`ємною їх частинами. Банк погодився здійснити реструктуризацію діючого кредиту лише за умови укладання ОСОБА_4 договору про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору на умовах банку. За відсутності тиску з банку. щодо загрози втрати житла, ОСОБА_4 договір про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 року в частині пунктів 2, 3, 4, 5 на умовах банку не уклав би. Пунктом 3.1 договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року сторони домовились внести зміни до п. 1.1. кредитного договору та встановити строк користування кредитом по 04.11.2022 включно та п.4 внесено зміни до п.3.1 і визначили порядок погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно додатку №2. Станом на 01.12.2011 року ОСОБА_4 сплатив згідно Додатку №2 - 3200 доларів США. Станом на 01.12.2011 року сума погашення коштів згідно Додатку №2 становить - 3048 доларів США, щомісячний платіж становить 508 доларів США. Станом на 01.12.2011 року ОСОБА_4 згідно Додатку №2 здійснив переплату коштів у сумі 152 доларів США. Станом на 13 грудня 2011 року банком на адресу ОСОБА_4 без дотримання п.10.6 кредитного договору направлено повідомлення про зміну умов кредитного договору у порядку п.3.10 кредитного договору, яке ОСОБА_4 не отримано. Позивач зазначив, що п.3.10 кредитного договору суперечить ч.10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином п.3.10 є нікчемним. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Повідомлення про вимогу від кредитодавця відповідно до п.10.6 кредитного договору на адресу ОСОБА_4 не надходило. Листом ПАТ «Сведбанк» позичальника повідомлено про ухвалення рішення банком щодо ліквідації своєї регіональної мережі у зв`язку зі зміною кредитної стратегії банку, оголошеної у вересні 2011 року. Зазначено, що всі функціонуючі відділення банку, в тому числі і Кіровоградське відділення банку № 2, припинять обслуговування клієнтів 31 жовтня 2011 року. Після цієї дати розрахунки та операції з готівковими коштами будуть припинені. Згідно п.9.2. кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року при зміні кредитної політики відповідно до рішень Банку, у договір за згодою Позичальника, у 10-денний строк вносяться відповідні зміни. Відповідно до листа НБУ від 19.08.2014 року, правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях АТ «Сведбанк» є ПАТ «Омега Банк». Відповідно до листа ПАТ «Омега Банк» від 02.09.2014 року, Кіровоградське відділення №2 АТ «Сведбанк», яке було розташоване за адресою вул. Шевченка, 16 -б м. Кіровоград, 25006 ліквідоване з 16 грудня 2011 року Згідно кредитного договору інший порядок внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 окрім, як через касу Банку не передбачений. Відповідно ч. 3 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168, банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити, зокрема, про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням. Всупереч вищевикладеному та п.9.2. кредитного договору відповідні зміни банком не були внесені. Позивач зазначив, що як вбачається з листа ПАТ «Укрексімбанк» в м. Кіровограді в грудні 2011 року готівкові кошти в іноземній валюті від клієнтів інших банків, на погашення їх заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок через каси не приймались. ОСОБА_4 сплачувати кредитні зобов`язання з 3 грудня 2011 року згідно Додатку №2 не зміг саме з вини позивача. Пункт 3.10 кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ним. Дострокове стягнення коштів кредитором пов`язано з ліквідацією відділення, та зміни кредитної політики банку. Позивач зазначив, що з ОСОБА_4 АТ «Сведбанк» достроково стягнув суму заборгованості за вказаним кредитним договором, що підтверджується копією рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.06.12 року( а.с. 130-131 т.3). Банк не мав правових підстав для дострокового стягнення кредитних зобов`язань з відповідача. Саме позивач не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок у відповідності до умов кредитного договору. Позивач зазначив, що за життя, ОСОБА_4 не встиг визнати частково недійсним договір про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 05.05.2011 року, посвідченого Бабіч Л.Ю., приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №812 в частині пунктів два, три, чотири, п`ять. Зазначено, що змістом ч.1 статті 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Позивач зазначив, що 28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством « Сведбанк » (далі - ПАТ «Сведбанк», на теперішній час ПАТ «Омега Банк»), яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 28 листопада 2012 року між ТОВ ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року , укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 . Позивач зазначив, що ні ПАТ «Сведбанк» в супереч ч.13 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ні ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в супереч п.2.5 договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року та п.2.2 Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 28.11.12 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор плюс» не повідомили ОСОБА_4 про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту. Позивач зазначив, що договори факторингу були укладені з порушенням діючого законодавства. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.07.2016 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет іпотеку на стороні позивача ОСОБА_3 . В ході розгляду справи позивач подав заяву про внесення змін у п.1 позовної заяви та просив суд замінити п.1 позовної заяви на вимогу, а саме: - визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки від 05.11.2007 укладений між іпотекодавцем ОСОБА_4 та іпотекодержателем АКБ «ТАС - Комерцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю. та зареєстрований в реєстрі № 3534. Зазначив, що згідно п.2 договору ОСОБА_4 передає в іпотеку належне йому на праві власності майно квартиру АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю. від 05.11.2007 № 3520. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.10.2014 договір купівлі-продажу квартири від 05.11.2007 визнано судом недійсним. Договір купівлі-продажу та іпотечний договір укладено одночасно 05.11.2007. Позивач зазначив, що укладаючи договір іпотеки ОСОБА_4 не мав справжнього уявлення щодо предмета іпотеки та неправильно його сприймав. Позивач зазначив, що за відсутності тиску банку, щодо загрози втрати житла, ОСОБА_4 договір про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 в частині п.2,3,4,5 на умовах банку не уклав би . Просив суд визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки від 05.11.2007 укладений між іпотекодавцем ОСОБА_4 та іпотекодержателем АКБ «ТАС-Комерцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3534. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.11.2016 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет іпотеку на стороні позивача Орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради. В ході розгляду справи позивач подав заяву про зміну у п.2 позовної заяви. Просив суд визнати недійсним кредитний договір № 030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 та зобов`язати правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк» за кредитним договором від 05.11.2007 перевести валюту кредитування у гривню по курсу НБУ на час підписання договору 05.11.2011. В ході розгляду справи позивач подав до суду заяву про внесення змін до позовної заяви шляхом доповнення підстав на обґрунтування вимог в частині п.п.4-7 позовних вимог. Зазначив, що на дату укладення договору факторингу вступило у законну силу заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.06.2012 за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 , яка складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та нарахованої пені. Позивач зазначив, що не змінюючи кредитора у зобов`язанні сторони договору факторингу фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення. До моменту укладення між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» договору факторингу №15 від 28.11.2012 , кредитор у кредитному зобов`язанні ПАТ «Сведбанк» вже реалізувало своє право вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення з позовом до суду, який в подальшому був задоволений судом, внаслідок чого кредитор ПАТ «Сведбанк» отримало виконавчий лист набувши процесуальний статус стягувача, а не кредитора у зобов`язанні. Після отримання виконавчого листа суду ПАТ «Сведбанк», в частині стягнення заборгованості за кредитним договором мало можливість передати іншій особі лише ті права, які має стягувач у виконавчому провадженні. Позивач зазначив, що ПАТ «Сведбанк» на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012 відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» недійсне право грошової вимоги (стягнення заборгованості) по кредитному договору від 05.11.2007 укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 . У зв`язку з недійсністю відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від 05.11.2007 недійсним вважається і відступлення прав за іпотечним договором від 05.11.2007. У вересні 2017 року позивач подав до суду позовну заяву, в якій остаточно просив суд визнати недійсним договори про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору № 030/11.07/71-408К та іпотечного договору від 05.11.2007, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 05.05.2011, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №

812. Визнати кредитний договір №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 недійсним в частині п.3.10 нікчемним. Встановити факт прострочення кредитором договірних зобов`язань за кредитним договором № 030/11.07/71-408 К від 05.11.2007. Визнати частково недійсним договір факторингу №15 від 28.11.2012, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007, укладеними між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «ОмегаБанк» та ОСОБА_4 . Визнати частково недійсним договір факторингу № б/н від 28.11.2012, укладений між ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами № 030/11.07/71-408 К від 05.11.2007, укладеними між АКБ «ТАС-комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «ОмегаБанк» та ОСОБА_4 . Визнати недійсним договір про передачу прав за іпотечним договором від 05.11.2007 укладеного 28.11.2012 ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс». Визнати недійсним договір про передачу прав за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за № 2187, між ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи». Встановити факт не вчинення вищевказаних правочинів у разі їх не укладення сторонами. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.07.2019 позов задоволено частково. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.10.2019 виправлено описки в абзаці 2 резолютивної частини вступної та резолютивної частини рішення та резолютивній частині повного тексту рішення від 08 липня 2019, виключено з тексту слова «в частині». В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначається зокрема, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 судами встановлено, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що відповідачем належним чином не виконувалися зобов`язання за кредитним договором, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості. У зв`язку з цим, встановлено, що саме ОСОБА_4 допустив порушення умов кредитного договору, чим допустив прострочення боржника. Даний факт встановлений рішеннями судів всіх інстанцій, а тому не потребує доказуванню. Боржник мав право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього коштів кредиторові грошей у депозит нотаріуса і це вважалося належним виконанням зобов`язання, але жодних дій з боку боржника або його правонаступників в цьому напрямі зроблено не було. Доводи про неможливість виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у зв`язку зі зміною банківських реквізитів необґрунтовані. Жодних зауважень чи застережень від ОСОБА_4 на момент укладання та підписання договору не було. Підписання договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов`язки, зазначені у договорі. Посилання на те, що ОСОБА_4 підписав договір тільки через те, що він міг втратити житло є припущенням. Крім того, ОСОБА_4 ще на початку виникнення правовідносин між Банком та ним цілком свідомо усвідомлював, що у випадку несплати по кредиту він втратить житло, що чітко було передбачено в іпотечному договорі. Крім того, умовами первісного кредитного договору були передбачені несприятливі наслідки для позичальника саме у випадку простроченої заборгованості, а саме нарахування пені та штрафу. За умовами Договору №1 від 05.05.2011 вся наявна у позичальника заборгованість переводилася у стан строкової (п.3), тобто Банк добровільно відмовився від свого абсолютно законного права на отримання неустойки, чим фактично значно зменшив фінансове навантаження на боржника. Збільшення строку виконання зобов`язання було погоджено сторонами з метою зменшення щомісячного платежу. Позивачу при укладенні кредитного договору було надано всю необхідну інформацію, що передбачено Законом України «Про захист прав споживачів». ОСОБА_2 не використав свого права на розірвання договору протягом 14 днів з моменту його укладення, жодної заяви на протязі даного строку до Банку не надходило. АКБ «ТАС-Комерцбанк» мав право надавати кредити в доларах США на підставі ліцензії НБУ на здійснення банківських операцій. Визначення грошового зобов`язання в кредитному договорі в іноземній валюті не суперечить законодавству України. Операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Факт отримання кредитних коштів у доларах США встановлено рішеннями судів про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 . Відповідно до п.10.10 кредитного договору № 030/11.07/71- 408К сторони цього договору погодили, що з укладенням цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, що можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору. Пункт 3.10 кредитного договору в повній мірі відповідає законодавству України. Згідно статті 533 ЦК України, Постанови НБУ №200 від 30.05.2007, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року наявність ліцензії не є обов`язковою. Відповідачем до суду першої інстанції подавались всі необхідні акти прийому-передачі, що укладалися разом з договорами факторингу. Нормами ЦПК не встановлено жодних обмежень щодо складу осіб (боржників) по відношенню до яких здійснюється уступка права вимоги при укладенні договорів факторингу. Закон не обмежує передачу прав кредитора у зобов`язанні за договором факторингу категорією боржників, право вимоги до яких відступається за цим договором. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №231 від 03.04.2009 не встановлює вимог, які мали бути додержані сторонами договору при його вчиненні. Крім того, п.1 даного розпорядження виключено на підставі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 352 від 06.02.2014. Посилання позивача на Конвенцію УНІДРУА є безпідставними, дана Конвенція підлягає застосуванню виключно у випадках, коли грошові кошти, що відступаються випливають з договорів між постачальником та боржником, які знаходяться на території різних держав. Крім того, позивач не є належним позивачем, оскільки він не є стороною Договорів факторингу та договорів про передачу прав за договорами іпотеки. Оспорюванні договори на права та обов`язки самого позивача як правонаступника сторони кредитного договору жодним чином не впливають. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09.12.2019 по справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26.12.2019 справу призначено до розгляду. До суду надано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення з наступних підстав. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що малолітній ОСОБА_1 , у зв`язку з смертю батька, ОСОБА_4 , відповідно до ч.ч.3,4 статті 1268 ЦК, вважається таким, що прийняв спадщину (а.с. 106 т.5). Між АКБ «ТАС - Комерцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, відповідно до умов якого позичальнику було надано грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 70000 доларів США, на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Забезпеченням виконання зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов кредитного договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання, відповідно до п. 2.1 кредитного договору виступає іпотека. Іпотечний договір сторонами укладено 05.11.2007 року. Суд першої інстанції зазначив, що сторонами договору було проведено реструктуризацію діючого кредиту шляхом укладання договорів про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року та іпотечного договору від 05.11.2007 року, які були укладені 05.05.2011 року та є невід`ємною їх частинами. Банк погодився здійснити реструктуризацію діючого кредиту за умови укладання ОСОБА_4 договору про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного та кредитного договору на умовах банку, при цьому не зважаючи на часткову сплату за кредитом, сума заборгованості залишилась у розмірі кредиту. Банк відмовився зменшити суму платежу з 508 дол. США до 300 дол. США ,збільшивши при цьому строк погашення кредиту. Зобов`язав ОСОБА_4 у п.1 договору про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 року безспірно визнати заборгованість за кредитом та проценти. За життя ОСОБА_4 з підстави його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не встиг визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного та іпотечного договору від 05.11.2007 р укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 05.05.2011року, посвідченого Бабіч Л.Ю., приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №812. Пунктом 3.1 договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №з0/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року сторони домовились внести зміни до п. 1.1. кредитного договору та встановити строк користування кредитом по 04.11.2022 включно та п.4 внесено зміни до п.3.1 і визначили порядок погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно додатку №2. Станом на 01.12.2011 року ОСОБА_4 сплатив згідно Додатку №2 - 3200 доларів США. Станом на 1.12.2011 року сума погашення коштів згідно Додатку №2 становить - 3048 доларів США, щомісячний платіж становить 508 доларів США. Станом на 1.12.2011 року ОСОБА_4 згідно Додатку №2 здійснив переплату коштів у сумі 152 доларів США ( а.с. 54-59 т.2) Станом на 13 грудня 2011 року банком на адресу ОСОБА_4 без дотримання п.10.6 кредитного договору направлено повідомлення про зміну умов кредитного договору у порядку п.3.10 кредитного договору, яке ОСОБА_4 повідомлення не отримано. Суд першої інстанції зазначив, що п.3.10 кредитного договору суперечить ч.10 статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», таким чином п.3.10 є нікчемним. Відповідно п.10.6 кредитного договору, будь-які повідомлення, що направляється сторонами одна одній, повинно бути здійсненні у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату посильним, цінним листом, телексом чи телефаксом за адресою. Відповідно до ч.8 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача При цьому, судом п. 10.6. був розтлумачено на користь відповідача. Суд першої інстанції зазначив, що листом ПАТ «Сведбанк» позичальника повідомлено про ухвалення рішення банком щодо ліквідації своєї регіональної мережі у зв`язку зі зміною кредитної стратегії банку, оголошеної у вересні 2011 року. Зазначено, що всі функціонуючі відділення банку, в тому числі і Кіровоградське відділення банку № 2, припинять обслуговування клієнтів 31 жовтня 2011 року. Після цієї дати розрахунки та операції з готівковими коштами будуть припинені ( а.с. 28,29 т.2). Згідно п.9.2. кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року при зміні кредитної політики відповідно до рішень Банку, у договір за згодою Позичальника, у 10-денний строк вносяться відповідні зміни. З листа НБУ від 19.08.2014 року, вбачається, що правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях АТ «Сведбанк» є ПАТ «Омега Банк». З листа ПАТ «Омега Банк» від 02.09.2014 року вбачається, що Кіровоградське відділення №2 АТ «Сведбанк», яке було розташоване за адресою вул. Шевченка, 16 б м. Кіровоград, 25006 ліквідоване з 16 грудня 2011 року ( а.