Постанова КАС ВС № 1.380.2019.002548

ПОСТАНОВА Іменем України 28 лютого 2020 року Київ справа №1.380.2019.002548 адміністративне провадження №К/9901/1030/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Губської О. А., суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Личаківського районного суду м.Львова Жовніра Григорія Богдановича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Голови Личаківського районного суду м.Львова Жовніра Григорія Богдановича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, прийняте у складі судді Сакалоша В.М. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Улицького В.З. (головуючий), Запотічного І.І., Шавеля Р.М. І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Голови Личаківського районного суду м.Львова Жовніра Григорія Богдановича, в якому просив: 1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача Голову Личаківського районного суду м.Львова Жовніра Г.Б., що не виконав вимоги ст.40 Конституції України, ст.ст. 15, 19, 20Закону України «Про звернення громадян»; 1.2. зобов`язати відповідача вчинити дію - розглянути по суті звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01.04.2019, що стосується «Повідомити та донести Постанову ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 суддям Личаківського районного суду м. Львова для її застосування та повідомити письмово ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ним 01.04.2019 подано звернення, на ім`я Голови Личаківського районного суду м. Львова з проханням повідомити та донести постанову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12.01.2017 №9-49/0/4/-17 суддям Личаківського районного суду м. Львів для її застосування, проте станом на час звернення до суду, позивачу не надано відповідь на його звернення.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 01.04.2019 подали Голові Личаківського районного суду м. Львова звернення щодо виконання Закону на території України.

5. У вказаному зверненні заявники просили Голову Личаківського районного суду м. Львова повідомити та донести постанову ВССУ від 12.01.2017 №9-49/0/4-17 суддям Личаківського районного суду міста Львів для її застосування та про прийняте рішення і виконання повідомити їх письмово у передбачений законом строк.

6. Проте відповіді на вказане звернення позивач у визначений Законом України «Про звернення громадян» не отримав, в зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27 серпня 2019 року позов задовольнив частково. 7.1. Зобов`язав Голову Личаківського районного суду м. Львова Жовніра Г.Б. розглянути по суті звернення ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 від 01.04.2019, що стосується «Повідомити та донести Постанову ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 суддям Личаківського районного суду м. Львова для її застосування та повідомити письмово ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 . 7.2. У задоволені решти позовних вимог відмовив.

8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року скасовано в частині відмови визнати протиправною бездіяльність Голови Личаківського районного суду м Львова - Жовніра Г.Б. щодо ненадання відповіді на звернення від 01.04.2019. 8.1. Прийнято нову постанову, якою визнано протиправною бездіяльність Голови Личаківського районного суду м Львова - Жовніра Г.Б. щодо ненадання відповіді на звернення від 01.04.2019. 8.2. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року залишено без змін.

9. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не надав позивачу відповіді на подане ним звернення від 01.04.2019 в строк передбачений Законом України «Про звернення громадян». IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

11. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення жодним чином не надав правової оцінки характеру звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також меті, яку переслідували заявники, подаючи до Личаківського районного суду м. Львова звернення від 01.04.2019, і внаслідок цього суд прийшов до помилкового висновку про поширення на дані правовідносини вимог Закону України «Про звернення громадян». 11.1. Скаржник зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач в судовому засіданні підтвердив, що звернення від 01.04.2019 не є пропозицією (зауваженням), заявою (клопотанням) чи скаргою, а є зверненням, під яким слід розуміти як пропозицію, так і заяву та скаргу одночасно. З огляду на зазначене, оскільки надане позивачем звернення за логікою самого позивача не відносилось до того чи іншого виду звернень, які передбачені Законом України «Про звернення громадян», положення цього закону, в тому числі щодо порядку розгляду, на дані правовідносини не поширюється і при таких обставинах як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції належало надати правову оцінку змісту цього звернення, а також обставинам, встановленим в ході судового розгляду. 11.2. Відповідач також зауважує, що у своєму зверненні позивач не лише видозмінив юридичну природу документу (узагальнення), але й втрутився в його діяльність як судді та як голови суду, оскільки по суті, «зобов`язав» його вчиняти дії, які законом не віднесено до його обов`язків як голови суду, а в кінцевому - «зобов`язав» повідомити заявників «про виконання» звернення. 11.3. Суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки аргументам апеляційної скарги відповідача.

12. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін. V. Джерела права й акти їх застосування

13. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

14. Приписами частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

17. Згідно із ч. 1 ст.

5. Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

18. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

19. Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

20. Відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. 20.1. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. 20.2. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. 20.3. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

21. Частинами 1 - 6 ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 21.1. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. 21.2. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. 21.3. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). 21.4. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. 21.5. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

22. Відповідно до ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. 22.1. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. 22.2. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. 22.3. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

23. Згідно з частинами першою та третьою статті 15 № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). 23.1. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

24. Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. 24.1. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

25. Відповідно до статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

26. Правовий статус голів місцевих судів визначений статтею 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року (далі - Закон №1402-VIII), згідно з яким голова місцевого суду: 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення; 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду; 7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; 9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. У разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді. VI. Висновок Верховного Суду

27. Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

28. У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. Таким чином, адміністративні суди при розгляді та вирішенні спорів повинні вживати всіх заходів для ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, за захистом яких вони звернулись до суду.

30. Ефективним захист буде лише тоді, коли в повній мірі будуть відновлені порушені права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

31. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій із звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що позивач звертається до відповідача з проханням: «повідомити та донести постанову ВССУ від 12.01.2017 №9-49/0/4-17 суддям Личаківського районного суду міста Львів для її застосування» та із змісту звернення не можливо встановити його відношення до реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів ОСОБА_1 .

32. Однак, відповідачем не було надано жодної відповіді на вказане звернення позивача, хоча у відповідності до вимог статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

33. Тобто, відповідач в будь-якому випадку зобов`язаний був відреагувати на звернення позивача та надати йому відповідну відповідь, незалежно від того чи погоджується він із змістом такого звернення.

34. Враховуючи наведене вище, доводи скаржника про те, що звернення позивача, на його думку, за своїм змістом не відноситься до того чи іншого виду звернень, які передбачені Законом України «Про звернення громадян», а тому це є підставою для звільнення відповідача від обов`язку надавати відповідь на нього в порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян», не заслуговують на увагу.

35. Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не було виконано свій обов`язок, визначений Законом України «Про звернення громадян» та не надано відповіді на звернення позивача від 01.04.2019.

36. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій при розгляді звернення ОСОБА_1 .

37. Так, як було зазначено вище, згідно з частинами першою та третьою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). 37.1. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

38. Таким чином, право позивача на обов`язковий розгляд та отримання відповіді про наслідки розгляду звернення було порушено відповідачем, оскільки звернення ним розглянуто не було.

39. Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем неодноразово скеровувалися різної форми звернення, скарги та запити на адресу Личаківського районного суду м. Львова, на які ОСОБА_1 отримував у встановлений строк, належним чином оформлені відповіді.

40. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

41. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

42. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

43. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. З огляду на наведене, касаційна скарга Голови Личаківського районного суду м.Львова Жовніра Григорія Богдановича підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, в частині залишеній без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року - залишенню без змін. VII. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Голови Личаківського районного суду м.Львова Жовніра Григорія Богдановича залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, в частині залишеній без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.002548 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. А. Губська Судді М. В. Білак О.В. Калашнікова