Постанова 4850 № 200/11320/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2020 року справа №200/11320/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л., за участю: представника позивача - Топчийова Є.В., представника відповідача - Груєнка С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року у справі № 200/11320/19-а (головуючий І інстанції Чучко В.М., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУДФС у Донецькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф»: - від 12.02.2018 року № 5881-42 у сумі 6534,40 грн. за 2017 рік; - від 12.02.2018 року № 5882-42 у сумі 33496,00 грн. за 2017 рік; - від 28.11.2018 року № 1-42 у сумі 25498,83 грн. за 2015 рік; - від 28.11.2018 року № 2-42 у сумі 4974,31 грн. за 2015 рік. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року у задоволенні позову - відмовлено (а.с. 88-91). Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та задовольнити позов, посилаючись на те, що суд позбавив його права надання пояснень в судовому засіданні, оскільки судом призначено справу без повідомлення сторін. Вважає, що на підставі п.п. «є» п.266.2.2 ст. 266 ПК України він звільнений від оподаткування нежитлової будівлі «склад для зберігання зерна інв. № 141», оскільки це є будівлею промисловості. Зазначив, що в постанові від 31.01.2018 року у справі № 822/2624/16 Верховний Суд дійшов висновку, що база оподаткування повинна визначатися без врахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності. Також, зазначив, що суд не взяв до уваги, що право власності виникає з моменту державної реєстрації згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, у звязку з чим вважає. що у 2015 та 2017 роках він не був платником податку, оскільки не був власником складу для зберігання зерна інв № 141, площею 2093,5 кв.м. Судом не взято до уваги технічний паспорт на нежитлове приміщення - складу для зберігання зерна інв № 141 та рішення Артемівського міськрайонного суду від 08.07.2019 року у справі № 219/6871/19 (а.с. 94-95). Представник позивача ав судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи. Згідно біржовій угоді № 371-Н, укладеній 28.11.2001 року між позивачем, ОСОБА_1 , (покупець) та ВАТ «Маштехносервіс» (продавець), придбано нежитлове приміщення (склад для зберігання), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір зареєстрований в Артемівській філії Донецької товарної біржі 28.11.2001 року за № 371-Н. В подальшому наведений договір зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації, що також встановлено рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.07.2019 року у справі № 219/6871/19) (а.с. 7-11). У 2019 року позивач звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Сіверської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Донецької товарної біржі, про визнання біржового контракту дійсним. Вказаний позов обґрунтований тим, що наведена біржова угода № 371-Н від 28.11.2001 року є нікчемною, оскільки нотаріально не посвідчена, а тому повинна бути у судовому порядку визнана дійсною. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.07.2019 року у справі № 219/6871/19 позов ОСОБА_1 - задоволено, визнано дійсним біржовий контракт № 371-Н від 28.11.2001 року, укладений між ВАТ «Маштехносервіс» та ОСОБА_1 (а..с 8-9). Позивачем зареєстроване право власності на вказане вище нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.09.2019 року (а.с. 11). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.11.2018 року № 146349620 щодо об`єктів нерухомого майна встановлено, що у власності позивача на праві власності обліковані, зокрема, наступні об`єкти нерухомості: - нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 408,4 кв.м. (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу № 1839 від 03.07.2006 року., завірений нотаріусом Кудіновою О.А.) (а.с. 36); - нежиле приміщення (склад для сховища інвентаря ін .№ 141) за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 2093,5 кв.м. (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу 371-Н від 28.11.2001 року, Артемівська філія Донецької товарної біржи). Додатково - згідно розділу «відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості» зареєстровано іпотечний договір б/н від 13.04.2007 року завірений приватним нотаріусом Кудіновою О.А. об`єкт обтяження - склад для сховища інвертаря АДРЕСА_1 , загальною площею 2093,5 кв.м., власник ОСОБА_1 (а.с. 37). Рішенням Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області від 28 лютого 2017 року № 7/21-216 «Про внесення змін до рішення міської ради від 09.06.2016 року № 7/9-104 «Про встановлення ставок місцевих податків і зборів у м. Сіверську» ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2017 рік встановлено у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.метр загальної площі об`єкту нерухомого майна, відповідно сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік складає: 3200.0 х 0,5 : 100= 16,00 грн./ кв.м. (а.с. 76-82). 12 лютого 2018 року Бахмутським управлінням ГУ ДФС були нараховані суми податкових зобов`язань податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на загальну суму 40030,40 грн., в т.ч.: - податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) № 5881-42 від 12.02.2018 року на суму 6534,40 грн., об`єкт - нежиле приміщення в АДРЕСА_1 , загальною площею 408,4 кв.м. (408,4x16,00=6534,40грн.) (а.с. 28, 39) - ППР № 5882-42 від 12.02.2018 року на суму 33496,00 грн., об`єкт - нежиле приміщення в АДРЕСА_1 , загальною площею 2093,5 кв.м. (2093,5x16,00=33496,00грн.) (а.с. 28, 39). 08.05.2018 року зазначені вище Спірні ППР направлено на поштову адресу позивача рекомендованим повідомленням, які вручено особисто ОСОБА_1 08.05.2018 року (а.