с. 25 т.2). Умовами кредитного договору порядок внесення грошових коштів на погашення кредитної заборгованості не визначено. Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з кредитного договору інший порядок внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 окрім, як через касу Банку не передбачений. Суд першої інстанції зазначив, що всупереч п.9.2. кредитного договору відповідні зміни банком ні в вересні ні в жовтні ні в грудні ні у подальшому невнесені. З листа ПАТ «Укрексімбанк» в м. Кіровограді вбачається, що в грудні 2011 року готівкові кошти в іноземній валюті від клієнтів інших банків, на погашення їх заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок через каси, не приймались ( а.с. 27 т.2) У зв`язку з чим ОСОБА_4 сплачувати кредитні зобов`язання з 3 грудня 2011 року згідно Додатку №2 не зміг саме з вини позивача. Суд першої інстанції зазначив, що з ОСОБА_4 АТ «Сведбанк» достроково стягнув суму заборгованості за вказаним кредитним договором, що підтверджується копією рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.06.12 року ( а.с. 130-131 т.3). Суд першої інстанції зазначив, що повідомлення від 13.12.2011 року Кіровоградського відділення №2 АТ «Сведбанк», яке розташовувалось за адресою вулиця Шевченко 16 б про зміну умов кредитного договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ним. Дострокове стягнення коштів кредитором пов`язано з ліквідацією відділення, та зміни кредитної політики банку. Банк не мав правових підстав для дострокового стягнення кредитних зобов`язань. Саме позивач не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок у відповідності до умов кредитного договору. Суд першої інстанції зазначив, що укладаючи договір факторингу між ПАТ «Сведбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» ОСОБА_5 . ОСОБА_6 не був повідомлений про передачу третій стороні прав за договором про надання споживчого кредиту. Крім того,при укладені договору були відсутні реєстри заборгованості боржників у відповідних додатках, акти прийому-передачі реєстру, форми письмового повідомлення боржника про відступлення, додатків переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, квитанції про сплату ціни продажу, саму ціну продажу, ліцензію на обслуговування валютних кредитів, дозволу на переуступку ТОВ «Вектор Плюс» спостережної ради банку або лист ПАТ «Сведбанк» про відносини контролю з ТОВ «Вектор Плюс», погодження договору Спостережною Радою Банку. Сторінки договору факторингу від 28.11.2012 року не скріплені підписами обох сторін та печатками. Відсутність документів унеможливлює встановлення обставин щодо валюти зобов`язання, переданого за договорами факторингу. Доказів про те, в якій валюті боргу право вимоги за кредитним договорами перейшло від банку до ТОВ «ФК «Вектор плюс» та від ТОВ «ФК «Вектор плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи». (Постанова ВС від 14.02.2018 р. справа N 756/668/15-ц). В наданій ксерокопії Договору1, викладеної на двох сторінках, на бланках ВРТ №000585 та ВРТ№000541, де першій сторінці договору відповідає бланк ВРТ №000585, другій -ВРТ№000541, прослідковується невідповідність: оскільки: згідно Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів (затверджено наказом Мінюст України від 29.06.1999р, №36/5, із змінами відповідно до Наказу Мінюст України від 11.03.2008 р за №360/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2008 р. за № 199/14890) «Бланки є неодмінною складовою документального забезпечення нотаріального процесу. Унесення до Єдиного реєстру відомостей про витрачання бланків здійснюється Реєстраторами Єдиного реєстру в день витрачання у суворій послідовності відповідно до порядкових номерів». В п.1.2 Договору 1 зазначається, що Іпотекодержатель, (а з преамбули до договору - це ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс») передає права за іпотечними договорами, але відсутнє посилання: на підставі яких документів ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» набула права Іпотекодержателя, в тому числі підтвердження факту відступлення шляхом перевірки за даними Державного реєстру іпотек, оскільки відповідно до ст. 24 Закону України від 5 червня 2003р. №898 - IV « Про іпотеку» є вимога: «Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку» а також, що «Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням». З матеріалів нотаріальної справи, наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. щодо посвідченого ним же 28 листопада 2012 року договору про відступлення прав за іпотечними договорами, р. №6970, між АКБ «ТАС-Комерцбанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», який передував Договору 1, - Договір про відступлення прав за іпотечними договорами від. 28.11.2012 р. за р.№6970, на дату посвідчення Договору суду надано не всі документи : відсутні сторінки договору, платіжні документи на підтвердження виконання умов договору , щодо оплати по договору ( а.с. 158- 246 т.4) Для перевірки зазначених вище фактів згідно ухвали суду, також не було надано до матеріалів справи належним чином оформлені: копію Договору про передачу прав за іпотечним договором, посвідченого 28.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., р.№2187, між товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», та документи на підставі яких він був посвідчений і які зберігаються в справі нотаріуса. Окрім того, Національний банк України не надавав повноважень ТОВ «Кредитні ініціативи» на здійснення операцій з іноземною валютою. Для здійснення фінансовими установами факторингових операцій, предметом яких є вимоги в іноземній валюті, останні повинні мати відповідний письмовий дозвіл НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 та яка надається фінансовим установам згідно з Положенням про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 9 серпня 2002 р. №

297. Відповідно до листа НБУ від 07.03.2014 року, генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій станом на 28.11.2012 року та станом на 17.02.2014 року ні ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» не надавалось. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має майновий інтерес, так як не визнає право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором від 05.11.2007 року № 030/11.07/71-408К позичальником по якому є ОСОБА_4 ТОВ «Кредитні ініціативи» у судовому порядку звернулось з вимогою про стягнення на предмет іпотеки до спадкоємців після смерті ОСОБА_4 на виконання умов кредитного договору від 05.11.2007 року № 030/11.07/71-408К. Пунктом 2.1 договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» встановлено перелік документів, що свідчать про передачу права вимоги. ПАТ «Сведбанк», на теперішній час ПАТ «Омега Банк»), яке є правонаступником АКБ «Комерцбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ ФК Вектор Плюс» право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 . Крім того, 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 . На дату укладання договорів факторингу вступило у силу заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.06.2012 року за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №.«30/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 , яка складається з тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та нарахованої пені. Представником ПАТ «Сведбанк» 7.08.2012 року отримано за заявою виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Суд першої інстанції зазначив, що не замінюючи кредитора у зобов`язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, сторони договору факторингу фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. До моменту укладення між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» договору факторингу №15 від 28.11.2012 року, кредитор у кредитному зобов`язанні - ПАТ «Сведбанк» вже реалізувало своє право вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення з позовною заявою до суду. Після отримання виконавчого листа суду ПАТ «Сведбанк», в частині стягнення заборгованості за кредитним договором мало можливість передати іншій особі лише ті права, які має стягувач у виконавчому провадженні. ПАТ «Сведбанк» на підставі договору факторингу №І5 від 28.11.2012 р. відступило ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс» недійсне право грошової вимоги (стягнення заборгованості) по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 . У зв`язку з недійсністю відступлення права грошової вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 недійсним вважається і відступлення прав за іпотечним договором від 5.11.2007 року. Через недійсність права вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 , відступленого ПАТ «Сведбанк» ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012 р., недійсним є право вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, що було відступлене ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору факторингу від 28.11.2012 р. Договір факторингу №15 між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» щодо відступлення права вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 та договір факторингу між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги по кредитному договору №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 є частково недійсними відносно договору з ОСОБА_4 . Суд першої інстанції дійшов висновку, про відмову у задоволенні вимоги про встановлення факту прострочення кредитором договірних зобов`язань та встановлення факту не вчинення правочинів у разі їх не укладання сторонами, оскільки дані факти досліджувались судом у справі , їм дана відповідна оцінка судом, не підлягають встановленню як окрема вимога у позові. Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права. Відповідно до статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи, знайшли своє підтвердження. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК). З матеріалів справи вбачається, що між АКБ «ТАС - Комерцбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007 року, відповідно до умов якого позичальнику було надано грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 70000 доларів США, на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Забезпеченням виконання зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов кредитного договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання, відповідно до п. 2.1 кредитного договору виступає іпотека. Іпотечний договір сторонами укладено 05.11.2007 року. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору між сторонами, 05.05.2011 року укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408К від 05.11.2007 та договір про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Л.Ю. Цимбаревич за реєстром №3534. В договорі про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408К від 05.11.2007 зокрема сторони погодили суму заборгованості в розмірі 70139,17 доларів США та строк користування кредитом встановлено до 04.11.2022 року. В договорі про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Л.Ю. Цимбаревич за реєстром №3534 сторони зокрема визначили термін повернення кредиту, відповідальність за неповернення кредиту, визначили оцінку предмету іпотеки в розмірі 35600.00 доларів США, визначили алгоритм дій у випадку загибелі, пошкодження або зменшення предмету іпотеки, визначили правові підстави для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотеко держателем. Доводи викладені в позові, що зазначені зміни та доповнення №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408К від 05.11.2007 та доповнення №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Л.Ю. Цимбаревич за реєстром №3534 порушують законні інтереси позивача не ґрунтуються на належних та допустимих доказах в розумі глави 5 ЦПК України. З матеріалів справи вбачається, що після укладення 05.05.2011 року договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408К від 05.11.2007 і до дня смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пройшов певний час - близько двох років. В даний період часу позичальник не ставив питання, що зазначені зміни погіршили умови кредитного договору. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження , що укладаючи договір про внесення змін до кредитного договору ОСОБА_4 погодив зазначені зміни до кредитного договору, на вкрай невигідних та обтяжуючих для нього умовах, а також мав намір в подальшому оскаржити зазначені зміни . Відповідно ч.1 статті 233 ЦК, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Відповідно до роз`яснень Пленуму ВСУ п. 23 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Зазначене свідчить, що повинен бути нерозривного причино - наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. З умов договору №1 від 05.05.2011 року вбачається, що наявна у позичальника заборгованість по кредитному договору переводилась у стан строкової заборгованості (п.3). З встановлених обставин можливо зробити висновок, що банк фактично відмовився від абсолютного права на отримання неустойки, чим зменшив фінансове навантаження на боржника. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 був ознайомлений з умовами надання кредиту та отримав необхідну інформацію, яка передбачена Законом України «Про захист прав споживача». З матеріалів справи вбачається, що на час укладення договору про внесення змін до кредитного договору, ОСОБА_4 не перебував у стані який можливо було б визнати як тяжкий або безпорадний і що як наслідок могло б вплинути на укладення договору. В частині доводів позивача, що ОСОБА_4 під загрозою втрати житла уклав спірний договір то зазначені доводи спростовуються матеріалами справи які свідчать, що зазначене житло було предметом іпотеки на забезпечення виконання обов`язків по кредитному договору і ОСОБА_4 розумів правові наслідки у випадку невиконання умов кредитного договору. Приймаючи до уваги встановлені обставини в цій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними договорів від 05.05.2011 року про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №030/11.07/71-408К від 05.11.2007 та договір про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору від 05.11.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Л.Ю. Цимбаревич за реєстром №3534, відсутні. Висновки суду першої інстанції в цій частині позовних вимог не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що є порушенням норм процесуального права. Не знайшли свого підтвердження позовні вимоги в частині визнання кредитного договору №030/11.07/71-408К від 05.11.2007 укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 недійсним в частині п.3.10-нікчемним. З матеріалів справи вбачається, що пункт 3.10 кредитного договору погоджений сторонами договору і питання про його нікчемність або про визнання його недійсним ОСОБА_4 за життя не ставив. Пункту 3.10 кредитного договору, передбачає порядок пред`явлення вимог у випадку невиконання договору. Докази які б підтвердили, що зазначений пункт договору не відповідає нормам діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому повинен бути визнаний нікчемним в матеріалах справи відсутні. Крім того з матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда, ще за життя ОСОБА_4 , позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 задоволено та стягнуто заборгованість по кредитному договору №030/11.07/71-408К від 05.11.2007 у розмірі 78667,83 дол. США. Зазначене рішення набрало законної сили. Встановлені обставини свідчать, що питання про порядок пред`явлення вимог до боржника, який визначений в п.3.10 договору не має правового значення при вирішенні даного судового спору, оскільки зазначені обставини досліджувались при розгляді справи по якому постановлено судове рішення і ОСОБА_4 не використав при розгляді справи про стягнення заборгованості по кредиту такий спосіб захисту, як визнання п.3.10 договору нікчемним. Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і ухвалив судове рішення в ці частині позовних вимог, яке не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права. Не знайшли свого підтвердження доводи викладені в позові в частині визнання частково недійсними договору факторингу №15 від 28.11.2012, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами №030/11.07/71-408 К від 05.11.2007, укладеними між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «ОмегаБанк» та ОСОБА_4 , договору факторингу № б/н від 28.11.2012, укладений між ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами № 030/11.07/71-408 К від 05.11.2007, укладеними між АКБ «ТАС-комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «ОмегаБанк» та ОСОБА_4 договору про передачу прав за іпотечним договором від 05.11.2007 укладеного 28.11.2012 ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс», договору про передачу прав за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за № 2187, між ТОВ «Факторинговій компанії «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи». ЦК України, главою 73 визначено порядок укладення договорів факторингу. Посилання в позові, що для укладення договору договорів факторингу необхідно отримання валютної ліцензії є помилковим. Ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна банку для укладення кредитного договору в іноземній валюті, тоді як в даному випадку до відповідачів перейшло право вимоги за вже існуючим кредитним договором внаслідок укладення договорів факторингу, відповідно в розумінні статті 533 ЦК України , Постанови НБУ №200 від 30.05.2007 року, Декрету КМ України» Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року наявність ліцензії не є обов`язковою. Не знайшли свого підтвердження доводи позивача, що при укладені договорів факторингу була порушена процедура укладення договорів. З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача до заперечень на позовну заяву подавались до суду першої інстанції підтверджуючі докази, зокрема виписки №1 з протоколу №19 Спостережної ради АТ «Сведбанк»(публічне) , повідомлення №447, 448 від 02.10.2013 року від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», довідка ПАТ «Омега Банк», (правонаступник ПАТ «Сведбанк», договір факторингу №15 між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ПАТ «Сведбанк» акти з додатками, договір факторингу між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» та акти з додатками, договір про відступлення права за договорами між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ПАТ «Сведбанк»,з додатком, договір про відступлення прав за іпотечними договорами між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» з додатком. Встановлені обставини свідчать, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача в цій частині. Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача, що договори факторингу укладені з порушенням норм діючого законодавства . Позовні вимоги в частині встановлення факту не вчинення вищезазначених правочинів у разі їх не укладення сторонами не може бути предметом окремої позовної вимоги виходячи із встановлених обставин, відповідно зазначена вимога є необґрунтованою і не підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги встановлені обставини дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, зокрема не встановив дійсні обставини по справі і як наслідок ухвалив судове рішення, яке не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, відповідно п.п 1,2,4 ч. 1 статті 376 ЦПК України зазначені обставини є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи», задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.07.2019, скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 в особі представника адвоката Завгородньої Вікторії Валентинівни до ТОВ «Кредитні ініціативи», ПАТ «Омега Банк», ТОВ «ФК Вектор Плюс», третя особа ОСОБА_3 та Орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради про визнання недійсними договорів, відмовити. Судовий збір, сплачений ТОВ «Кредитні ініціативи» за подання апеляційної скарги в розмірі 5 846,40 грн. компенсувати за рахунок держави. Текст постанови складено 01.03.2020 року. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України. Головуючий: Судді: