Постанова 4851 № 480/1549/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 р. Справа № 480/1549/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Гуцала М.І. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Воловик С.В.) від 29.10.2019 року (повний текст рішення складено 29.10.2019 року) по справі № 480/1549/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому", звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 №9400/10/18-28-54-12/1 за платежем: орендна плата з юридичних осіб, код платежу 18010600 на суму за штрафними санкціями (20%) у розмірі 160 997,88 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача. Вказує, що оскільки підприємством вчасно та в повному обсязі виконано покладений на нього обов`язок щодо сплати орендної плати, то висновки податкового органу про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по орендній платі за землю є протиправним. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року задоволено клопотання представника відповідача про заміну сторони та проведено заміну відповідача - Головне управління ДФС у Сумській області, на його правонаступника - Головне управління ДПС у Сумській області. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. На адресу суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання представника позивача - адвоката Мирославського С.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника в розгляді іншої справи. Вказаний файл не підписаний електронним цифровим підписом, що підтверджується довідкою головного спеціаліста відділу ІТЗ про відсутність ЕЦП. Згідно ч. 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (частина 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Відповідно до пунктів 4, 5, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. На підставі підпункту 15.4 пункту 15 Положення ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 1 січня 2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро / адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро / адвокатського об`єднання, яке видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат"); підпис адвоката, який правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі "Адвокат"); підпис керівника адвокатського бюро / адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро / адвокатського об`єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро / адвокатським об`єднанням. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога". При цьому, в разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, у якому адвокат надає правову допомогу. Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону № 1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року (справа № 9901/847/18) та від 03 липня 2019 року (справа № 9901/939/18) та ухвалі від 23 жовтня 2019 року (справа № 9901/524/19), а також постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року (справа №309/37/19). Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявний ордер від 11.10.2019 року №94-19 на ведення адміністративної справи адвокатом Мирославським С.В. в Сумському окружному адміністративному суді (а.с. 120). Однак, такий ордер не є документом, що підтверджує право адвоката на представництво інтересів скаржника в суді апеляційної інстанції, оскільки в ньому не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу - "Другий апеляційний адміністративний суд". Іншого ордеру, який містив би інформацію про наявність повноважень на представництво інтересів скаржника у суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять. На підставі викладеного, оскільки заявником не надано доказів наявності повноважень на представництво інтересів скаржника в суді апеляційної інстанції, у т.ч. звернення із клопотанням про відкладення розгляду справи, а також приймаючи до уваги, що жодного доказу на підтвердження вказаних у клопотанні обставин надано не було, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, визначених КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що співробітниками податкового органу проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначеного податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік №9002189927 від 24.01.2014, №9034465836 від 17.06.2014, 2015 рік №1500010122 від 28.01.2015, 2016 рік №9019416814 від 18.02.2016 ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому", за результатами якої складено акт №821/18-28-54-12/01555007 від 17.12.2018. За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.01.2019 №0004795412, яким до позивача застосовано штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 20% в сумі 162908,15 грн. Позивач, не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення, провів процедуру його адміністративного оскарження, за наслідком якої, рішенням ДФС України від 10.04.2019 №16792/6/99-99-11-06-04-25 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки в сумі 1910,27 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. З урахуванням рішення про результати розгляду скарги, Головним управлінням ДФС України в Сумській області винесено нове податкове повідомлення-рішення №9400/10/18-28-54-12/1 від 15.04.2019 на суму 160 977,88 грн. Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій є законним та обґрунтованим. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України). Згідно п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України, погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Відповідно п. 31.1 ст. 31, п. 36.1 ст. 36 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Пунктом 287.3 ст.287 ПКУ встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Згідно наданого під час розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій по орендній платі з юридичних осіб, позивачем, у передбачений законом строк грошові зобов`язання сплачені не були. Відповідно до інтегрованої картки платника податків (а.с.81-97) станом на 31.05.2019 заборгованість позивача по орендній платі за землю складає 1 120 963,87 грн. Згідно п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Колегія суддів зазначає, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 ст. 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених Законом у залежності від терміну затримки. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 04.04.2018 року по справі №815/5491/16 та від 05.06.2018 року по справі №821/1750/17. Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, враховуючи спрямування податковим органом сплачених позивачем коштів в рахунок погашення боргу з орендної плати за землю, колегія суддів відхиляє послання скаржника на відсутність порушень строків сплати. Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник тільки після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення. Колегія суддів зазначає, що податковим законодавством встановлено обов`язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в першу чергу в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Тобто, передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу, оскільки встановлення терміну прострочення платежу можливо тільки після його фактичного погашення. Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов`язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). В даному випадку відбулося саме часткове погашення суми податкового боргу, а отже відповідачем правомірно нараховано штрафні санкції на погашену суму податкового боргу. Отже, за встановлення у судовому процесі обставин наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого були направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов`язань, ДПІ було правомірно нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі ст. 126 ПК України. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо виходу перевіряючих за межі камеральної перевірки, виходячи з наступного. Так, згідно п. 75.1.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Сдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно пункту 3 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів. митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Під час розгляду справи податковий орган вказував, що при перевірці використовувались дані ІТС «Податковий блок»- Облік платежів»- ІКПП ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» за 2015-2018 щодо нарахування податкового зобов`язання та сплати, податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), податкові повідомлення - рішення. Під час камеральної перевірки податковим органом не досліджувались будь-які інші документи та не випробовувалась у платника додаткова інформація. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при проведенні камеральної перевірки податковий орган діяв відповідно до норм ПК України. На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, правомірність дій відповідача при проведенні камеральної перевірки та обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Натомість, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення--рішення, що є предметом оскарження позивачем. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Згідно ч.1 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі №480/1549/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді(підпис) (підпис) Гуцал М.І. Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 02.03.2020 року