LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4819766/19971/18

від 18.02.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», задовольнити частково.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Херсон справа № 766/19971/18 провадження № 22-ц/819/224/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г., суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В. секретарПавловська Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» нарішення Херсонського міського суду Херсонської областіу складі судді Єпішина Ю.М. від 30 липня 2019 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що 28 лютого 2018 року в 21-30 год. на 206 км автодороги Одеса- МелітопольНовоазовськ Білозерського району Херсонської області ОСОБА_2 , керуючи автогрейдером Д3-98В, державний номер НОМЕР_1 , який належить Дочірньому підприємству «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» при виконанні трудових обов`язків, порушив п.п. 2.3 (б), п.3.6, п.11.4 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу, де не надавши перевагу в русі, здійснив зіткнення з автомобілем «MERCEDES-BENZ», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням сина позивачки ОСОБА_3 , який рухався по своїй полосі на зустріч. В результаті ДТП належний позивачці транспортний засіб зазнав механічні пошкодження. Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 травня 2018 року, яку залишено без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 09 липня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винним в даній дорожньо-транспортній пригоді. Згідно звіту №30/1 від 25.09.2018 року експертного авто-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власникові транспортного засобу, складеного СПД ФОП ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «MERCEDES-BENZ» державний номерний знак НОМЕР_2 , становить - 107 823,68 грн. Крім того позивачка зазначила, що діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 15 000 грн судові витрати у виді професійної допомоги у розмірі 6000 грн та витрати за проведення авто-товарознавчого дослідження в сумі 2 500 грн. Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодувати завдану шкоду, позивач просив суд стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» 107 823,68 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 15000 грн. моральної шкоди, судові витрати у виді професійної правничої допомоги у розмірі 6000 грн та витрати за проведення авто-товарознавчого дослідження у сумі 2500 грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 відшкодування спричиненого матеріального збитку у сумі 107 823 68 грн., компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 грн., судові витрати у виді професійної правничої допомоги у розмірі 6000 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір у розмірі 1409 60 грн. В апеляційній скарзі Дочірнє підприємство «Херсонський Облавтодор» Відкрите Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не визначено, які саме пошкодження отримав автомобіль після скоєння ДТП, який зберігався у позивача, огляд якого було проведено через сім місяців після дорожньо-транспортної пригоди. Тобто за вказаний період можливі зміни технічного стану автомобіля та його пошкодження після ДТП позивачем не надано. Крім того, позивачем не зазначено, чи згоден останній з визнанням транспортного засобу фізично знищеним та переданням його відповідачу та не надано жодних доказів на підтвердження факту завдання моральної шкоди, зокрема, медичних документів стосовно стану її здоров?я. Також, в обґрунтування розміру матеріальної шкоди позивач надав суду звіт №30/1 експертного авто-товарознавчого дослідження, виготовлений 25.09.2018 року СПД ФЛП ОСОБА_5 складений російською мовою, що суперечить закону, відповідно до якого сторони, які беруть участь у справі подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою, а тому відсутні підстави для прийняття та дослідження судом доказів викладених іноземною мовою. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2018 року о 21 годині 30 хвилин на 206 км автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ Білозерського району Херсонської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» VITO 110 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автогрейдера ДЗ-98В, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Транспортний засіб, належний позивачці, отримав механічні пошкодження. Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 травня 2018 року, яку залишено без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 09 липня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він грубо не виконав вимоги п.п.2.3 (б), п.3.6, п.11.4 Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» під керуванням ОСОБА_3 та спричинення пошкоджень транспортних засобів. Власником автогрейдера Д3-98В державний номер НОМЕР_1 є Дочірнє підприємство «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України». На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 на умовах трудового договору виконував покладені на нього трудові обов`язки. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» не вимагається оформлення поліса обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності для спецтехніки. Цивільно-правова відповідальність автогрейдера ДЗ-98В, реєстраційний номер НОМЕР_3 належного ВАТ «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» не була застрахована у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки не є транспортним засобом, у відповідності до положень п.1.5 ст. 1 цього Закону на який розповсюджується його дія, а є спецтехнікою, до якої не встановлюється коригуючий коефіцієнт. Враховуючи, що ОСОБА_2 скоїв дорожньо-транспортну пригоду під час використання ним спецтехніки, власником якої є Дочірнє підприємство «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України», у зв`язку з виконанням ним своїх трудових обов`язків, в робочий час, та зважаючи на те, що закон не вимагає оформлення поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності для спецтехніки, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що шкода, завдана у процесі її експлуатації має відшкодовуватись на загальних підставах, які встановлюються цивільним законодавством України, власником транспортного засобу відповідно до ч. 1,2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1172 ЦК України. Згідно звіту авто-товарознавчого дослідження щодо визначення вартості майнової шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу № 30/1 від 25 вересня 2012 року ринкова вартість транспортного засобу «MERCEDES-BENZ» VITO 110 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 107 823,68 грн.; вартість відновлювального ремонту становить 279 410,53 грн.; коефіцієнт фізичного зносу становить 0,7; вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових становить 104 770,12 грн.; вартість матеріальної шкоди заподіяного власнику транспортного засобу становить 107 823,68 грн. Зазначені висновки відповідачем належними та допустимим доказами не спростовані. Не доведено відповідачем зміну технічного стану автомобіля та його пошкодження після ДТП або наявність умисного пошкодження транспортного засобу позивачем. Позивачка заперечує проти передачі залишків транспортного засобу відповідачу. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції експерт СПД ФОП ОСОБА_4 пояснив, що розмір заподіяного власнику транспортного засобу «MERCEDES-BENZ» VITO 110 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , матеріального збитку за вирахуванням залишків транспортного засобу становить 104 770,12 грн. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентується ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз`яснення про те, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку з заподіянням шкоди майну. Постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). Оскільки власник транспортного засобу виявив бажання залишити автомобіль, колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягає вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 104 770,12 грн., а тому рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутого з Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 спричиненого матеріального збитку з 107 823,68 грн до 104 770,12 грн. Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості. З вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала. У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки підстав для відшкодування її моральної шкоди відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України. При цьому суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат, їх тривалість, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану пошкодженого транспортного засобу, з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості. Доводи апелянта про те, що звіт №30/1 експертного автотоварознавчого дослідження від 25.09.2018 року є недопустимим доказом тому що викладений російською мовою, не заслуговують на увагу, оскільки жодною з норм Закону України «Про судову експертизу» не визначається мова судово-експертної діяльності. Ні в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, ні в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р., немає жодних вказівок щодо мови, на якій має здійснюватися судово-експертне провадження або оформлюватися висновок судового експерта. У разі, коли провадження в справі здійснюється однією мовою, а висновок судового експерта складено іншою, то це може бути підставою для залучення до участі в справі перекладача як під час ознайомлення з висновком судового експерта чи з матеріалами справи, так і в судовому засіданні при дослідженні судово-експертного висновку та допиті судового експерта. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 233/666/17; від 04.04.2019 року у справі № 646/5556/17; від 27.02.2019 року у справі №826/19129/16 є некоректними та такими, що не регулюють подібні відносини. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, не спростовують та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування і ухвалення нового відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції змінює рішення у разі неправильного застосування норм матеріального права. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру стягнутого з Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 спричиненого матеріального збитку до 104 770,12 грн., рішення суду в цій частині підлягає зміні, в іншій частині суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 липня 2019 року в частині відшкодування матеріальної шкоди, змінити, зменшити розмір стягнутого з Дочірнього підприємства «Херсонський Облавтодор» Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 спричиненого матеріального збитку з 107 823,68 грн до 104 770,12 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Т.Г.Чорна Судді: Л.В.Пузанова І.В.Склярська Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року Суддя Т.Г. Чорна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»