Постанова 4857 № 1.380.2019.006457

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006457 пров. № А/857/233/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу адвоката Геш Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року про повернення позовної заяви у справі № 1.380.2019.006457 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрийського управління Головного управління ДПС у Львівській області про визнання відмови неправомірною, визнання вимог про сплату боргу неправомірними,- суддя в 1-й інстанції Гавдик З. В., час ухвалення рішення 09.12.2019 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначена, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Стрийського управління Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови по страхуванню нарахованих сум ЄСВ за 2017-2019 роки від 29 жовтня 2019 року; визнати неправомірними вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2328-54У від 22 лютого 2019 року, №2328-54 від 03 жовтня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу з ЄСВ. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року повернуто позовну заяву у цій адміністративній справі на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що з доданого до позовної заяви договору про надання правової допомоги від 25 листопада 2019 року вбачається право на представництво інтересів позивача в судах, зокрема у Львівському окружному адміністративному суді та Восьмому апеляційному адміністративному суді. Зазначає, що враховуючи той факт, що договір також було долучено до матеріалів справи, у суду була можливість пересвідчитись, що адвокат, підписавши позовну заяву, діяв у межах повноважень, визначених його довірителем. Звертає увагу, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/847/18, на які покликається суд при винесенні оскаржуваного рішення не є аналогічними цій справі, оскільки встановлюють правову визначеність у справах, де в ордері адвоката зазначено, що він має право представляти інтереси свого довірителя у «органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування», однак здійснює представництво в суді, що не є тотожним цій справі. Таким чином, вважає, що оскаржувана ухвала містить ознаки формалізму та є такою, що порушує право особи на судовий захист, оскільки в адміністративному судочинстві ордер на надання правової допомоги, в якому в графі «назва органу, у якому надається правова допомога» зазначено скорочену назву суду є належним підтвердженням повноважень адвоката у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими Законами, за умови визначення в договорі про надання правової допомоги права адвоката на здійснення представництва в цих судових органах. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати з таких підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №130043, який виданий адвокатом Геш Іваном Юрійовичем, містить вказівку про надання позивачу цим адвокатом правової допомоги у Львівському окр. адмін. суді, Восьмому апеляц. адмін суді, натомість не містить вказівки про надання правової допомоги в конкретному органі, зокрема суду, відтак, не є належним і допустимим доказом на підтвердження повноважень цього адвоката на представництво інтересів позивача у справі. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного. Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч.5 ст.5 КАС України). Відповідно до ч.2 ст.160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Ст.55 КАС передбачає право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно з ч.1, 2 ст.60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Відповідно до ч.4 ст.59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку. Відповідно до ч.1,2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Згідно з п.14 «Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера. Такий ордер відповідно до наведених вище норм ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору й адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст.400-1 КК України). Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Згідно з пп.15.4 п.15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36 ордер має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви крім ордера був долучений договір про надання правової допомоги від 25 листопада 2019 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому зазначається про представництво позивача у судах, а саме: Львівському окружному адміністративному суді та Восьмому апеляційному адміністративному суді, а тому у суду була можливість пересвідчитися, що адвокат діяв у межах повноважень з представництвом інтересів у Львівському окружному адміністративному суді та Восьмому апеляційному адміністративному суді, якщо у ордері вказано Львівському окр. адмін. суді, Восьмому апеляц. адмін. суді. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що представник позивача - адвокат Геш І. Ю. не долучив належного ордеру на представництво у Львівському окружному адміністративному суді, а повернення з підстав зазначення у ордері назви суду Львівському окр. адмін. суді, Восьмому апеляц. адмін суді є проявом формалізму та порушує право особи на судовий захист. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/847/18, на які покликається суд при винесенні оскаржуваного рішення не є аналогічними цій справі, оскільки встановлюють правову визначеність у справах, де в ордері адвоката зазначено, що він має право представляти інтереси свого довірителя у «органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування», однак здійснює представництво в суді, що не є тотожним цій справі. Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України є помилковим, оскільки представником позивача надано суду належні докази на підтвердження повноважень, зокрема підписання позовної заяви. Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів. Колегія суддів також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Зі змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 229, 242, 243, 246, 250, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу адвоката Геш Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року про повернення позовної заяви у справі № 1.380.2019.006457 скасувати та направити справу на продовження розгляду в суд першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 02 березня 2020 року.