Ухвала КАС ВС № 420/4366/19

УХВАЛА 02 березня 2020 року м. Київ справа №420/4366/19 адміністративне провадження №К/9901/2990/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 420/4366/19 за позовом ОСОБА_1 до голови П`ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія Олександра Валентиновича про визнання протиправною бездіяльності, скасування розпорядження, та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до голови П`ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія О.В. (далі - відповідач), де просила: визнати протиправною бездіяльність голови П`ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія О.В. в зв`язку з відсутністю реагування на ухвалу ВС КАС від 19 березня 2019 року, не скасування розпорядження №15 від 19 березня 2019 року, визнання його нечинним; визнати протиправним перевищення повноважень голови П`ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія О.В. щодо створення розпорядження №15 від 11 березня 2019 року, яке не відповідає НПА України; зобов`язати відповідача скасувати (визнати нечинним) розпорядження №15 від 11 березня 2019 року, надавши докази в п`ятиденний строк; постановити окрему ухвалу на адресу зборів суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду, якою зобов`язати збори суддів переобрати голову, надавши на підтвердження копію протоколу; зобов`язати відповідача утриматись від подальшого порушення прав позивача, приниження адмінсудочинства як такого, створення РА всупереч НПА України, від зловживання повноваженнями. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до голови П`ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія О.В. про визнання протиправною бездіяльності, скасування розпорядження, та зобов`язання вчинити дії повернуто без розгляду. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови П`ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія Олександра Валентиновича про визнання протиправною бездіяльності, скасування розпорядження, та зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала на підставі статті 169 КАС України. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із цією касаційною скаргою. У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом шляхом надання до суду документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, що підтверджують поважність причин пропуску вказаного строку, касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 330 КАС України та її копії відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу Верховного Суду від 06 лютого 2020 року отримано ОСОБА_1 - 13 лютого 2020 року. 21 лютого 2020 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху касаційної скарги надійшла заява, де, зокрема, просить: звільнити від сплати судового збору за принципом рівності; надати достатній час для усунення недоліків. Перевіривши доводи вищевказаної заяви, суд касаційної інстанції виходить з такого. Клопотання про звільнення від сплати судового збору вже розглядалося судом касаційної інстанції та відповідно в ухвалі Верховного Суду від 06 лютого 2020 року заявнику вже вказувалося, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Проте, скаржник не надав до суду доказів на підтвердження обставин того, що станом на момент звернення до суду її майновий стан у 2020 році об`єктивно перешкоджає сплатити судовий збір. Так, ОСОБА_1 не вказано про наявність або відсутність джерел доходів у 2019 році. Враховуючи викладене, Верховний Суд в задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору відмовив. Заявляючи повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржник доказів на підтвердження скрутного майнового стану або відсутності джерел доходу суду касаційної інстанції не надає. Також, касаційну скаргу було залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та зобов`язано надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням причин пропуску такого строку та надання відповідних доказів на підтвердження їх поважності. Однак скаржником не виконано вказані вимоги ухвали Верховного Суду від 06 лютого 2020 року. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не надано. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Водночас, скаржник такого клопотання суду касаційної інстанції не надає. З урахуванням наведеного, відсутні підстави для визнавання поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та підстави для поновлення такого строку. Щодо клопотання скаржника про надання достатнього часу для усунення недоліків касаційної скарги. Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв`язку з допущеними недоліками та їх виправлення. Згідно частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк. Поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У вказаному клопотанні відсутня об`єктивна інформації щодо терміну, протягом якого скаржник усуватиме недоліки касаційної скарги та у який спосіб, як і відсутні обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, які можуть бути оцінені як об`єктивна перешкода при вирішенні питання щодо продовження цього строку. Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху не виконано. Пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 щодо усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 420/4366/19. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 420/4366/19 за позовом ОСОБА_1 до голови П`ятого апеляційного адміністративного суду Джабурія Олександра Валентиновича про визнання протиправною бездіяльності, скасування розпорядження, та зобов`язання вчинити дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Судді Верховного Суду