с. 13, 39). В ході судового розгляду відповідач зазначив, що рішенням Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області від 23 січня 2015 року № 6/48-686 «Про внесення змін до рішення міської ради від 17.06.2014 року № 6/42- 604 «Про встановлення ставок місцевих податків і зборів у м. Сіверську» ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік встановлено у розмірі 1,0% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.метр загальної площі об`єкту нерухомого майна, відповідно сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік складає: 1218.0 х 1,0 : 100 = 12,18 грн./ кв.м. (а.с. 27-31). 28 листопада 2018 року Бахмутським управлінням ГУ ДФС на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були нараховані суми податкових зобов`язань податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік та сформовано ППР на загальну суму 30473,14 грн., в т.ч.: - № 2-42 на суму 4974,31 грн., об`єкт - нежиле приміщення в АДРЕСА_1 , загальною площею 408,4 кв.м. (408,4x12,18=4974,31 грн.) - 1-42 від 28.11.2018 року на суму 25498,83 грн., об`єкт - нежиле приміщення в АДРЕСА_1 , загальною площею 2093,5 кв.м. (2093,5x12,18=225498,83 грн.) (а.с. 13, 40). 13.12.2018 року зазначені вище спірні ППР направлено на поштову адресу позивача рекомендованим повідомленням. Згідно поштовому повідомлення 09.01.2019 року поштове відправлення повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 13, 40). Позивач вважає, що право власності не нерухоме майно у нього фактично виникло на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.07.2019 року у справі № 219/6871/19, а не згідно біржовій угоді № 371-Н, укладеній 28.11.2001 року, а тому відсутні правові підстави для нарахування йому податку на нерухоме майно до 2019 року. Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що позивач фактично став власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту укладення біржової угоди № 371-Н, тобто 28.11.2001 року. Суд апеляційної інстанції вважає помилковим такий висновок, з таких підстав. Згідно ст. 2 Закону України «Про власність» право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 334 ЦК України). Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Як встановлено вище, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.07.2019 року у справі № 219/6871/19 визнано дійсним біржовий контракт № 371-Н від 28.11.2001 року, укладений між ВАТ «Маштехносервіс» та ОСОБА_1 (а.с 8-9). Позивачем зареєстроване право власності на вказане вище нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.09.2019 року (а.с. 11). Враховуючи наведенні норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в позивача право власності на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення в АДРЕСА_1 , загальною площею 2093,5 кв.м., виникло з моменту державної реєстрації, тобто у вересні 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування податку на нерухоме майно за вищенаведеним об`єктом за 2015 та 2017 роки. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування ппр Головного управління ДФС у Донецькій області форми «Ф»: від 12.02.2018 року № 5882-42 у сумі 33496,00 грн. за 2017 рік, від 28.11.2018 року № 1-42 у сумі 25498,83 грн. за 2015 рік. Суд апеляційної інстанції зазначає, що в позові та апеляційній скарзгі взагалі відсутні обгрунтування позивача щодо протиправності податкових повідомлень рішень № 5881-42 від 12.02.2018 року, № 2-42 від 28.11.2018 року, якими нараховано податок на нерухоме майно - нежиле приміщення контори, загальною площею 408,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приватну власність на яке зареєстровано 01.09.2006 року (а.с. 36). Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. За приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України). Згідно підпункту 266.5.1 пункту 5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік (підпункту 266.6.1 пункту 6 статті 266 Податкового кодексу України). Порядок обчислення суми податку визначений підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України. Зокрема, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). На підставі підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України). Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (підпункт 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України), тобто не пізніше закінчення 1095 дня з моменту, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Враховуючи викладене, ППР № 5881-42 від 12.02.2018 року, № 2-42 від 28.11.2018 року прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині скасування ппр від 12.02.2018 року № 5882-42 у сумі 33496,00 грн. за 2017 рік, від 28.11.2018 року № 1-42 у сумі 25498,83 грн. за 2015 рік., в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зазначеній частині з ухваленням нового про задоволення позову в цій частині, в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем заявленні вимоги майнового характеру на суму 70503,54 грн., позов задоволений на суму 58994,83 грн.. З урахуванням сплаченого позивачем судового збору за подання позову- 768,40 грн., за подання апеляційної скарги - 1152,60 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 1594,43 грн. Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2019 року у справі № 200/11320/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати в частині позовних вимог про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф»: від 12.02.2018 року № 5882-42 у сумі 33496,00 грн. за 2017 рік, від 28.11.2018 року № 1-42 у сумі 25498,83 грн. за 2015 рік. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області форми «Ф»: від 12.02.2018 року № 5882-42 у сумі 33496,00 грн. за 2017 рік, від 28.11.2018 року № 1-42 у сумі 25498,83 грн. за 2015 рік. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1594,43 грн. (тисяча п`ятсот дев`яносто чотири гривні 43 копійки). Повний текст постанови складений 2 березня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Т.Г. Арабей Г.М. Міронова