Постанова 4803 № 209/4512/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/509/20 Справа № 209/4512/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С., при секретарі - Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2014 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування. Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування задоволено. Усунуто ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю позивачу в задоволенні позову. У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року просить заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в судовому засіданні за сукупністю наданих позивачем доказів встановлено, що спадкодавець важко хворіла останні роки, через похилий вік була майже у безпорадному стані, потребувала постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги, відповідач по справі ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, тому може бути усунений від права на спадкування за законом за рішенням суду. Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 74). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 зараз АДРЕСА_2 , загальною площею 57,4 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м. Як вбачається з матеріалів справи, згідно Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, дошлюбне Прізвище ОСОБА_3 було « ОСОБА_4 » (а.с. 75). З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_5 встановлено, що матір`ю ОСОБА_5 є ОСОБА_6 (а.с. 76). Батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 73). Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем за правом представлення, будучи онуком спадкодавця, оскільки батько відповідача помер до моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Відповідно до ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст. 46 цього Кодексу). Відповідно до ч. 2,3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Після відкриття спадщини відповідач у шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 18 лютого 2014 року третьою Дніпродзержинською нотаріальною конторою заведено спадкову справу №132/2014 (а.с. 11). Однак, відповідач протягом п`яти років за свідоцтвом про право на спадщину не звертався, оскільки не мав грошових коштів для отримання відповідного документу. Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності усунення відповідача від права на спадкування. Також позивачем не доведено належними доказами перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані та те, що остання потребувала сторонньої допомоги. Разом з тим, відсутні докази того, що у ОСОБА_3 була необхідність саме у допомозі відповідача та те, що допомогу яку син надавав була недостатньою для неї. Доказів того чи міг відповідач надавати необхідну ОСОБА_3 допомогу та факт ухилення відповідача від надання допомоги своїй бабусі чи винної поведінки останнього (зокрема, відмова від надання допомоги), а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції позивачем не надано. Крім того, тимчасове проживання окремо один від одного через сімейні негаразди не дає підстав для усунення від спадкування. З урахування викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було проігноровано положення статті 1225 ЦК України. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року скасуванню. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування- відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 365,40 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року- скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування- відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 365,40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича