Постанова 4811 № 459/166/19

Справа № 459/166/19 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І. Провадження № 22-ц/811/3181/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. розглянувши у м. Львові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 459/166/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : 21 січня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором б/н від 11.06.2012 року в розмірі 29 094, 87 грн. та судові витрати по справі у розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 11.06.2012 року відповідач отримав кредит в розмірі 9 090,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, проте умов кредитного договору належним чином не виконав. Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня 2019 рокучастково задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.06.2012 року у сумі 9 796 (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн. 50 коп., що становить суму непогашеного тіла кредиту. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати у сумі 646 (шістсот сорок шість) грн. 80 коп. У решті вимог відмовлено. Рішення оскаржив позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк». Вважає рішення незаконним, необґрунтованим та безпідставним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Судом не враховано, що кредитний договір - це двосторонній та оплатний правочин, оплатою за користування кредиту є сплата встановлених договором або законом відсотків. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Вважає, що суд першої інстанції оскарженим рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку, та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування за законодавством України та правом Європейського Союзу, ставить під загрозу фінансову стабільність банку, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах. Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня 2019 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків, пені, штрафів. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.247 ЦПК України). Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах заявлених позовних вимог та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Судом встановлено такі обставини. 11 червня 2012 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача з Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання послуг у Приватбанку (а.с.12). В Анкеті заяві відповідач ОСОБА_1 підтвердив те, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг , а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. З наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 використовував кредитні кошти, час від часу погашаючи суму заборгованості. Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами існують кредитні правовідносини. Згідно з ст.1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Відповідно до ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За розрахунком позивача заборгованість відповідача складається із: 9 796, 50 грн. заборгованості за тілом кредиту; 7 870, 50 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 9 566, 21 грн. - пені; 500 грн. штрафу (фіксована частина); 1 361, 66 грн. штрафу (процентна складова). Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача в користь позивача лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9796,50 грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повернув позивачу фактично отримані кошти. В цій частині позивач рішення не оскаржує, а тому суд апеляційної інстанції не має обов`язку наводити мотиви щодо його законності. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості процентів за користування кредитом, пені , штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова) суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позичальника процентна ставка не визначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім цього, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи, вимогам закону щодо обов`язкового визначення в договорі розміру процентів, а також правовому висновку висловленому у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. При цьому, згідно з ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК). Згідно з ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У п.2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування Кредитом протягом пільгового періоду Клієнт сплачує банку відсотки в розмірі 0,01% від суми операцій за рахунок кредиту. В разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом Клієнт сплачує банку відсотки в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» що міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а відтак підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань відсутні. Вірним є зауваження суду, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З врахуванням зазначеної вимоги закону, суд першої інстанції застосував висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 03.07.2019 р. по справі № 342/1807/17 (провадження № 14-131цс19). Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом та дійшла висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Позивач не довів належними та допустимими доказами надання позичальнику як споживачу фінансових послуг банку повної інформації про кредитні умови, а саме: орієнтовної сукупної вартості кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом. Зважаючи на викладене доводи апеляційної скарги про те, що суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків, штрафів та пені та оскарженим рішенням ставить під загрозу фінансову стабільність банку, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах є необґрунтованими та висновків суду першої інстанції не спростовують, так як позивач не довів належними та допустимими доказами те, що між сторонами було встановлено розмір відсотків за користування кредитом, що є істотною умовою кредитного договору. Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 1, 375, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 21 лютого 2020 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк