Постанова 4811 № 466/3924/18

Справа № 466/3924/18 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/3855/19 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б. Категорія:29 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2020 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Струс Л.Б., суддів Крайник Н.П., Ванівського О.М. розглянув апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч- Львів» - Нікіфорової А.Ю. в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 19 вересня 2019 року у складі судді Єзерського Р.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч- Львів» про стягнення грошових коштів,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч - Львів» про стягнення грошових коштів та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 102796, 67 грн. та понесені нею судові витрати у сумі 1027,96 грн. Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч - Львів» про стягнення грошових коштів задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч - Львів», ЄДРПОУ 00492302, місце знаходження: м. Львів, пр. Чорновола, 45а корпус 13 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти у сумі 102796 ( сто дві тисячі сімсот дев`яносто шість) грн. 67 коп., що складається з 70092 (сімдесят тисяч дев`яносто дві) грн. - безпідставно набутих грошових коштів, 6279 (шість тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн. 47 коп. трьох процентів річних від простроченої суми та 26424 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 93 коп. - встановлений індекс інфляції за весь час прострочення. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч - Львів», ЄДРПОУ 00492302, місце знаходження: м. Львів, пр. Чорновола, 45а корпус 13 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 - 1027 (одну тисячу двадцять сім) грн., 96 коп. Рішення суду оскаржила представник Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч- Львів» - Нікіфорова А.Ю., подавши апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права. Вказує, що в рішенні суду було встановлено, що представник відповідача у судове засідання не з`явився та причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, надіславши 13 червня 2018 року на адресу суду відзив на позовну заяву. Посилається на норми ст.. 128, 130 ЦПК України та зазначає, що факт належного повідомлення учасника справи про час та дату судового засідання підтверджується розпискою про одержання судової повістки або повісткою з відміткою адресата на ній про відмову одержати судову повістку, а не надісланим на адресу суду відзивом на позовну заяву. Зазначає, що про час та дату судового засідання, яке відбулося 19 вересня 2019 року та за результатами якого було ухвалено рішення, відповідач не був належним чином повідомлений, що підтверджується копією адресної сторони конверта з відбитком календарного штемпеля місця приймання ПАТ «Укрпошта», одержувач ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» №7900727540063, на якій зазначено, що лист був повернутий з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення. Окрім того, судом не було взято до уваги відзив відповідача на позовну заяву. В рішенні лише зазначено, що такий подавався та викладено його короткий зміст, проте не надано йому жодної оцінки та не обґрунтовано причини не взяття такого до уваги. Просить, рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 19 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Матеріалами справи встановлено, що 03 грудня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Сортнасіннєовоч» (правонаступник Приватне акціонерне товариство «Сортнасіннєовоч-Львів») та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину, загальною площею 59,7 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується договором купівлі-продажу серія ВВО №697375 від 03.12.2004 року. Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дольницькою Лесею Миколаївною. Відповідно до пункту 1 зазначеного Договору ВАТ «Сортнасіннєовоч» продав ОСОБА_1 приміщення магазину, загальною площею 59,7 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з пунктом 2 зазначеного Договору даний продаж вчинено за 51 352 (п`ятдесят одна тисяча триста п`ятдесят дві) гривні. 03 грудня 2004 року між ВАТ «Сортнасіннєовоч» (правонаступник ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів») та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі- продажу приміщення магазину, загальною площею 21,3 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дольницькою Лесею Миколаївною. Відповідно до пункту 1 зазначеного Договору ВАТ «Сортнасіннєовоч» продав ОСОБА_1 приміщення магазину, загальною площею 21,3 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з пунктом 2 зазначеного Договору даний продаж вчинено за 18 740 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок) гривень. На виконання умов даних Договорів, ОСОБА_1 06 грудня 2004 року на рахунок ВАТ «Сортнасіннєовоч» № НОМЕР_2 в «Укрексімбанк» м. Львова, МФО 325718 перерахувала 51 352 грн., та 18 740 грн., (51 352 +18 740), що в загальному дана сума становила 70 092 грн та була проведена одним платежем, що стверджується квитанцією №16303507 від 06.12.2004 року, наявної в матеріалах справи. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26.05.2015р. залишено в силі рішення Галицького районного суду міста Львова від 27.02.2015р. у справі №461/15876/13, яким у зв`язку з переглядом за нововиявленими обставинами та скасуванням рішення Галицького районного суду міста Львова від 30.05.2012р. у справі №2/1304/88/2012, поновлено позовну давність для захисту порушених прав, задоволено позов ВАТ «Сортнасіннєовоч» до ОСОБА_1 , визнано недійсним договори купівлі-продажу приміщень магазинів по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 та вирішено щодо повернення їх у власність відповідача. Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким чином, внаслідок визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 03.12.2004 року відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 27.02.2015р., повернуто у власність ПрАТ «Сортнасіннєовоч» - нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_5 , та за адресою АДРЕСА_3 площею, 21,3 м2. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийняв розрахунок позивача, а саме з дати виникнення заборгованості 27.05.2015 року по 22.05.2018 - дату подання позовної заяви до суду відповідно до якого розрахунок процентів у сумі 6279 грн. 47 коп. та інфляційних збитків у сумі 26424 грн. 93 коп. дійшов до висновку про підставність позовних вимог позивача щодо стягнення 102796,67 грн, що складається з 70092 грн. сплачених грошових коштів, 6279 грн. 47 коп. трьох процентів річних від простроченої суми та 26424 грн. 93 коп. встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Матеріалами справи встановлено і не заперечується сторонами, що позивач на виконання умов Договору, визнаного згодом недійсним, сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 70092 грн Відповідно до ч.1,2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. На порушення цієї норми відповідач станом на день подання позовної заяви не повернув сплачені позивачем гроші. Відповідно до ч.1, 2 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК. Відповідно до ч.1,2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року №686/21962/15-ц. Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач отримав від позивача кошти в сумі 70092,00 грн. в рахунок оплати, відповідно зазначених вище договорів купівлі-продажу за приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2 та приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_3 , які були визнані рішенням суду недійсними та на день подання позовної заяви не повернув вищезазначені кошти. Колегія суддів не бере до уваги доводи викладені апелянтом в доповненнях до апеляційної скарги, щодо відсутності повноважень адвоката Яцківа І.М. як представника ОСОБА_1 та те, що всі долучені до позовної заяви документи є таким, які не були належним чином засвідчені, а отже повинні були бути визнані судом першої інстанції недопустимими доказами. Відповідно до ч.4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Відповідно до ст.26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучено орден серії ЛВ №102132 на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Яцків Ігорем Миколайовичем.(а.с. 2) Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті, однак рішення суду підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Так, колегією суддів встановлено, що відповідач ПАТ «Сортнасіннєовоч- Львів» не був належним чином повідомленим про розгляд справи. Конверт з судовою повісткою на 19 вересня 2019 року, що направлявся судом ПрАТ «Сортнасіннєовоч- Львів» повернувся на адресу суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», що не може вважатись належним врученням , оскільки подібна відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає, чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання. З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч - Львів» про стягнення грошових коштів. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч- Львів» - Нікіфорової А.Ю. задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 19 вересня 2019 року - скасувати. Постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч - Львів» про стягнення грошових коштів задовольнити повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч - Львів», ЄДРПОУ 00492302, місце знаходження: м. Львів, пр. Чорновола, 45а корпус 13 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти у сумі 102796 ( сто дві тисячі сімсот дев`яносто шість) грн. 67 коп., що складається з 70092 (сімдесят тисяч дев`яносто дві) грн. - безпідставно набутих грошових коштів, 6279 (шість тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн. 47 коп. трьох процентів річних від простроченої суми та 26424 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 93 коп. - встановлений індекс інфляції за весь час прострочення. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч - Львів», ЄДРПОУ 00492302, місце знаходження: м. Львів, пр. Чорновола, 45а корпус 13 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 - 1027 (одну тисячу двадцять сім) грн., 96 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 27.02.2020 Головуючий Судді