Постанова 4803 № 204/3503/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/540/20 Справа № 204/3503/19 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Демченко Е.Л., Каратаєвої Л.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс» про скасування заходів забезпечення позову та про зустрічне забезпечення за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Ковальова Сергія Вадимовича Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс», третя особа Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності та витребування майна за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс» на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2019 року , - В С Т А Н О В И В: Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2019 року у задоволенні заяв ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» про скасування заходів забезпечення позову та про зустрічне забезпечення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Ковальова Сергія Вадимовича Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс», третя особа Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності та витребування майна відмовлено (а.с. 114-115). В апеляційній скарзі ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» зазначає, що судом 1 інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права. Враховуючи зазначено, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання про застосування заходів зустрічного забезпечення та зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду 935 656 грн. (а.с. 119-121). У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що ухвала є законною, обґрунтованою та такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги є надуманими та такими що не відповідають дійсності. У зв`язку з викладеним, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» про скасування заходів забезпечення позову суд зазначив, що розгляд по даній справі, ще не закінчився, підстави для скасування заходів забезпечення позову, передбачені законом, відсутні. Крім того, ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20.05.2019 р. по іншій справі № 204/8687/18 оскаржується позивачем в апеляційному порядку. Зазначене на думку суду свідчить про те, що відповідач має намір відчужити спірне майно або здати в оренду, а тому скасування заходів забезпечення позову можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» про застосування зустрічного забезпечення, суд вказав на те, що обставини визначені ч. 3 ст. 154 ЦПК україни не знайшли свого підтвердження, окрім того відповідачем не надано доказів розміру збитків, яких він зможе зазнати у зв`язку із забезпеченням позову. З такими висновками суду, погоджується й колегія суддів. Відповідно до ч. ч. 1,2,4,7,8 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Суд може скасувати забезпечення позову у зв`язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Скасування заходів забезпечення позову належить відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує. Якщо забезпеченням було завдано збитки, то до особи, яка ініціювала забезпечення, може бути пред`явлено позов про їх відшкодування. Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону. Важливо, що в такому разі особа, з ініціативи якої було застосовано заходи забезпечення позову, відповідальності за завдані цим збитки не несе. Отже, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного реєстратора Ковальова С.В. Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс», третя особа Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності та витребування майна (а.с. 1-8). 20 травня 2019 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська задоволено частково заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, а саме накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», а також накладено заборону будь-яким особам на вселення, виселення будь-яких осіб та на розпорядження квартирою АДРЕСА_2 , а саме на вчинення дій щодо передачі, продажу, дарування, реєстрації, перереєстації або у будь-який інший спосіб відчуження, в тому числі суб`єктами державної реєстрації власності на нерухоме майно (а.с.10). Вживаючи заходи забезпечення позову в цій цивільній справі, суд констатував, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову можуть бути порушені права позивача. Згідно з роз`ясненнями, які викладені у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Наразі ухвала від 20.05.2019 року про застосування заходів забезпечення позову не оскаржується. Апелянтом оскаржується ухвала, якою, зокрема, суд 1 інстанції відмовив у скасуванні заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів, не відпали. Відповідно до вимог процесуального закону клопотання про скасування заходів забезпечення позову має бути вмотивованим. Зокрема, зазначені у клопотанні мотиви є підставою для оскарження ухвали про забезпечення позову, яке здійснюється шляхом її апеляційного оскарження, а не підставою для скасування застосованих заходів забезпечення позову. Оскільки забезпечення позову вживається з метою того, щоб в майбутньому виконання рішення суду було реальним, а тому суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Що стосується зустрічного забезпечення, колегія суддів зазначає. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Перелік випадків, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений частиною третьою статті 154 ЦПК України та є вичерпним. Так, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. У відповідності до частини 4 статті 154 ЦПК України, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (частина п`ята статті 154 ЦПК України). Таким чином, зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Воно має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів за заявою позивача. Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) на території України. Доказів щодо майнового стану позивача, відповідачі та його представники не надали. Зустрічне забезпечення повинно бути співмірним саме заходам забезпечення позову та розміру збитків, яких може зазнати відповідач безпосередньо у зв`язку із забезпеченням позову. Таким чином, суд першої інстанції враховуючи предмет позову, захід забезпечення позову, відсутність доказів підтвердження того, що відповідач зазнав чи може зазнати збитків саме в зв`язку із вжитими заходами по забезпеченню позову, та в якому розмірі, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 259, 367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс» залишити без задоволення. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: