Постанова Львівський апеляційний суд № 464/4152/17

Справа № 464/4152/17 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З. Провадження № 22-ц/811/1608/19 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 88 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Крайник Н. П. суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П. при секретарі: Куцику І. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 05 квітня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування СРА ЛМР, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,- в с т а н о в и в: 14.06.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання її брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та призначення її його опікуном. В обгрунтування заяви покликалася на те, що ОСОБА_2 є її рідним братом. Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 04.02.2011 року ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом - параноїдною шизофренією, безперервно-проградієнтним перебігом з вираженим емоційно-вольовим дефектом і не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує опіки. Брат є інвалідом 2 групи, зловживає алкогольними та наркотичними засобами, притягався до кримінальної відповідальності, не може сам себе утримувати, потребує стороннього догляду. Вважає, що ОСОБА_2 слід визнати недієздатним, оскільки він піддається впливу сторонніх людей, внаслідок чого може завдати шкоди собі та іншим. Крім того, вона як рідна сестра ОСОБА_2 протягом тривалого часу опікується ним, відвідує його у селі, куди її брат переїхав на проживання, здійснює оплату житлово-комунальних послуг та вирішує інші побутові проблеми. У зв"язку з наведеним, просила визнати ОСОБА_2 недієздатним та призначити її його опікуном. Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 05 квітня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування СРА ЛМР, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатним та призначення опікуна відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом не враховано, що її брат ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним захворюванням - шизофренією, параноїдної форми на резидально органічному грунті, притягався до кримінальної відповідальності та в межах розслідування кримінальних справ у 2000 році та 2005 році йому проводились стаціонарні судово-психіатричні експертизи (№ 379 від 15.11.2000 року, № 76 від 30.03.2005 року), якими встановлено, що ОСОБА_2 за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Ухвалами суду до ОСОБА_2 було застосовано покарання у формі примусового лікування у психіатричному закладі. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними та наркотичними засобами, перебуває на обліку у КЗ ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», що підтверджується довідкою № 743 від 15.03.2019 року. Відмовляючи у задоволенні її заяви про визнання ОСОБА_2 недієздатним та призначення йому опікуна, районний суд виходив з того, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 210 від 13.04.2016 року ОСОБА_2 перебуває в стані стійкої ремісії параноїдної шизофренії, ступінь вираженості психічних порушень у ОСОБА_2 не досягає рівня стійкого хронічного психічного розладу, за своїм станом він може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На підставі даного висновку рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 24.06.2016 року ОСОБА_2 поновлено в цивільній дієздатності. Вважає висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними помилковим, оскільки експертні дослідження, проведені у 2016 році, не спростовують наявність у ОСОБА_2 параноїдної шизофренії, а лише встановлюють, що на момент їх проведення був «період послаблення хворобливих проявів». Зазначає, що відповідно до ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи. Порушивши вимоги процесуального закону та не встановивши чи здатний ОСОБА_2 на даний час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не врахувавши дані про його психічний стан здоров`я, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання її брата недієздатним. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким заяву про визнання ОСОБА_2 недієздатним та призначення опікуназадовольнити. У засіданні суду апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 та її представник скаргу підтримали з підстав, наведених у ній, просили скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою її заяву задоволити в повному обсязі. Зацікавлена особа ОСОБА_2 проти скарги заперечив та пояснив, що у зв`язку зі значним покращенням його психічного стану він знятий з диспансерного обліку як особа, яка страждає психічним захворюванням. Просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо застосовується при розгляді справ у судах України. Положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Стаття 1 зазначеного Закону визначає психічний розлад, як розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті. Тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку. При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (ч. 1 ст. 7 Закону). Згідно положень ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Відповідно до ст.41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Згідно ст.55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до ст.58 Цивільного кодексу України опіка встановлюється над фізичною особою, яка визнана недієздатною. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно абз. 1 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами. Відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом ОСОБА_1 . Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Баківці, а зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08.04.2011 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним. Згідно рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05.06.2012 року, опікуном ОСОБА_2 призначено ОСОБА_1 . На підставі висновку судово-психіатричної експертизи № 210 від 13.04.2016 року, згідно якого ОСОБА_2 перебуває в стані стійкої ремісії параноїдної шизофренії, ступінь виражності психічних порушень у ОСОБА_2 не досягає рівня стійкого хронічного психічного розладу, за своїм станом ОСОБА_2 може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24.06.2016 року ОСОБА_2 поновлено в цивільній дієздатності, припинено опіку над ним. Згідно листа КЗ ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» № 90/01.4.18 від 05.02.2018 року, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ ЛОР ЛОКПЛ двічі: з 20.09.2000 року по 26.11.2001 року з діагнозом шизофренія, параноїдна форма; з 04.02.2005 року по 01.12.2005 року з діагнозом шизофренія, параноїдна форма з дефектом особистості в емоційно-вольовій сфері. Згідно листа КЗ ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» № 743-д від 15.03.2019 року, ОСОБА_2 стоїть на диспансерному обліку в ЛОКПНД з 2002 року. У 2005-2006 рр. лікувався у ЛОКПЛ з діагнозом шизофренія параноїдна форма. 07.02.2018 року звертався в ЛОКПНД з проханням зняти діагноз. Ліки не приймає, знаходиться у стані ремісії. 16.02.2018 року, 30.08.2018 року та 30.01.2019 року був обстежений на дому. Враховуючи, що заявником не доведено, а судом не здобуто достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання її брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним та призначення її його опікуном. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для її задоволення та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 05 квітня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 27.02.2020 року. Головуючий: Крайник Н. П. Судді: Шеремета Н. О. Цяцяк Р. П.