Ухвала КЦС ВС № 483/620/19

Ухвала 25 лютого 2020 року м. Київ справа № 483/620/19 провадження № 61-3025 ск20 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Миколаївської області на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Миколаївської області, управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі прокуратури Миколаївської області, управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його конституційного права на недоторканість житла, у розмірі 130 000,00 грн. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із держави Україна на користь ОСОБА_2 30 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовлено. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2020 року рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2019 року змінено, зменшено розмір стягнутої з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 30 000,00 грн до 10 000,00 грн. До Верховного Суду 11 лютого 2020 року виконувач обов`язків прокурора Миколаївської областіподав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Ціна позову у цій справі становить 130 000,00 грн, яка станом на 1 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200). Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову. При цьому, ця справа розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та заявником оскаржуються судові рішення, якими стягнуто здержави Україна моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Щодо доводів касаційної скарги про те, що судові рішення мають фундаментальне значеннядля формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для прокурора, який подає касаційну скаргу. Посилання заявника на те, що судові рішення мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необгрунтованими. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів в касаційній скарзі обгрунтованих доводів, в чому полягає фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики, не навів прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах та не додав до касаційної скарги доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається. Разом з тим, доводи заявника про те, що судові рішення мають для прокурора виняткове значення та підлягають касаційному оскарженню, зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки виконувач обов`язків прокурора Миколаївської області подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно роз`яснюємо вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою виконуючого обов`язки прокурора Миколаївської області на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Миколаївської області, управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області про відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара